РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 22 (15 червня 2009) 

  • Георгій ЕЙТУТІС: «Успіх реформ галузі - в узгоджених діях на всіх ланках державного і господарського управління»

    <

    Монографія «Теоретико-практичні основи реформування залізниць України», автором якої є кандидат економічних наук, начальник адміністративної служби - помічник начальника Південно-Західної залізниці - Георгій ЕЙТУТІС, щойно побачила світ. Очевидно, у тому, що питання, які обговорюються у науковій праці, є актуальними, нікого переконувати непотрібно. Назва дослідження говорить сама за себе.

    У полі зору вченого

    Про труднощі якісного перетворення залізничного комплексу нашої держави в умовах падіння обсягів перевезень пасажирів і вантажів говориться багато. Відомі причини, що призвели до зменшення попиту на залізничні послуги: падіння обсягів промислового і сільськогосподарського виробництв, розрив великої кількості зовнішньоекономічних зв’язків, зменшення нераціональних та зустрічних перевезень тощо. При цьому витрати на функціонування галузі практично не зменшились (у порівняльних характеристиках). Вчені і практики намагаються відповісти на традиційне запитання «Що робити?» І це у тому випадку, коли не створено відповідної законодавчої бази, не розроблено, отже й не прийнято низку нормативно-правових актів, не внесено ряд змін до нині існуючих. Як не помилитися у виборі шляхів перетворення величезного транспортного комплексу? Яку з моделей реформування обрати? Ці та інші проблеми перебувають у полі зору Георгія Ейтутіса. Автор монографії констатує: «Серед вчених і практиків немає єдиної думки відносно доцільності тієї чи іншої моделі реформування на залізницях. Однак існує загальна думка економістів і фахівців у галузі управління залізничним транспортом: держава зобов’язана контролювати залізниці незалежно від форми власності (для забезпечення безпеки руху поїздів, визначення соціально необхідних суспільству послуг; збереження і розвитку залізничної мережі тощо).

    ДХК? ДП? ДАК? Знайдіть розбіжності

    Г. Ейтутіс проаналізував не лише діючий механізм управління залізницями. Під фаховим «мікроскопом» опинилася концепція Державної програми реформування залізничного транспорту, а також схема створення на базі Укрзалізниці, залізниць, підприємств та установ галузі Державної акціонерної компанії з ліквідацією залізниць та інших підпорядкованих Укрзалізниці підприємств як юридичної особи. Автором пропонується розглянути три альтернативних моделі з реформування залізничного транспорту шляхом створення державної холдингової компанії (ДХК) «Українські залізниці», державного підприємства (ДП) «Українські залізниці» з подальшою трансформацією у державну акціонерну компанію (ДАК) «Укрзалізниця», концерну «Українські залізниці», як статутного об’єднання підприємств. Георгій Ейтутіс є прихильником чіткої методики реформування, першим етапом якої має бути розмежування функцій державного регулювання і управління господарською діяльністю. Для цього функції державного регулювання, які на даний час виконує Державна адміністрація залізничного транспорту, необхідно передати Мінтрансзв’язку України, при якому створено Департамент залізничного транспорту, вважає вчений.

    А там, за кордоном...

    Цікавий у даному випадку міжнародний досвід і практика реформування залізничного транспорту: країн Західної, Центральної та Східної Європи, США, Латинської Америки, Японії, Китаю, Росії, Казахстану. Між іншим, досвід німецьких залізниць дозволив опрацювати сім таких концепцій, у словаків «ломали голови» над шістьма. Польща спромоглася на п’ять. Тобто кожна країна не раз і не два визначала для себе особливості різних моделей та спрямування політичного вектора.

    На думку Георгія Ейтутіса, серйозною проблемою є система керування залізничною галуззю, що тісно пов’язана з його економічною безпекою. Що ми маємо сьогодні? Збільшення ролі дистанцій в управлінні структурними підрозділами, такими як дистанції колії, електропостачання, сигналізації і зв’язку тощо.

    У розмові з кореспондентом автор монографії нагадав, що у 2000 р. було ліквідовано 28 відділків залізниць і створено дирекції залізничних перевезень без статусу юридичної особи. Начальник дирекції сьогодні де-юре не може вплинути на роботу дистанцій колії, електропостачання, зв’язку, бо вони фінансуються через відповідні служби. А начальник галузевої служби де-факто не може ефективно керувати цими підрозділами тому, що приблизно півдня він зайнятий різноманітними нарадами, звітами, розробкою заходів. У результаті, отримуємо зменшення продуктивності праці та погіршення якості роботи. Немає необхідного контакту з органами управління на місцях. Від цього - низький відсоток компенсацій за пільгові перевезення пасажирів, не працює 10 стаття Закону «Про залізничний транспорт», де йдеться про реконструкцію та розвиток інфраструктури, придбання рухомого складу тощо.

