РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 9 (11 березня 2009) 

  • Рівноправність жінки та чоловіка. Життєвий та правовий аспекти

    Без мужа - что без головы,

    а без жены - что без ума.


    Розпочинаючи дану статтю з російського прислів’я, бажаю тим самим підкреслити життєве доповнення чоловіка дружиною, а дружини - чоловіком. Чи дійсно воно так? Свого часу Аристотель писав, що необхідність спонукає з’єднуватись попарно тих, хто не може існувати один без одного, - жінку і чоловіка з метою продовження роду людського.

    Мені ж дозвольте провести своєрідне дослідження у питаннях рівноправності жінки та чоловіка. Метою даної статті не є виклад характеристики рівних прав та можливостей чоловіків і жінок в усіх сферах економічного, політичного, соціально-культурного та громадського життя. Основна ціль - у загальних рисах висвітлити цікаві моменти з історії розвитку цивілізації, порівняти становище жінок і чоловіків у різних країнах, до чого, власне, і переходимо.

    У Стародавньому Римі протягом майже всього розвитку римського права жінка істотно обмежувалася в правосуб’єктності. Вона, як правило, перебувала під опікою батька, чоловіка або інших родичів. За часів принципату було встановлено, що доросла жінка, яка не перебувала під постійною опікою батька чи чоловіка, могла приймати самостійні рішення щодо свого майна. Однак вона не могла перебирати на себе чужі борги. За часів правління Юстиніана помітно послабилось обмеження правосуб’єктності жінки. Однак залишалася справедливою сентенція одного з найвидатніших римських юристів Папініана: «За багатьма постановами нашого права жінки перебувають в гіршому становищі, ніж чоловіки».

    Чому саме римське право стало першим нашим прикладом, запитаєте ви? Відповідь криється в тому, що римське право належить до тих унікальних витворів людського генія, котрі на кшталт семи чудес світу є найвищими досягненнями цивілізації - віхами на шляху прогресу. Римське право є «материнським» щодо практично всіх європейських правових систем.

    У ранній період римського права основним був шлюб з чоловічою владою (cum manu). За цим шлюбом жінка підпадала під повну залежність від чоловіка. Влада чоловіка фактично була необмеженою. Проте вже Закони XII таблиць (звід законів, які регулювали практично всі галузі) допускали можливість укладення шлюбу, за яким дружина не підпадала під владу чоловіка. Жінка мала право перешкодити встановленню влади чоловіка, ночуючи поза домівкою три доби наприкінці кожного шлюбного року, цим самим перериваючи перебіг давності. Згодом влада чоловіка послабилася. Це пов’язано з розвитком індивідуальної приватної власності. Дружина набуває певних прав на сімейне майно і водночас певну особисту незалежність від чоловіка. Через це на зміну шлюбу з чоловічою владою приходить новий шлюб - без чоловічої влади. Це був поворот в історії римського сімейного права, коли жінка виходить з-під необмеженої влади свого чоловіка й формально стає незалежною особою.

    …Перегорнувши сторінки історії та натрапивши на історію боротьби за рівноправність жінок у США, неможливо не помітити постійний сюжет, який повторюється в різних варіаціях і відбувається «у трьох актах». Спочатку на історичній арені з’являється особистість - жінка або невелика група жінок, які звертають увагу на несправедливий суспільний устрій і, на відміну від більшості, не збираються з цим миритися, починаючи, що називається, «качати права» з допомогою існуючих у демократичному суспільстві засобів впливу на владу: виступів у пресі, організації мітингів, демонстрацій, пікетувань та інших форм громадянської непокори, лобіювання законів тощо.

    У питанні рівноправності жінок і чоловіків, про що зазначено в Основному законі, Німеччина, як і інші країни, значно просунулася вперед. Наприклад, у галузі освіти дівчата не лише наздогнали, а й випередили хлопців. У гімназіях дівчата складають 56% випускників; частка молодих жінок серед студентів-початківців становить в університетах майже 54%. З учнів професійно-технічних училищ, які склали випускні іспити 2006 р., дівчат було 43%. Дедалі більше жінок присвячують себе професійній діяльності. Мати певний фах стало для жінки пріоритетом і внаслідок запровадження з 2008 р. нового законодавства про фінансове утримання у випадку розлучення. У Західній Німеччині працюють уже 67% жінок, у Східній - 73%. Якщо чоловіки, як правило, працюють повний робочий день, то жінки, особливо ті, хто має малих дітей, частіше працюють неповний день.

