РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 21 (7 червня 2009) 

  • Не стерти з пам’яті тривожних днів

    Кажуть, що без минулого немає майбутнього. Так, без неоціненного досвіду попередніх поколінь неможливо рухатися вперед, будувати нове життя. Серед численної когорти залізничників Коростенського регіону, тих, які працюють зараз, а також тих, котрі трудилися на магістралі в попередні роки, чимало таких людей, чиї трудові надбання є взірцем для молоді. І відрадно, що їх не забувають, цінують їх внесок у розвиток галузі, беруть приклад з їх працьовитості і відданості справі.

    Саме до таких людей належить учасник Великої Вітчизняної війни, почесний залізничник Іван Костянтинович МарЧук, колишній начальник станції Ушиця. Тобто людина, гартована у буремні роки фашистської навали. Саме з ним ми й зустрілися нещодавно на тій же ст. Ушиця, де пропрацював залізничник з 1965 по 1989 рр. Говорили про минуле і сьогодення, про свята і будні. А їх в його житті було, було…

    Для Івана Марчука найбільше свято - День Перемоги, хвилююче й величне. Адже тоді, в 1945-му, цей день символізував не лише закінчення війни з усіма її жорстокими реаліями. Для молодого юнака це був початок нового мирного життя, а отже й безліч планів і найкращих сподівань. А народився Іван Костянтинович на Житомирщині в Лугинському районі. Сільський хлопець зростав працьовитим, плекав мрії на майбутнє. Та чорним крилом накрила поліську землю фашистська окупація. Назавжди в його пам’яті викарбувалась трагічна подія, коли від рук фашистів загинув його дядько. Працював чоловік комірником, і коли не пускав німців, які зайняли село, до комори, не дозволив їм брати зерно, його розстріляли. Відтоді хлопець вирішив: будь-що має піти на фронт, щоб помститися за свого дядька. На фронт він потрапив, коли село звільнили радянські війська. На півроку юнака відправили до Казані для військової підготовки. Фронт чекав на Івана Марчука.

    Перше своє бойове хрещення молодий воїн приймав на західній Україні. Далі в Марчука було ще чимало жорстоких боїв, коли доводилося ставати на прю зі смертю. Пам’ятає добре ветеран Сандомирський плацдарм, кровопролитні бої на території Німеччини. Свою медаль «За відвагу» отримав, коли в стислі терміни виконав разом із товаришами завдання з підведення телефонного зв’язку до передової.

    Військова біографія Марчука закінчилася в 1950 р. - після війни ще служив в армії. А потім повернувся на свою рідну Лугинщину, тут одружився з дівчиною зі свого села. А пов’язати власну трудову біографію вирішив із залізницею. Поїхав до Коростеня, адже знав, що робочі руки там дуже потрібні. Спочатку запропонували попрацювати стрілочником. Потім наполегливий юнак вирішив, що має навчатися далі залізничним премудростям. Так він завдяки старанням і працьовитості освоїв фах чергового по станції. Закінчив Київське залізничне училище. А згодом його досвідченість, відповідальність помітило керівництво. Запропонували йти начальником ст. Ушиця Коростенської дирекції. Тут, на цій станції, що відправляє в різних напрямках кам’яне багатство Коростенщини, і трудився І.К. Марчук аж до виходу на пенсію. Пам’ятає він періоди значних обсягів навантажень у радянські часи, коли рух по станції був дуже інтенсивним. Саме тоді особливо гостро постала потреба побудови перехідного моста, який конче був потрібен мешканцям селища. В організації його будівництва брав участь і колишній ДС. А ще назавжди в його пам’яті - дні, коли був на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Чимало літ вже сплинуло, але з пам’яті не стерти тих тривожних днів.

    Тут, у селищі, неподалік станції побудував будинок. Тут і мешкає зараз, не розлучаючись із залізницею, адже цей перестук коліс, який він чує щодня, для нього - звична музика життя. До своїх молодших колег ветеран на станцію заходить часто, цікавиться новинами, його досвід і мудре слово працівники цінують. Власне, не тільки на станції, а й у дирекції також. А ще Іван Костянтинович Марчук постійно читає «Рабочее слово», бо хоче знати все, що діється на нашій магістралі. Газету вважає своїм справжнім другом. Жартує, що наше видання лише на кілька років старше за нього.

    Оксана КЛИМЧУК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05