РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 25 (4 липня 2009) 

  • Доторкнутися до... пам’яті

    Коли я завітала до музею локомотивного депо Коростень, якраз застала тут школярів із восьмої міської школи. Нині канікули, і класний керівник організувала для них похід до музею. Дітям було цікаво оглядати експонати, адже із залізничною галуззю підростаюче покоління саме цієї школи знайоме не лише заочно. Школа розташована, по-перше, у тому ж мікрорайоні, що й депо, а по-друге, батьки багатьох дітей працюють на залізниці. І найбільше тішилися ті підлітки, які знаходили в музеї прізвище свого дідуся або ж прадідуся у переліку учасників Великої Вітчизняної війни або ліквідаторів-чорнобильців... Доки гамірливі дітлахи оглядали старовинні реліквії, у двері музею хтось подзвонив. До музейного доглядача Ірини ТолстолиткІноЇ підійшла пара молодих людей і попросила дозволу оглянути експозицію.

    - Я довідався від батьків, що мій дідусь колись працював у депо художником і його картини є в музеї, - сказав молодий чоловік. - Ми хочемо їх побачити, тим більше, що ми теж не байдужі до малювання.

    З’ясувалося, що справді художник Мішин дійсно брав участь в оформленні музею депо і його картини є тут. Отож внук зміг на власні очі побачити роботи свого предка.

    Без сумніву, музей локомотивного депо Коростень виконує пізнавальну і водночас виховну функцію. Його відвідувачі можуть ознайомитися з історією депо і багато чого довідатися про розвиток залізниці в поліському краї, яка бере свій початок від 1902 р. Тому й експозиція музею починається з царського указу «О сооружении железнодорожной линии от г. Киева до станции Ковель Юго-Западних железных дорог», прийнятого в березні 1900 р. Майстерно, історично точно виконано в музеї макет першого депо на шість паравозів, збудованого в 1902 р. У наступних залах розміщено чимало цікавих речей, серед них і зразки форми залізничників різних років, реліквії часів революції, громадянської війни, перших п’ятирічок, кривоносівського руху. Окремо представлені експонати, присвячені героїзму залізничників у роки Великої Вітчизняної. Велична діаграма розповідає про надзвичайно жорстокі бої на ст. Малин. У фотографіях, макетах, описах показано історію тягового господарства за 150 років існування залізниці. На стендах розміщено пристосування, якими користувалися паровозники на початку століття. Сотні значків, дипломів, грамот повідають людям про трудові будні і свята локомотивного депо. Загалом тут є інформація про основні віхи розвитку крупного залізничного підприємства.

    Знайомлячись з експонатами музею, звертають увагу відвідувачі й на стенд, на якому подано списки залізничників, репресованих у 30-50 рр. Смертельні тенета сталінських репресій сягали всіх галузей народного господарства. У ті страшні роки безневинно постраждало і багато залізничників, значну кількість яких було засуджено на різні терміни позбавлення волі… А то й до страти. Із локомотивного депо, як сьогодні відомо, було репресовано 85 осіб. А фактично їх було набагато більше. За даними, що є зараз, у 1930-50 рр. репресовано 38 машиністів паровозів,12 - помічників, 4 - кочегари. Серед потерпілих від сталінських репресій - слюсарі, електро-зварник, табельник, прибиральниця гуртожитку... Безневинно страчений був у 1941 р. і начальник паровозного депо Коростень Леонід Терновий, 1910 року народження, уродженець Білорусії.

    Розміщений тут і стенд, присвячений працівникам депо - учасникам ліквідації чорнобильської катастрофи. Щоправда, на нього багато хто дивиться з сумом, адже ряд «чорнобильців» вже пішли з життя.

    Та, звичайно, є й наступні матеріали, які можуть вселяти тільки надію на краще. Пройшовши до зали, де розміщено величну діаграму сучасного депо, відвідувачі можуть побачити всі знамена, які завойовував колектив під час трудових змагань. А ще тут є фотографії залізничних династій - в них, наче найбільший скарб, з покоління в покоління передається любов до залізничної справи. Ще з довоєнних років беруть свій початок залізничні династії Шевчуків, Козаченків, Морозів, Воробієнків. Нащадки основоположників цих родів і досі трудяться в локомотивному депо й на інших залізничних підприємствах Коростенського регіону.

    Допомогу у створенні залізничного музею надавали і надають сотні громадян, підтримує його постійно й керівництво підприємства. А почали збирати матеріали для нього перші ентузіасти ще в 1967 р. Багато сил доклав колишній його доглядач Людвіг Чаплинський, який нині на пенсії. Новий працівник Ірина Толстолиткіна має чимало планів щодо збільшення кількості експонатів, створення куточка історії рідного краю. Відображено в музеї й досить недавні моменти життя депо. Скажімо, з початку дев’яностих років минулого століття деповчани розпочали капітально-відновлювальний ремонт дизель-поїздів. І ось в музеї на світлинах представлено оновлені вагони. А поруч - для порівняння - фотознімки «залізяччя», якими вони були до цього. За словами Ірини Василівни, серед відвідувачів музею - і працівники, які нещодавно прийшли на роботу. Сюди приходять і гості нашого міста, учасники різних конференцій чи семінарів. Серед останніх записів у книзі відгуків бачу залишені автографи працівників телеканалів, журналістів багатьох республіканських видань, представників Укрзалізниці. А ще навідуються колишні мешканці Коростеня, які свого часу з різних причин, у тому числі й пов’язаних з чорнобильською бідою, виїхали в інші міста. Приходять, щоб показати своїм дітям, внукам, де колись трудилися вони чи їх пращури. Тут збережено пам’ять про людей, про підприємство, про вагомий відрізок часу в історії. І люди мають можливість доторкнутися до цієї пам’яті, щоб збагатитися духовно. І в цьому, певне, головне значення цього закладу.

    Оксана КЛИМЧУК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05