РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 26 (10 липня 2009) 

  • Пригоди залізничного мундира

    Спочатку про те, що згідно із розпорядженням міністра шляхів сполучення Російської імперії Костянтина Посьєта запроваджено єдину залізничну форму для усіх службовців залізниць.

    У музеї локомотивного депо Коростень, який залюбки відвідують жителі та гості міста, є чимало цікавих документів про перші рішення стосовно проектування, будівництва і початку експлуатації Києво-Ковельської залізниці, про історію створення підприємства. Музей має й свідчення про знаки розрізнення та формений одяг залізничників. Є давні ескізи і фото 22 видів залізничного одягу кінця ХІХ-початку ХХ ст., є описи першої форми деяких залізничних чиновників. Досить незвичними були однострої залізничників у кінці ХІХ - на початку ХХ століття. Так трикутний капелюх на голові і темно-зелений з двома рядами срібних ґудзиків мундир доповнювали брюки під колір сюртука, білі замшеві рукавички і коротка, цивільного зразка, шпага. Цей вишуканий однострій з’явився в Росії ще у кінці ХVIII ст. і проіснував до кінця ХІХ.

    У часи повального захоплення у Російській імперії мундирами новостворена форма залізничників мало чим відрізнялася від військової. Можливо, саме тому в 1885 р. вийшов імператорський указ «Об отмене плечевых знаков (погон) в форме обмундирования чинов гражданского ведомства, коим полагается мундир военного покроя». Нова форма одягу передбачала два види мундирів - двобортний та однобортний на вісім ґудзиків. Зірочки на комірцях і петлицях вказували ранги чинів і не залежали від класу. Згідно з указом право носіння погонів залишалося тільки за міністром і його заступником. У «нижчестоячих» знаки розрізнення частково перенеслися на петлиці комірців, частково відобразилися у самій формі, яку носили у точній відповідності з табелем про ранги. Таким чином, вже здалеку можна було за службовим одягом визначити відповідний ранг залізничного службовця. Наприклад, одягати розкішний мундирний фрак чи багато розшитий півкаптан дозволялося лише «их превосходительствам», тобто чиновникам не нижче 6 класу. (Згідно із «Табелем про ранги всіх чинів» державні посади поділялися на 14 класів, нижчим вважався чотирнадцятий. Класи з 14 по 5 включно присвоювалися за вислугу років, з четвертого по перший - лише за особовим дозволом імператора). Інші могли використати формений одяг лише в особливих випадках - в урочистостях з участю імператора або членів його родини.

    Звичайний же вихідний костюм нижчих чинів складався із застібнутого на чотири ґудзики відкритого з темно-зеленого сукна двобортного сюртука з відкладним із чорного бархату комірцем, темно-зелених брюк без галуна (нашивка з тасьми з позолотою - ред.) і канта, трикутного капелюха, вузького чорного галстука бантом і шпаги. Незважаючи на велику кількість аксесуарів, костюм цей легко міг перетворитися із вихідного в щоденний. Для цього варто було замінити чепурний капелюх на більш прозаїчний кашкет, а білий жилет під сюртуком - на темно-зелений. Цікаво, що спеціальною статтею суворо заборонялося носіння білого галстука замість чорного, а також будь-яких прикрас на ньому.

    Більш солідний вигляд у своїй парадній формі мали чини 6 класу і вище. Замість сюртука їм пасував темно-зелений однобортний півкаптан, що застібався на дев’ять срібних ґудзиків. Цікавою є і така деталь одягу, як комірець із чорного сукна з обшлагами, розшитими сріблом. А штани чиновники носили білого або темно-зеленого кольору - на свій розсуд.

    Посадові відмінності були навіть у дрібницях: інженери шляхів сполучення - посада досить престижна для тих часів - мали право мати на мундирі позолочені гудзики із зображенням державного герба і емблеми відомства - сокири і якоря, покладених навхрест. Інші ж чини - тільки срібні, із гербом тієї губернії, до якої вони відносилися. При цьому шпагу мали право носити тільки дворяни.

    Ті ж правила розповсюджувалися і на зимову форму. Так навіть статський радник взимку мав вигляд не дуже «презентабельний»: двобортне чорне півпальто з петлицями на відкладному комірі, темно-зелені брюки і такого ж кольору кашкет. Інша справа - дійсний статський радник (генерал-майор як військовий чин) та інше вище керівництво. У них було півпальто з кантами на обшлагах і клапанах кишень, світло-зелена облямівка біля коміра і на відвороті, два ряди позолочених гудзиків. Замість кашкета ці чини одягали теплу каракулеву шапку.

    Як свідчать інші матеріали музею, з часом форма змінювалася. У 1915 р. «впродовж військових дій» було введено погони. З роками костюм залізничника все більше спрощувався. А от погони ще раз було запроваджено у вересні 1943 р., і носили їх 15 років. У всі інші часи знаки розрізнення розміщувалися на рукавах, петлицях, на плечових знаках. Останніми знаками розрізнення залізничників колишнього Радянського Союзу, введеними в 1979 р. для керівного складу, служили нарукавні прямокутні нашивки із зірочками від однієї до чотирьох одиниць. Для вищого керівного складу (крім міністра і його заступників) на комір із зеленою окантовкою наносилося шиття у вигляді лаврових листків. Знаками розрізнення на сорочці і блузі в літній час служили наплічні знаки у вигляді чотирикутника з закругленим верхнім кінцем, на яких розміщалися 1-4 зірки, 1-2 золотистих галуна і технічний знак. На правій стороні піджака чи жакета вишивалась чи прикріпрювалась металева залізнична емблема. Над козирком кашкета - плетений шнур, для молодого і молодшого начального складу - лакований ремінець, кокарда і емблема.

    Зробивши екскурс в історію залізничної форми, висновок напрошується один - в усі віки вона мала привабливий вигляд. Залізничники у формі завжди користувалися повагою серед пасажирів чи просто громадян. До того ж носіння форменого одягу при виконанні службових обов’язків підвищує дисципліну.

    Оксана КЛИМЧУК Редакція висловлює подяку за консультації під час підготовки матеріалу начальникові служби відомчої воєнізованої охорони Південно-Західної залізниці Володимирові ЛАПІНУ.
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05