РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 11 (20 березня 2009) 

  • Позитив потрібно бачити


    Дивлячись на пожовклі фотографії, читаючи вирізки зі старих газет, що зберігаються в музеї підприємства, можна уявити, з якими труднощами зіткнулися залізничники у ті скрутні часи: не вистачало матеріалів, інструменту, житла. Вручну заготовляли шпали, ремонтували колію. Але, попри всі труднощі, працювали з великим ентузіазмом, аби скоріше забезпечити Перемогу над ворогом, залікувати рани війни.

    Не буде перебільшенням сказати, що величезний тягар відбудови залізниці лягав на жіночі плечі, адже персонал новоствореного підприємства складався переважно із жінок, які вручну виконували й колійні роботи, й заготівлю шпал. Після перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні із року в рік збільшувались темпи відродження народного господарства країни, залізничний транспорт оснащався новою технікою. Колектив підприємства отримав пересувні електростанції, електроінструмент. На зміну піввагонам і платформам прийшли хопер-дозаторні вертушки для вивантаження і дозування баласту, а на зміну ситам і вилам - високопродуктивні щебенеочисні машини.

    Поступ: крок за кроком

    З висоти часу цікаво сторінку за сторінкою простежити історію розвитку цього підрозділу. Спочатку підприємство мало назву Стаціонарна машинно-колійна станція (СМКС), у 1946 р. його перейменовано в Дорожній колійно-ремонтний поїзд («Дорпутьрем»), з 1952-го воно носить назву Колійна дорожня машинна станція

    №1 (КДМС-1), з 1963 - Колійна машинна станція №121 (КМС-121). У 1977-му колективу підприємства довірено проводити випробування нових технологій ремонту колії та колійної техніки і до старої назви додається слово «Дослідна» - Дослідна колійна машинна станція №121 (ДКМС-121). У 1999-му підприємство називається - Київська колійна машинна станція (ККМС), а з 30.09.2004 - Центр механізації колійних робіт ДТГО «Південно-Західна залізниця».

    1960 р. став переломним у технології виконання капітальних ремонтів колії. Цього року підприємство отримало комплект колієукладальних кранів, який забезпечив механізований ремонт залізничної колії. Результати не забарились: вже наступного року це дозволило підняти річний виробіток у 4,5 рази, а продуктивність праці - на 440%. Збирання рейко-шпальної решітки стало відбуватися на тимчасових базах, що дозволило 50% трудових витрат перенести до стаціонарних умов.

    У 1961-му було побудовано першу тимчасову базу на ст. Бориспіль, у 1962-му - на ст. Новоград-Волинський. Колійний розвиток цих баз передано під вантажні двори Південно-Західної залізниці. В 1964-му почалось будівництво постійної виробничої бази на ст. Київ-Волинський. Водночас велось будівництво побутових, адміністративних, житлових і виробничих споруд.

    У 1967-му побудовано перше помешкання клубу, в 1970-му - побутовий корпус (нині тренувальний зал), у 1971-му - механічні майстерні з гаражем, у 1977-му - адміністративно-побутовий корпус, у 1983-му гуртожиток на 60 сімей з їдальнею та крамницею.

    У 1974 р. почалось будівництво власної бази відпочинку, на якій зараз можуть відпочити 130 сімей за сезон.

    У жовтні 1977 р. КМС-121 було надано назву дослідної. Тут розроблялася та випробувалася найновіша техніка та технологія ремонтно-колійних робіт, рекомендованих для використання на всіх залізницях. На підприємстві було розроблено прогресивні технології капітального та середнього ремонту колій з одночасною роботою кількох КМС. За 6-годинне вікно виконували до 2500 метрів капітального ремонту укладання плітей безстикових колій в одне «вікно» та ін.

    З жовтня 2004 р. КМС-121 реорганізовано у Центр механізації колійних робіт. Зараз на підприємстві зосереджено високопродуктивні колійні машини, які виконують механізовані колійні роботи в межах всієї Південно-Західної залізниці і за її кордонами.

    Згадують ветерани

    Є люди, чий життєвий шлях нерозривно пов’язаний з підприємством. Колишній голова Ради ветеранів підприємства Владислав Мусійович Болілий прийшов на підприємство у 1960 р. і пропрацював на ньому до 2004-го. Нинішня голова Ради ветеранів Оксана Михайлівна Козюк працює на підприємстві з 1966 року. Їм є про що згадати й погортати у пам’яті сторінки з історії рідного підприємства.

    В ті роки самовіддана праця колективу знаходила високу оцінку з боку держави: йому вручалися нагороди у вигляді дипломів Ради міністрів СРСР та ВЦРПС, почесних знаків ЦК КПРС, дипломів та медалей Всесоюзної виставки досягнень народного господарства. За підсумками Всесоюзного соціалістичного змагання, в першому кварталі 1967-го колектив вперше завоював Перехідний Червоний Прапор МШС і ЦК профспілки працівників залізничного транспорту, а в подальшому ця відзнака залишалась тут впродовж чималого часу. Така історія. Багато працівників підприємства було нагороджено орденами і медалями, знаком «Почесному залізничнику». Машиніста ВПО-3000 Олек-сія Малькова було нагороджено орденами Трудової Слави ІІ та ІІІ ступенів.

