РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 6 (17 лютого 2009) 

  • Репортаж із кабіни машиніста 77-й прийшов за розкладом

    - Хвилин за п’ять відправляємось, - попередив мій попутник, - тож час займати свої місця.

    Сьогодні таким місцем для нас стала кабіна електровоза. Разом із машиністом-інструктором локомотивних бригад локомотивного депо Козятин Анатолієм СЕМЕНЮКОМ, який їхав у планову контрольно-інструкторську поїздку з локомотивною бригадою, щоб підготувати газетний матеріал, вирушив і я.

    Почесна варта на переїзді

    Чотирьом у кабіні локомотива було дещо затісно. Тож намагаюся зайняти місце, щоб не заважати роботі локомотивної бригади, яка продовжувала працювати у звичному для неї режимі. Завершивши останні приготування, помічник машиніста доповідає про хвилинну готовність і, згідно з графіком, наш швидкий сімдесят сьомий Москва - Ковель відправляється далі за маршрутом. Поки проходимо станційні стрілочні переводи і спрямовуємо на головну колію, швидкість поїзда, зрозуміло, невелика. Та і надалі, навіть після Козятина-ІІ, де ми слідуємо нещодавно модернізованою колією, вона не більше 60 км на годину.

    - Обмеження, - коротко пояснює машиніст електровоза Василь ГАВРИЛЮК, неначе прочитавши в моїх очах запитання, чому ми так повільно рухаємось. - І їх ще багато буде на цій дільниці магістралі аж до Шепетівки.

    Бердичів - перша станція, де наш поїзд робить зупинку після Козятина. За ці декілька хвилин, що ми стоїмо, у розмові з машиністом-інструктором почув і першу оцінку дій локомотивної бригади.

    - Поки зауважень немає, - говорить Анатолій Іванович, - звірка часу, регламент переговорів, перевірка зв’язку з черговою першої на шляху слідування станції та з начальником поїзда, інші необхідні, згідно з інструкцією, дії виконано вчасно і професійно. Немає зауважень і до ведення поїзда дільницею, дотримання правил безпеки руху.

    - Крім того, - продовжує він, - під час таких контрольно-інструкторських поїздок у мої обов’язки входить й перевірка роботи працівників інших служб - чи то колійників, чи зв’язківців, чи чергових по переїздах та станціях тощо. Тож і тут зауважень поки що немає.

    Після Бердичева вже більш уважно спостерігаю за діями цих «працівників інших служб». Частіше - це групи колійників з 5 - 7 фахівців, що проводять ремонт на перегонах. Жовтий прапорець у руках одного з них - обов’язковий атрибут на шляху слідування нашого поїзда. А це означає, що все гаразд. Дещо розвеселила нас одна з чергових по переїзду. Літня жінка досить таки високо тримала на витягнутій руці прапорець і стояла так струнко, ніби чатовий почесної варти.

    - Буває, - посміхається інструктор. - Впевнений, що при сучасному мобільному зв’язку вже всі на лінії знають, що на маршрут виїхали з перевіркою. От і хоче людина показати, як вона відмінно працює.

    «Переліт» у 100 метрів

    Перше зауваження було зафіксовано по ст. Михайленки. Там на пероні була відсутня у встановленому місці табличка «Зупинка локомотива». Про це повідомили чергову по станції. Не було подібної таблички і на ст. Печанівка. Та, мабуть, найбільше нарікань у машиніста-інструктора було до колійників Шепетівської дистанції колії. По-перше, вони у заявку попереджень дали невірні дані щодо місця проведення ними того дня ремонтних робіт. Як з’ясувалося, рейку вони замінили більш як на 100 метрів далі від вказаного у заявці місця. По-друге, у районі 127-132 км, де проводилися роботи, був відсутній жовтий щит попереджень.

    - Обов’язково зроблю про це запис у книзі зауважень, - говорить Семенюк. - Тому що таке нехлюйство з боку колійників - це вже зайві навантаження в роботі машиніста, перевитрати електроенергії. Та й взагалі, це - грубі порушення, а вони на залізниці неприпустимі.

    Після Хролина обмежень та попереджень вже не було, тож саме на цій дільниці аж до Шепетівки наш сімдесят сьомий, набравши швидкість, надолужував втрачений час.

    Про що розповість журнал зауважень?

    До Шепетівки прибули за графіком. Подякувавши локомотивній бригаді за роботу, бажаємо їм щасливої дороги і працюємо далі за планом. Наступне місце перевірки - порядок здачі локомотивною бригадою електровоза по ст. Шепетівка. У локомотивників цей процес чомусь називають «на рибку». Словом, це коли локомотиви приводять до «культурного вигляду»: прибирають, продувають системи подачі піску, очищують вологозбірники тощо. А далі, після необхідного обслуговування, на них поїде вже інша бригада. На час перевірки тут вже стояли два електровози приписки депо Козятин. Оглянувши їх, досвідчений машиніст-інструктор впевнився у належній якості виконаної роботи, про що зробив ремарку у своїх записах.

    Бригадний дім - ще один об’єкт, куди завітали ми того дня. Охайний двоповерховий будинок зустрів нас теплом і затишком. У приміщенні стояла тиша. Нікого зі сторонніх. Лише декілька чоловік персоналу, які займалися своїми справами. Поспілкувавшись з ними і впевнившись, що відпочинку локомотивних бригад перед виходом у рейс ніхто не заважає, машиніст-інструктор зробив запис у журналі.

    Назад до Козятина поверталися електричкою, тож була нагода більш детально поспілкуватися з Анатолієм Івановичем щодо нашої поїздки.

    - Такі виїзди на маршрут є складовою у моїй повсякденній роботі, - розповідає фахівець. - На посаді я вже п’ять років. Раніше сам був машиністом. Тож добре знаю специфіку роботи локомотивників. Сьогоднішня поїздка була плановою. Перш за все тут необхідно ще раз подивитися на роботу помічника машиніста Юрія Яцюка, якого ми вже найближчим часом плануємо відправити навчатися на машиніста. За сьогоднішній рейс у мене до нього зауважень не було. Щоправда, на деякі моменти попросив його напарника звернути увагу. Щоб підказав у подальшій роботі. Що стосується дій машиніста електровоза, то тут хотів би сказати одне - серед наших колег професіоналізм машиніста перш за все оцінюється тим, чи відчуває пасажир, коли поїзд рушає з місця. Найвища оцінка, це коли подорожанин розуміє, що поїзд вже рушив лише по тому, як за вікном пропливає будівля вокзалу. Сьогодні так і було. І я дякую Василю Івановичу за його майстерність.

    Стосовно частих обмежень на маршруті руху поїзда. Реально локомотив сьогодні пройшов від Козятина до Шепетівки з перевитратою електроенергії. А по-іншому і бути не могло. Обмеження швидкості до 25 км/год. (а таких було два) змушує наздоганяти втрачене. Та і швидкість у 60 км/год. для пасажирського поїзда на перегонах занадто мала. Неефективна. От звідси і перевитрата електроенергії.

    А взагалі локомотивна бригада заслуговує на добру оцінку.

    Анатолій САДОВЕНКО
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05