РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 27 (17 липня 2009) 

  • ДОБРОТВОРЦІ

    На ім’я начальника Південно-Західної залізниці Олексія КРИВОПІШИНА надійшов лист від ветеранів Придніпровської магістралі. «Шановний Олексію Мефодійовичу, - звертаються вони, - перебуваючи на лікуванні в лінійній лікарні с. Клубівка, висловлюємо Вам щиру подяку за надану можливість пройти лікування. Колектив лікарні зробив все, щоб ми відчули піклування і повагу до нас, а також вселив надію на одужання. Лікарі кваліфіковано обстежили нас, встановили діагнози й призначили оздоровчий курс.

    Клубівка - свята земля. Це вона зростила Героя України Георгія КІРПУ, який завжди турбувався про ветеранів-залізничників. Вам, Олексію Мефодійовичу, послідовнику справ Георгія Миколайовича, ми бажаємо міцного здоров’я, а залізниці - процвітання. Хай кожен день у Вас складається вдало!».

    Ось такі теплі слова адресують керманичу Південно-Західної усі 20 ветеранів, які перебували в госпрозрахунковому медико-соціальному центрі для пенсіонерів залізничного транспорту та людей похилого віку. Побувавши тут, журналісти «Рабочего слова» на собі відчули всі принади мальовничого Подільського краю, цілющу силу його повітря, тепло сердець людей у білих халатах, які вдень і вночі несуть високу добротворчу місію, даруючи іншим часточку своєї душі, надію на краще життя.

    Сама собі виконроб

    ...Розкішну двоповерхову споруду, обрамлену пірамідальними туями, видно ще здалеку - варто лише в’їхати в Клубівку. Такий собі «шматочок Європи» в звичайному українському селі. Тамтешнім мешканцям по-білому заздрять. Ще б пак. Такого лікувального закладу не в кожному райцентрі знайдете.

    Про те, як усе починалося, як свого часу будівельники розбудили патріархальний уклад невеличкого села на березі ріки Горинь, розповідає директор - головний лікар лінійної лікарні Світлана КУЩУК:

    - На цьому місці був пустир, буяла трава, паслися кози, - згадує вона. - А вже з січня 2004 року, коли тріщали морози, розгорнулися роботи. Працювало понад трьохсот будівельників у три зміни. Коли мене призначили на цю посаду, я змушена була перекваліфікуватися у виконроба. Хотілося бути на рівних з будівельниками, тому для обізнаності з новою справою вечорами в себе вдома на підлозі розкладала креслення, вивчала поверховий план лікарні. Отож, що таке вентиляція, водопровід чи каналізація, я добре знаю.

    За вісім місяців на території площею понад півтора гектара «розрослася» ошатна зигзагоподібна споруда, «нашпигована» найновішим обладнанням і апаратурою. З 1 червня поточного року тут діє відділення відновного лікування. Як стверджує Світлана Анатоліївна, це - варіант санаторно-курортного лікування з медикаментозним забезпеченням.

    До послуг пацієнтів - повний оздоровчий комплекс. Зокрема, відділення водолікування з гідромасажем, душем Шарко, висхідним і низхідним тиском води, квант-камерою, дуже схожою на сауну. Сеанси в ній надто корисні для людей, які страждають на алергію і астму.

    Фізвідділення передбачає процедури з лазеро-, магніто- і магнітно-резонансної терапії. Є в лікарні також лікувально-діагностичне та рентген-відділення з необхідним набором найсучаснішого обладнання, зокрема, апаратурою для ультразвукового дослідження, електрокардіографії. А новітнє устаткування, яким оснащено клініко-діагностичну лабораторію, дає змогу в найкоротші терміни отримувати біохімічні аналізи, робити висновки після сіркологічних, гематологічних і інших обстежень людини.

    Як і в кожному поважному медичному закладі, у клубівському центрі є стерилізаційне відділення, харчоблок, пральня, для якої свого часу придбали дві машини-автомати. Здається, проектанти й будівельники все передбачили, щоб ніколи не виникало позаштатних ситуацій. Наприклад, котельня може працювати на альтернативних видах палива - або на природному газі, або на солярці. У розпорядженні лікарні також дизель-генератор, що дає можливість медичній апаратурі працювати в автономному режимі навіть тоді, коли трапляються аварії на лініях електропередач. На території цього медичного містечка також автогаражі і овочесховище. Поки що його заповнюють закупленою продукцією, але в планах головного лікаря - вирощувати помідорчики, огірочки, капустку і все інше до столу - на «своєму» городі. Клопотів, звичайно, побільшає, але так заведено в селі - все вирощувати своїми руками.

    Лікарська солідарність

    З першого дня нинішнього літа лінійна лікарня в Клубівці працює дещо в іншому, так би мовити, форматі. На її базі почав діяти Госпрозрахунковий центр для пенсіонерів залізничного транспорту та людей похилого віку. Відтак кожна із шести залізниць має можливість направляти групи ветеранів із 20 чоловік на лікування, яке триває 14 днів. Відповідний графік заїздів на виконання окремого доручення генерального директора Укрзалізниці Михайла Костюка від 13 травня 2009 р. розробили фахівці головного управління кадрової та соціальної політики Укрзалізниці. До речі, згідно із означеним графіком цьогоріч ветеранів від Південно-Західної магістралі радо зустрінуть медики з лінійної лікарні із Клубівки. За календарем - у листопаді і грудні.