    Втрати не потрібні

    - Я ставив питання про компенсації за приміські перевезення нашим російським колегам, - говорить Георгій Ейтутіс, - і вони відповіли, що отримують 60% компенсації за ці перевезення. Як допомога залізничному транспорту, це також обумовлено законом, придбано сотні пасажирських вагонів і локомотивів, здійснено безпосередню допомогу з розвитку регіональних перевезень. Тому, на мій погляд, сьогодні для реформування необхідно не лише організувати вертикальну структуру управління, створити вантажні, пасажирські, приміські компанії, а перш за все - регіональні підприємства, головним завданням яких буде обслуговування інфраструктури на базі залізниць або дирекцій. Вважаю, що потрібна одна ланка - регіональне підприємство. Їх потрібно організувати в залежності від районів тяжіння, стиків експлуатаційної роботи і регіональних центрів руху перевезень, в Україні їх повинно бути 14 - 16. Спочатку необхідно накопичити нормативну базу, погоджену Кабміном спільно з Укрзалізницею, Мінтрансом, наукою, спеціалістами. Необхідно провести так званий розподіл залізничних дільниць за категоріями, а також підприємств та об’єктів на базі питомих витрат. Потім привести контингент та витрати у відповідність до обсягів роботи. Якщо намагатися кардинально змінювати структуру управління залізничним транспортом, не маючи програми, затвердженої Кабміном, то це може призвести до непоправних втрат часу, на які ми просто не маємо права.

    І знову до книги. У п’яти розділах означеної монографії знаходимо безліч актуальних тем. У доволі зрозумілій для широкої аудиторії формі наведено основні моделі можливого управління залізничним транспортом, проаналізовано досвід його реформування за кордоном. Крім того, надано оцінку ефективності діяльності залізниць з точки зору обмежених ресурсів та приведено зразки їх розрахунку. На прикладі функціонування у непростих економічних умовах українських залізниць вчений дає розгорнуту оцінку діяльності стратегічного менеджменту. Саме на нього мають покладатися організатори великих перетворень, зокрема у сфері фінансування та дотримання економічних функцій відповідних управлінь, служб, відділів. Все має працювати на позитивний фінансовий результат. Економити експлуатаційні витрати? Так. Підвищувати доходність перевезень? Безумовно. Збільшувати доходи від підсобно-допоміжної діяльності? Звичайно. Займатися реалізацією ефективної структури управління? Без сумніву. Підвищувати ефективність взаємодії з місцевими державними адміністраціями з точки зору компенсацій збитків від перевезень пільгових категорій пасажирів залізницею? А як же інакше? Всі отримані показники мають бути співвіднесеними з доходами і обсягами виконаної роботи на кожній дільниці, що експлуатується.

    «Жорсткі економічні умови, в яких опинились залізниці України при їх реформуванні, вимагають оптимізації, у першу чергу експлуатаційних витрат по дільницях залізниць, - констатує Г. Ейтутіс. - Одним із шляхів вирішення даної проблеми є категорування залізничних ліній, дільниць, вузлів, використовуючи досвід Білоруської залізниці».

    Допоможе також впровадження гнучкої тарифної політики на перевезення.

    Як оптимізувати соціальну сферу?

    Без інвестицій у залізничний транспорт неможливе його відродження. Автор пропонує перелік основних проектів, куди необхідно залучати кошти інвесторів у першу чергу. І мова не лише про залучення й освоєння додаткових обсягів перевезень вантажів і пасажирів, скорочення експлуатаційних витрат, розвиток системи інформаційного забезпечення, оснащення залізничного транспорту рухомим складом нового покоління. Через недостатній рівень фінансування соціальної сфери залізничного транспорту, що обумовило дефіцит галузевого бюджету, маємо низку «вузьких місць». Г. Ейтутіс знає, як оптимізувати соціальну сферу. Впорядкувавши у відповідності до нової організаційної структури систем управління і фінансування об’єктів соціальної сфери, варто залучати додаткові фінансові ресурси через надання платних послуг стороннім організаціям і фізичним особам. І це ще не все. Великий прес економічних проблем має послабитись через продовження передачі житла та об’єктів житлово-комунального господарства у комунальну власність. Не зникає з порядку денного і збереження частки закладів охорони здоров’я, що пов’язані із забезпеченням безпеки процесу перевезень, наданням кваліфікованої меддопомоги працівникам залізничного транспорту та членам їхніх сімей, пенсіонерам. Про профілактику захворювань та упередження травматизму залізничників Г. Ейтутіс також не забуває.

    Успіх реформування залізниць України, вважає вчений, залежить від основних чинників:

    сильної політичної волі;

    постійного та професійного керівництва;

    наявності дієвого нормативно-правового механізму;

    узгоджених дій на всіх ланках державного і господарського управління

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05