РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 8 (2 березня 2009) 

  • Книга Педагога

    Переступаю поріг спеціалізованої лабораторії станційного та поїзного радіозв’язку Київського електромеханічного технікуму залізничного транспорту і потрапляю у справжній музей розвитку підгалузі. Господарем тут - творець цього навчально-лабораторного полігону - почесний залізничник, лауреат багатьох нагород колишнього СРСР і незалежної України Олександр НІКОЛАЄВСЬКИЙ. Олександр Тимофійович - так його вже понад п’ятдесят два роки кличуть колеги та учні технікуму. Так напередодні його 80-річчя звертатимуся до нього і я.

    Він вміє бути переконливим. А починаємо розмову не з біографії, яка, як на мене, є дуже цікавою. Я прислуховуюсь до його думок, тому що в них закладені мудрості справжнього Педагога. На моє запитання, що він радить своїм учням, відповідає розважливо.

    - Успіх в житті чекає на тих, хто живе під гаслом «Освіта - через усе життя», постійно підвищуючи суміжні спеціальності, вивчаючи нове в своїй професії. Навіть якщо ви вибрали спочатку не «той» фах, це у жодному випадку не є приводом до зневіри на своїх життєвих маршрутах. Приміром, якщо ви закінчили музичне училище, а потім вирішили стати психотерапевтом, ваша перша спеціальність надасть вам можливість найкращим чином використовувати музику в психотерапії. Блискуче знання літератури дозволить вам працювати у сфері мистецтва, писати критичні статті, сценарії. Повірте народній мудрості: «Знання за спиною не носити» і вони стануть у нагоді найнесподіванішим чином.

    Як же ви стали залізничним педагогом? - повертаю розмову з Олександром Тимофійовичем у необхідне мені русло. І ось про що дізнаюсь.

    Дивна річ - генетична пам’ять роду. Саме звідти - із тієї стежини у селі Березянка, що біля Ружина (Житомирщина), почалися його мандри у великий світ. Батькове мудре слово та материнська ласка стали для нього духовним оберегом, що не дав зійти з обраного шляху - бути залізничником.

    Шляхи-дороги. Синові знаменитого на всі околиці коваля, справного господаря, який мав і землю, і конюшню, і січкарню, довелося ховати гіркі сльози від однолітків, коли заповзяті законники, виконуючи розпорядження «Батька народів», запроторили працьовитого Тимофія Ніколаєвського аж до станції Кемь - будувати Карело-Біломорський канал. Соловецькі острови (Архангельська область Росії). І там покуштував арештантського гіркого хліба Тимофій Ніколаєвський. Великий терор - масові політичні репресії - тоді для п’ятирічного Сашка та його брата Євгена ці слова, можливо, здавалися незрозумілими. Але тоді разом з «вільнонайомним» батьком була вся сім’я. Життя не здавалося важким.

    …Незабаром більшовики зі старшим Ніколаєвським, який на Півночі сів за кермо автомобіля (пригадалися навички роботи водієм ще у 1916-му), відпустили і сім’ю.

    Криворіжсталь. Сюди на величезну будову 30-х рр. минулого століття перебралася сім’я Ніколаєвських. І знову - безсонні ночі за «баранкою». А поруч, щоб, бува, не заснув батько за кермом - малий Сашко. Іноді працювати цілодобово примушувало керівництво, іноді - злидні, адже у сім’ї було троє дітлахів.

    Не боюсь повторитися, але саме батькове мудре слово та материнська ласка стали для майбутнього почесного залізничника духовним оберегом, що не дав зійти з обраного шляху - стати Людиною.

    Монастирище, Умань… Скільки їм довелося пережити - знають лише Ніколаєвські та Всевишній. Сашко встигне закінчити лише п’ять класів, як прийде на рідну землю коричнева сволота. Холод, голод, поневіряння, а батько - на фронті. Сорокові - рокові. Як допомогти матусі? Після того, як з Умані прогнали фашистів, Олександр влаштовується учнем токаря на військовий завод «Труд».

    - Біля верстата майстер прилаштував великий ящик. Для чого? - наче запитує мене мій співрозмовник і продовжує, - не діставав від долу цеху до токарного шпинделя. Але якщо захочеш їсти, і на ящику працюватимеш.

    А ще він швидко навчився виливати алюмінієвий посуд. Цього металу було доволі як в Умані, так і на околицях - воєнні згарища, підбиті літаки, панцирники тощо - сировинна база для тих, хто вміє формувати та виливати деталі з металу. Миски, чавунки - то ходовий товар на місцевому ринку. Сашко вимінював власний крам на молоко і крупу. Хіба не їжа?! На той час - делікатес.

    Щастя вкотре посміхнулось родині, коли з фронту повернувся батько. Материнське благословення, татова підтримка - безцінні, а їх сила незбагненна. Підтримали, коли вступив навчатися у спецшколу військово-повітряних сил. Турбувалися, коли почав літати. Переживали, коли потрапив у аварію літак. А далі - шпиталь і присуд лікарів - літати не будеш.