    Між іншим, «першо-прохідцями» нового оздоровчого проекту стали колишні працівники Придніпровської магістралі. Через два тижні їх змінили ветерани Донецької залізниці, а нині на лікуванні - львів’яни. Кожен з них із задоволенням згадує, як гостинно їх зустріли на подільській землі. Група медиків виїхала в Шепетівку на залізничний вокзал. Звідти з комфортом ветеранів привезли в Клубівку. А там до справи взялися спеціалісти. Спочатку пенсіонерів оглянули терапевт і невропатолог. Потім настав час для загальноклінічних аналізів. Наступного дня були проведені ультразвукові дослідження. А вже опісля кожен із пацієнтів отримав план відновного лікування. До кожного з відпочиваючих - індивідуальний підхід. Така ж система і в харчуванні: меню розробляється в залежності від захворювання.

    Про умови, які тут створено, годі й говорити. Все по найвищому розряду. Саме приміщення спроектовано так, що пацієнтам дуже зручно ходити на процедури - майже всі кабінети розташовано на одному рівні. Палати двомісні, до речі, їх обладнано санвузлом і душовою кабіною. Перебування одного хворого тут щодня обходиться в кругленьку суму - 226 гривень. Фінансування Центру здійснюється за рахунок пайової участі залізниць, благодійних організацій та фондів. Крім того, клубівські лікарі, маючи добру репутацію, надають платні послуги не тільки хворим Ізяславського, а й сусідніх районів і міст. Звертаються сюди, приміром, з Нетішина, Славути.

    Що ж стосується «корінних» пацієнтів (так називають приїжджих ветеранів), то вони, здається, саме тут переживають моменти творчого піднесення. При вході до стаціонару лікарні кожного з неприхованою приязню зустрічає... Георгій Кірпа. Портрет подвижника великих справ на українській залізниці написав один із вдячних відвідувачів лікарні Петро ПІДДУБНЯК. А в книзі відгуків і пропозицій, яка знаходиться на посту чергової медсестри, можна зустріти переважно віршовані рядки про вмілі руки і чуйні серця персоналу цього закладу. У ньому сьогодні працюють 32 лікарі, 15 медичних сестер, 11 санітарок. Це вони дбають про повноцінне оздоровлення своїх підопічних. Тому намагаються створити домашній затишок для ветеранів, скрасити їхні будні чимось цікавим. Скажімо, екскурсіями до Почаївської лаври, поїздками на Святе озеро, прогулянками до тамтешньої річки Горинь та до лісочку Березина. Між іншим, пацієнти першого заїзду залишили по собі не тільки слова глибокої вдячності лікарям, а й пропозицію: ознайомлювати приїжджих з історією Клубівки і життям їхнього уславленого земляка Георгія Кірпи.

    - Я дивлюся на цих людей і думаю про своїх близьких, про батька і матір, - каже Світлана Кущук. - Це наші батьки, тому й ставлення до них у нас особливе...

    Зауважу лише, що в цьому з головним лікарем солідарні всі її колеги. А ветерани в свою чергу одностайні в тому, що подібні умови для оздоровлення, таких професіоналів нечасто зустрінеш. У цьому переконаний, наприклад, Петро ЧОРНИЙ, який віддав залізниці 50 років свого життя. Працював заступником начальника Львівської магістралі.

    - Я відпочивав і в Судаку, і в Одесі, і в Ялті, але таких зручностей, такого ставлення лікарів, як у Клубівці, ніде не було, - зізнається ветеран. - По-перше, нас тут небагато. Рівень уваги медиків до кожного підвищено. По-друге, все до дрібниць продумано: і палати, і кабінети, і їдальня, і прилегла територія - усе облаштовано зі смаком.

    Не приховує свого задоволення від перебування в центрі й 82-річний Калістрат ЖЕЛЕМ:

    - У мене проблеми із венами, - бідкається він. - А ще «стрибає» тиск. За ці дні, відколи я сюди приїхав, ефект лікування, особливо курс лазеротерапії, циркуляційного душу, квант-камери я на собі вже відчув. Тиск стабілізувався, здоров’я покращується.

    Ветерани знають кожного, хто турбується про них. Прохали, щоб ми не забули сказати добре слово про кожного з людей у білих халатах. Називали при цьому лікаря-невропатолога Ярослава МИСЛЮКА, терапевта Ольгу ДІДКІВСЬКУ, хірурга Миколу ЛОЗОВ’ЯГІНА, уролога Анатолія МАРТИНЮКА, стоматолога Юрія ЗАХУЦЬКОГО, гінеколога Сергія ГАБІНЕТА, рентгенолога Артема ГРИГОР’ЄВА, інструктора з лікувальної фізкультури Ірину ЖИЖИНУ, старшу медсестру Світлану ЧАУС, палатних медичних сестер Ірину РІЖКО, Тетяну ТУРКЕВИЧ, Олену ВАКУЛІЧ, Олену ГУМЕНЮК, Наталію ПРОКОПЧУК, Олену КОРНІЄНКО, Ірину ГЕЛЕТУ, медбрата Василя КОРЧИКА, санітарок Валентину ЛІНДЕМАН, Галину РОМАНЮК, Валентину ФЕЙЄР, Олену БОРИСЮК.

