РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 23 (21 червня 2009) 

  • Ім’я у Храмі

    23 червня 2009 р. колишньому начальникові Південно-Західної залізниці Борису ОЛІЙНИКУ виповнилося б 75 років.

    «Фізично Бориса Степановича не стало, та духовно він живе і житиме у зроблених при житті добрих справах. Його ім’я назавжди залишиться у Храмі на честь його небесного покровителя - Святого Князя-Страстотерпця Бориса».

    Настоятель Храму святих Бориса та Гліба протоієрей Димитрій

    Кулі з чеської «беретти», які зарядив у свій чорний пістолет найманий вбивця 1 жовтня 1999 р., на вильоті обірвали не лише життя прекрасної людини, державного діяча, талановитого керівника-господарника, великого патріота українського народу. Найманець поцілив у святе - у душу кожного залізничника Південно-Західної магістралі. І це в першу чергу…

    Протягом 19 років почесний залізничник, заслужений працівник транспорту України Борис Степанович Олійник очолював столичну магістраль, обирався народним депутатом і Радянського Союзу, і України. Весь його трудовий шлях був пов’язаний із залізничним транспортом, тому він добре знав всі проблеми в трудових колективах, до котрих завжди виявляв батьківську турботу, увагу. Це не високі слова. У цьому газетному матеріалі намагатимемося довести сучасному читачеві очевидне: Борис Олійник - людина, яка поклала справжній початок української залізничної епохи.

    Південно-Західну залізницю Борис Олійник очолив у 1980 р. Саме на цей рік припадає пік експортних та імпортних перевезень, зростання яких спостерігалося впродовж останніх п’яти років. Через стикові станції столичної магістралі проходило понад 50 млн. тонн різноманітних вантажів на рік. Через обмеженість потужностей переробки вантажів на пунктах передачі Львівської та Одеської сталевих магістралей спостерігалося стримування при виконанні виробничих завдань. Та рук молодий керівник і його ділові однодумці з управління залізниці та відділків не покладали.

    Саме у 1980-х на Південно-Західній залізниці, як свідчать першоджерела, впроваджувались нові підходи до управління складною транспортною структурою. За підтримки з боку Дорпрофсожу 46-річний керівник залізниці Борис Олійник розпочав впровадження нової системи, як зараз би сказали, кадрового менеджменту. І це за умов, що у СРСР у ті часи ще панувала командно-адміністративна система.

    Її специфіка відображалася на всіх аспектах суспільного життя, вдосконалювалися механізми економічного, політичного, морально-психологічного контролю над суспільством. Ще не зникли явища тоталітаризму сталінського зразка, який сягнув вершини свого розвитку якихось два - три десятки років тому. Менш суворою стала трудова дисципліна, підвищувався життєвий рівень кожного залізничника. Поліпшення морально-психологічної атмосфери в суспільстві відчувалось і на підприємствах Південно-Західної магістралі. І це зокрема завдяки демократичності її керівника.

    Одночасно з виконанням виробничих завдань з перевезення пасажирів та вантажів, із впровадженням нової техніки та технологій на залізниці все більше уваги приділялося покращенню виробничого побуту, розвитку соціальної сфери, галузевої медицини, закладів культури і спорту. З року у рік збільшувались темпи будівництва житла, при цьому використовувались усі джерела фінансування, які діяли на той час. У тому числі так званий господарський засіб (хозспособ - рос.). Розбудова залізничної інфраструктури - основний пріоритет трудових колективів підприємств 1980-х рр. неможливий без впровадження бригадного підряду, коефіцієнта трудової участі кожного працюючого тощо. Тоді за такою методикою працювали колійники, локомотивники, зв’язківці, вагонники.

    У книзі «Юго-Западная железная дорога. Вчера. Сегодня. Завтра. 1870 - 1995 гг.» знаходимо безліч цікавих фактів з трудової біографії Б. Олійника. Випускник Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту, який отримав відмінний диплом, пройшов усіма кар’єрними сходинками. Етапи його зростання як фахівця - черговий по станції, начальник станції, керівник Гайворонського, Конотопського залізничних відділків, начальник столичної магістралі, перший президент Державної адміністрації залізничного транспорту України, депутат Верховної Ради України.

    Серед складових успіху роботи Бориса Степановича люди, які добре знали його ділові якості, називають фах, величезну працездатність, вміння повести за собою, працювати в екстремальних умовах. За це заслужив довіру і приязнь з боку залізничників. Приміром, у 1984 р. було досягнуто збільшення навантаження вагонів у попутному напрямку. Це сприяло скороченню порожнього пробігу вагона. Таким чином щодоби заощаджувались навантажувальні ресурси, а в цілому додатково вдалося перевезти понад чотири млн. тонн вантажів. Саме в той час колектив Південно-Західної на 121 тонну підняв середню вагу вантажного поїзда. На порядок денний постало питання формування подвоєних составів із порожніми вагонами, а також збільшених до 22 - 24 вагонів пасажирських поїздів.

    При Б. Олійнику впроваджено в експлуатацію нову лінію Київ - Трипілля, після реконструкції у залізничний стрій стала дільниця між Києвом і Миронівкою, закінчено електрифікацію між Києвом та Коростенем. Додатковий розвиток отримали сортувальні станції Жмеринка, Ворожба, вантажні Житомир, Хмельницький. Вздовж 330 км колії прокладено систему автоблокування та диспетчерської централізації. На ст. Хмельницький, Коростень, Славута побудовано нові крупні вокзали.