    - Наше підприємство часто відвідували іноземні делегації для запозичення досвіду, - продовжують оповідь ветерани. - Приїздили гості з-понад тридцяти країн Європи, Азії та Америки. Навіть залізничники з таких розвинутих держав, як США, Канада, Франція, ФРН, Великобританія, не цуралися переймати наш досвід. Була й делегація ООН. Річ у тім, що такої технології виконання робіт з капітального ремонту в жодній країні, крім СРСР, не існувало. В інших державах для цього рух закривався на кілька діб, а у нас лише на 5-6 годин, і за цей час оновлялося капітальним ремонтом до двох кілометрів колії.

    Дуже плідною і корисною для підприємства була діяльність Анатолія Петровича Коваленка, який очолював його протягом двадцяти років, з 1961 по 1981 рр. Раніше підприємство не мало власної постійної бази, колійники вели «кочовий» образ життя: люди мешкали в житлових вагонах і досить часто змінювали місце розташування, переїжджаючи зі станції на станцію. На кожній з них подовгу «розташовувались табором» колійники.

    - Так продовжувалось до 1964 р. Останнім місцем тимчасової бази колійно-машинної станції були Жуляни, - згадує Владислав Мусійович. - Добре пам’ятаю «містечко колійників» з двох сотень житлових вагонів, що стояли на спеціально виділених двох коліях. Тут були вагон-лазня, вагон-їдальня, навіть, вагон-дитячий садок, адже серед працівників колійного підприємства було багато сімейних пар. У 1964-му Анатолій Петрович спромігся того, що підприємство отримало постійну прописку в столиці України. Було не просто добитися того, аби міська влада виділила територію для розташування підприємства. Але завдяки кипучій енергії та «дипломатичному» хисту керівника, трудовий колектив став господарем обширного пустиря неподалік від станції Київ-Волинський. Місцевість була, так би мовити, досить «некультивованою». Відомі випадки, коли бульдозер, працюючи, натрапляв на артилерійські снаряди, що залишилися з часів війни. Та такі «дрібниці» не могли завадити колійникам поступово обживатися на новому місці.

    Реалії сьогодення

    За десятиріччя невпізнанно змінилося це підприємство. Мені неодноразово доводилось бувати у Центрі механізації, спілкуватися з керівниками та працівниками підприємства. «Без участі нашої колійної техніки не обходяться будь-які масштабні ремонтно-колійні роботи. Наші машини забезпечують роботою всі структурні підрозділи галузевої служби колії залізниці, надаючи змогу вивільнити ручну працю і прискорити виконання робіт», - запам’ятались слова начальника ЦМКР Миколи Янковського.

    На цьому підприємстві зараз зосереджено близько півсотні одиниць колійної техніки. Тепер це механізований кулак колійного господарства нашої залізниці. Причому, майже половина з них - сучасні, тобто, такі, що надійшли протягом останніх десяти років. Екіпажі колійних машин укомплектовано професійними кадрами. Переважну більшість яких складають фахівці із вищою та середньо-технічною освітою. Праця на сучасній колійній техніці вимагає ґрунтовної освітньої підготовки. Адже зараз техніка дуже складна, вся насичена електронікою.

    - Знаєте, як працює, приміром, високопродуктивна машина ВПР-0932 DUOMATIK? - запитує Микола Петрович і відповідає: - Перед початком робіт машина проводить параметричну зйомку дільниці, отримуючи інформацію про обсяги робіт. Потім цю інформацію опрацьовує, робить програмний запит і береться за справу. Машина виправляє всі дефекти дільниці, проводячи виправлення, рихтування та стабілізацію колії. Бригада монтерів із 16 осіб на кілометровій дільниці такі роботи виконувала б упродовж двох діб. Не кажучи про стабілізацію колії. Адже для повної стабілізації через відремонтовану дільницю треба пропустити чималу кількість поїздів з обмеженою швидкістю.

    Для незвільненого голови профкому виконроба Миколи Шевчука Колійна машинна станція №121 з дитинства була, наче рідний дім. Чому дивуватись: на цьому ж підприємстві працювали ще його батьки. Микола Васильович добре пам’ятає ті часи, коли КМС №121 утримувала ціле містечко з житлових вагонів для своїх працівників та їхніх родин.

    Ставши дорослим, Микола Васильович пов’язав із ним і подальшу свою долю. Він є свідком і активним учасником багатьох перетворень, що відбувалися на підприємстві за час його існування. Своїм щирим ставленням до людей, до їхніх потреб він по-справжньому заслужив довіру громади. І ось вже багато років поспіль очолює профспілкову організацію рідного підприємства на засадах незвільненого голови.

    Разом з Миколою Янковським він переймається вирішенням соціальних проблем колективу підприємства. Зараз у центрі механізації колійних робіт працюють переважно фахівці з інших міст. Бригади колійних машин працюють за вахтовим методом: півмісяця - на лінії, півмісяця - вдома. Під час виконання комплексу робіт мешкають у турних вагонах. А де розмістити машиністів взимку, коли їхні машини становлять на ремонт? Саме вирішенням цієї гострої проблеми й зайнявся керівник при підтримці профспілки. І завдяки їхньому завзяттю проблему вдалося вирішити.

    Під кімнати відпочинку машиністів колійних машин переобладнано побутові приміщення в адміністративному корпусі. Для цієї ж мети своїми силами відремонтували й старий господарський будинок, який за віком прийшов у повну непридатність.

    Тепер - про головне: насправді ще багато слід зробити фахівцям колійної справи, щоб кожний оновлений метр сталевих ниток довго служив магістралі. Досвід попередніх поколінь - то добрий дороговказ для подальшого розвитку Центру механізації колійних робіт Південно-Західної залізниці. Позитив потрібно бачити.

    Анатолій РОМАНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05