    Хатина з віконцями в майбутнє

    Виявляється, нинішня назва села зазнавала трансформацій. За легендою, яку тут переповідають, у давнину це поселення називалося Климівкою. На честь втікачки з турецького полону - Климентини. Вона довго йшла густими лісами і перелісками, долала круті пагорби і долини. Нарешті дісталася річки, яка петляла поміж горбами, вкритими лісом. Зупинилася, зачарована дивною красою, й надумала тут оселитися. Через деякий час знайшла в лісі знесиленого, хворого хлопця, котрий також тікав з полону. Забрала його, почала доглядати за ним, немов за малям. Згодом вони покохали один одного й стали жити сім’єю. Невдовзі до молодої пари приєдналися ще кілька родин. Таким чином утворилося поселення, яке назвали Климівкою. Потім його перейменували на Клембівку (від польського «клемби», тобто горби, на яких розташоване село). Нині це Клубівка. Є в селі вулиця Залізнична, ліворуч при в’їзді. На ній - непримітна хатина, обкладена цеглою. Це - батьківський дім Георгія Кірпи. Звідси, з невисокого отчого порогу він розпочинав свій шлях у велике життя, сповнене грандіозних планів і звершень. Але облишмо те, про що всі знають. Про те, що Георгій Миколайович за короткий термін перебування на посаді міністра транспорту і зв’язку України започаткував цілий етап революційних змін у галузі. Відтак модернізація залізничного транспорту, початок будівництва євровокзалу в Дарниці, автомобільно-мостового переходу через Дніпро - ось далеко не повний перелік проектів, долею яких опі-кувався справжній Герой України. І як справжній син свого народу не забував міністр і про своє село, його людей з такою нелегкою долею.

    - Коли пішов працювати в Київ, бувало, прилітав до нас вертольотом, - розповідає його двоюрідний брат Ігор КОШЕЛЬ. - Цікавився, як живемо. Завжди допомагав...

    І це можна побачити тут мало не на кожному кроці. Взяти хоча б газифікацію села. Хтозна, коли підвели б сюди голубий вогник, якби не наполегливість Г. Кірпи. Капітальний ремонт будинку культури, дитячого садочка «Калинонька», до якого записуються в чергу, будинку побуту - все це відбувалося під орудою турботливого земляка. Або приміром, візьміть приміщення сільської ради чи будинок шерифа (в ньому працює дільничний інспектор). У самісінькому центрі Клубівки, як кажуть, на видноті хлібопекарня і магазин. Їх було відновлено за рішенням Георгія Миколайовича. А за кілька десятків метрів звідси ще один його об’єкт - комфортабельний житловий будинок для тамтешніх медиків.

    - Якби не трагедія, була б у нас і нова школа, - впевнений сільський голова Микола МІКУЛЬСЬКИЙ. - Проектну документацію вже підготовили, комунікації почали прокладати, котельню збудували. Словом, школа вже стояла б.

    У селі переконані, що, якби не смерть їхнього земляка, місцевий цукрозавод, який давав роботу для сотень селян, не простоював би. Кірпа обов’язково придумав би щось, аби підприємство розвивалося навіть за нинішніх умов. На жаль...

    Щоправда, у Клубівці можна побачити й пожвавлення. На центральній вулиці, що носить ім’я Героя України Георгія Кірпи, йде будівництво, точніше - останні приготування до відкриття пам’ятника славному землякові. Місцева громада старається якнайліпше все зробити, щоб за кілька днів відкрити цей комплекс, адже 20 липня минає 63 роки з дня народження односельця, людини великої душі.

    …Георгій Кірпа рано втратив батька. Можна уявити собі, як нелегко жилося напівсироті. Як часто він міг дивитися у маленьке віконце глиняної хати, мріючи про те, ким стане, кого зустріне в житті. Відтепер його відкритий погляд зорітиме з високої стели, що височітиме поряд із лікарнею. Він знову повернувся до свого села, до своєї родини. Він повернувся додому. Як і колись, він знову дивитиметься в майбуття.


    П’ять років тому на цьому місці був пустир...


    Про своє перебування в Клубівці ветерани залізниць України згадуватимуть ще довго


    Двічі на день медична сестра Алла ЛЕВЧУК міряє артеріальний тиск у своїх пацієнтів.


    Інструктор з ЛФК Ірина ЖИЖИНА задоволена показниками, які демонструє на біговій доріжці ветеран-залізничник Зенон ЛЮТИЙ


    Фельдшер-лаборант Альона КОРНІЄНКО всього за кілька хвилин визначає аналізи крові


    Сервіс на найвищому рівні забезпечує ветеранам-залізничникам офіціант Галина ОСТАПЧУК
    Володимир ЯНІШЕВСЬКИЙ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05