    Електронну систему з продажу квитків на пасажирські поїзди «Експрес-2» також було впроваджено на початку 1980-х. Спочатку вона обслуговувала всі квиткові каси у Києві, бюро замовлень та доставки квитків додому.

    АСОУП. Кому тепер на Південно-Західній не відомо про переваги автоматизованої системи оперативного управління перевізним процесом? Впровадження цієї електронної системи дозволило врешті-решт провадити автоматизований облік проходження поїздів, вагонів, контейнерів по стикових пунктах залізниці і відділків, здійснювати контроль за дотриманням плану формування поїздів, норм навантаження і довжини, прогноз прибуття місцевого вантажу на станції призначення, оперативний контроль за навантаженням і вивантаженням. Інтенсифікація перевізного процесу, капітальний ремонт колійного, локомотивного господарств, вокзалів, впровадження додаткових каналів відомчого зв’язку - цей перелік можна довго продовжувати. На той час інфраструктура столичної магістралі ставала справжнім полігоном для випробування новітніх автоматизованих систем. Під керівництвом Б. Олійника залізниця перетворювалась у потужний транспортний організм. Система роботи Бориса Степановича - демократичність, щирість, висока вимогливість до себе і колег. Це влаштовувало працелюбних!

    Перша година 28 хвилин 40 секунд 26 квітня 1986 р. На четвертому блоці ЧАЕС стався вибух. Участь у ліквідації наслідків техногенної катастрофи брали тисячі залізничників із управління магістралі, депо, дистанцій. На чолі з Борисом Олійником. Він не ховався за спини товаришів: щодобове забезпечення безперебійної роботи залізничного конвеєра вимагало бути на передовій проти атомного смерчу. Він одним з перших відчув на собі, як підступна радіація впливає на організм людини. Тому й намагався робити все належне як керівник великого підприємства, а згодом і як народний депутат, для пом’якшення душевного і фізичного болю постраждалих від катастрофи.

    У 1991 р. у нашій країні було проголошено Незалежність. На карті Європи і світу з’явилася нова держава, яка посіла достойне місце серед інших країн. Факт: безпосередню участь у цьому процесі брав начальник Південно-Західної залізниці Борис Олійник. У цьому ж році як депутат Верховної Ради УРСР 10, 11 та 12 скликань 24 серпня віддав свій голос за прийняття Акта проголошення Незалежності України. Наступною знаменною подією в його житті стало призначення президентом Державної адміністрації залізничного транспорту. Але з посади начальника Південно-Західної залізниці його ніхто усувати не збирався. Обіймаючи дві посади, встигав керувати процесом становлення залізничного комплексу України, забезпеченням його безперебійної роботи. Як свідчать соратники Б. Олійника, на початкових етапах виникло чимало проблем, які необхідно було вирішувати в умовах жорстокої інфляції, обвального і неодноразового підвищення цін на матеріали, пальне, електроенергію, запасні частини, скорочення обсягів виробництва у промисловості, сільському господарстві і на транспорті. Попри усі перепони, труднощі і втрати галузь вистояла.

    Журналістська доля неодноразово зводила мене із цією людиною. Пам’ятаю, як радісно світилися його очі під час підключення до галузевої електросистеми контактної мережі на дільниці Жмеринка - Хмельницький - Тернопіль. Не менш хвилюючою подією для нього була підготовка до пуску електрифікованої дільниці між Ніжином та Черніговом. Як виявилося, це був останній яскравий епізод в його житті. Але він пам’ятний багатьом колегам і друзям Бориса Степановича.

    …Початок жовтня 1991 р. був напрочуд сонячним. Але побачити останні промені ласкавого осіннього світила Олійнику не судилося. Його життям розпорядився чорний пістолет, що був у руках найманого душегубця…

    Чи забули начальника залізниці, чиє життя трагічно обірвалося? 21 жовтня 2000 р. станція Дроздовка, що на Чернігівщині, була офіційно перейменована на станцію імені Бориса Олійника та посвячена згідно з православним звичаєм.

    Розповідають, що Борис Степанович любив висаджувати дерева та квіти, мріяв перетворити господарство столичної магістралі в квітучий сад. Перебуваючи на станціях, неодноразово пересвідчувалися у тому, що мрії колишнього начальника залізниці здійснюються. Це завдяки ініціативам з боку сьогоднішніх керівників столичної магістралі. І хіба мова має йти лише про квіти? Розбудовується залізнична інфраструктура, на магістраль приходять сучасні технології і техніка. Керівництво залізниці разом з Дорпрофсожем постійно працює над захистом соціальних інтересів залізничників та ветеранів галузі.

    З початку грудня 2001 р. на станції Деражня Жмеринської дирекції залізничних перевезень відкрито Музей Південно-Західної залізниці та Бориса Степановича Олійника. Рішення про створення музею було прийнято керівництвом столичної магістралі спільно з Деражнянською райдержадміністрацією.

    Окрема експозиція присвячена Б.С. Олійнику. В музеї представлені його особисті речі, фотографії, документи. Одна з вулиць у Деражні тепер носить ім’я Б.С. Олійника.

    В архіві редакції перебувають листи від тих, хто по-справжньому цінував людські якості Б. Олійника. Людмила Шемчук, колишня телефоністка Київської дистанції зв’язку, наші постійні дописувачі Зоя та Едуард Соболевські, колишня провідний інженер служби громадських споруд столичної магістралі Надія Мацієвська одностайні у тому, що із втратою Бориса Степановича перегорнуто ще одну сторінку історії Південно-Західної магістралі. Життя продовжується. Ім’я Бориса Олійника, як і його справи, назавжди перебуватимуть у Храмі людської шани.

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05