    Діяльність Ради Європи щодо забезпечення рівноправності жінок та чоловіків, відповідно до стратегічних цілей Пекінської та Віденської програм дій, які затверджено у Страсбурзі 20 травня 1996 р., спрямована на забезпечення рівноправності жінок та чоловіків та є складовою частиною її основного завдання. Маємо на увазі захист і сприяння плюралістичній демократії, верховенству права, правам людини та основним свободам. Саме це, зокрема, підтвердив Комітет міністрів Ради Європи в Декларації про рівноправність жінок та чоловіків (16 листопада 1988 р.), який визначив у цьому документі принцип рівноправності жінок та чоловіків як право людини, основну умову демократії та вимогу соціальної справедливості. У прийнятому 11 липня 1995 р. посланні до Четвертої світової конференції жінок (Пекін,

    4-15 вересня 1995 р.) Комітет міністрів знову наголосив на своєму зобов’язанні розглядати принцип рівності прав як основний принцип прав людини.

    Відповідно до Декларації про рівноправність жінок та чоловіків, яку прийнято Комітетом міністрів 16 листопада 1988 р. на 83 сесії Комітету міністрів Ради Європи, рівноправність жінок та чоловіків належить до основних прав людини, і це право закріплене в якості основного в багатьох міжнародних документах, в яких ці права записані, і які забезпечуються національними конституціями і законами. Будучи переконаними, що людство може збагачуватись і розвиватись, лише якщо будуть враховуватись прагнення, інтереси і таланти представників кожної статі.

    1980 року Україна ратифікувала Конвенцію Організації Об’єднаних Націй «Про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок». Цим на державному рівні підтверджено намір реалізувати на практиці ідеї рівноправності між жінками й чоловіками в усіх сферах економічного, політичного, соціального, культурного, громадського життя країни. Однак рівні права, проголошені в Конституції та інших найважливіших законодавчих актах, постійно і брутально порушуються.

    Однією з найгостріших проблем в Україні є низький рівень представництва жінок в органах державного управління та в політичних структурах усіх рівнів. Тим часом ООН рекомендує державам, які підписали Пекінську платформу дій, домагатися рівного представництва чоловіків і жінок у владних структурах, державно-адміністративних установах, здійснювати заходи для суттєвого зростання кількості жінок на всіх державних, урядових та адміністративних посадах.

    Метою прийняття Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08 вересня 2005 р. №2866-IV було досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.

    Відповідно до вказаного Закону рівні права жінок і чоловіків - це відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі; а рівні можливості жінок і чоловіків - рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків.

    В Україні вже п’ять років діє Сімейний кодекс, фундаментом якого є ідеологічна рівноправність жінки та чоловіка. Він закликає до відповідального материнства та батьківства. Ним, зокрема, узаконено цивільний шлюб та шлюбний договір.

    За словами Зореслави РОМОВСЬКОЇ, автора проекту Сімейного кодексу України, професора Академії адвокатури України, що викладені на сторінках газети «Суботня пошта», Сімейний кодекс важливий для української родини, але «Вважаю, що щасливим людям Кодекс не потрібен, бо у них є потужніший регулятор - почуття обов’язку, засноване на любові. І коли ти любиш своїх дітей, чоловіка, дружину, тобі не треба Кодексу. Є серце, яке підказує, що маєш зробити».

    І дійсно, з нею важко не погодитися. Лише такий потужний стимулятор як любов є тією рушійною силою, потужним двигуном, що зрівнює всю нерівність між чоловіком та дружиною, робить їх одним цілим.

    «Кохання - це квіточка, яку потрібно щоденно поливати і виставляти на сонце, а не сподіватися, що вона ростиме сама по собі. Вона мусить мати поживу. Так і сім’я», - це думка Зореслави Ромовської.

    Підсумовуючи все сказане, варто відмітити, що, починаючи від часів існування Римської імперії та до наших часів, більшість країн, приймаючи власні нормативно-правові акти та загальні декларації, конвенції, намагаються усунути нерівність жінки та чоловіка. За минулі помилки колишніх керівників намагаються підняти статус жінки у суспільстві, що є своєрідною компенсацією всьому жіночому родові за ті дискримінацію та нерівність, що були колись.

    Дмитро КОСТЕРНИЙ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05