    Далекого тепер 1947-го він не впаде духом. Дізнався, що у Львові є залізничний технікум - мерщій вступати. Швидше «гризти» граніт науки. Зв’язківці на залізниці завжди потрібні. Він закінчить альма-матер з відзнакою. «Вільне» призначення отримає на Одеську залізницю. Південна Пальміра зустріне радо молодого залізничника. Але вчитися далі дуже хочеться. Тож, порадившись з батьком, - до Ленінграда. Тепер уже в Північній Пальмірі він провчиться у залізничному виші, щоб стати справжнім інженером.

    І знову ліричний відступ. Ми розмовляємо з моїм героєм про перенесення ставлення до якоїсь людини на саму професію. Чи варто захоплюватись лише зовнішнім видом діяльності?

    - Припустимо, - говорить Олександр Тимофійович, - вам дуже подобається творчість відомого спортсмена, співака чи ведучого ток-шоу. Не переплутайте його особистість з тією повсякденною працею (можливо, не дуже захоплюючою, але копіткою і малопомітною), якою йому доводиться займатися, щоб був помітний такий вражаючий, але короткочасний результат, як виступ на чемпіонаті світу, концерт чи півгодинна телепрограма. Погодьтеся, що за виступом завжди стоять багаторічні, буденні, виснажливі тренування, репетиції чи робота цілої команди професіоналів, журналістів, операторів та інших працівників мас-медіа. Часто така робота пов’язана з відрядженнями, конфліктами, розчаруваннями, а то і невдачами… Та й далеко не всі спортсмени, музиканти, телеведучі досягають всенародної слави і статків.

    - Олександре Тимофійовичу, дякую за думку, певен, ваші учні на прикладі вчителя зрозуміли суть фахового призначення? - О. Ніколаєвський на хвильку задумався і пригадав, як після закінчення Ленінградського електротехнічного інституту залізничного транспорту попрацював зо два роки електромонтером на одній з кафедр альма-матер. Можливо, саме тоді і прокинувся талант для викладацької роботи. Адже набутий робітничий досвід, світлий розум, а головне - любов до студентської молоді згодом приведе його до Київського електромеханічного технікуму залізничного транспорту. Роки викладацької роботи, завідування навчальним відділом - то тисячі лекцій, практичних завдань… З перших років роботи він вирішить створити потужну лабораторію - справжній полігон з електрозв’язку. Крок за кроком, електро-схема за електросхемою, прилади, прилади, прилади. Поступово звичайна навчальна аудиторія перетворюється у науково-дослідний осередок технікуму. Тому що у нього є чому навчитися. Труд викладача вперше було високо оцінено міністром транспорту колишнього СРСР, згодом - грамота Міністерства вищої та середньої освіти Союзу, почесна грамота, іменний годинник від керівництва Південно-Західної залізниці.

    …Нагороди - нагородами, але авторитет серед учнів, повага від колег дорого вартують. Ось уже понад 20 років, як ім’я О. Ніколаєвського занесено до Книги пошани КЕМТу. Були й інші відзнаки.

    Кажуть, «по плодах їх пізнаєте їх». Його родина - дружина Людмила Адольфівна, донька Тетяна і син Сергій у сучасній круговерті не загубили свого обличчя, не зрадили - святая-святих - обов’язку примножувати славу Ніколаєвських, берегти сімейний скарб, дарований Всевишнім. Справді, не лише хлібом єдиним живе людина. Хліб духовний - то нива скорбна нашої спільної долі: маємо пророщувати паростки добра у сучасної молоді.

    - Завжди знаходжу порозуміння у директора нашого технікуму Лариси Леонідівни СПОДИНСЬКОЇ, - говорить

    О. Ніколаєвський. - Як там не є, завжди повторює вона, - мусимо вести майбутніх фахівців, майбутніх батьків і матерів до Правди, Доброчинності, Шляхетності.

    В його непростій долі є друге крило - наукове. Узагальнивши свій інженерний і викладацький досвід, він власним коштом випустив у світ підручники з електро-зв’язку на залізничному транспорті. І це за умов, що зарплата викладача технікуму ледь перевищує тисячу гривень. Проте він не переймається через економічні проблеми, вважаючи, що кожний педагог попри все має бути прикладом мудрості, працелюбства й жертовності.

    Пам’ять його унікальна. Він пригадує всіх учнів, які вийшли в люди: керівників підрозділів, залізничних підприємств у цьому списку - сила-силенна.

    - Дай Боже, нам, нинішнім педагогам, зробити бодай часточку того, що зробив Олександр Тимофійович, - говорить Лариса Сподинська, до речі випускниця технікуму.

    На його робочому столі завжди Гімалаї творчого безладу: стоси книжок, грубі теки зі списаними аркушами паперу, де думку сконцентровано на одне - подарувати прийдешнім поколінням власний досвід і знання.

    Що ж побажати йому на 80-річчя? Передусім, аби ручка по аркушу легко «йшла», адже, як писали мудрі, світ колись вивершиться Великою Книгою. Чому б її автором не бути Олександру Ніколаєвському?

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05