РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 4 (31 січня 2009) 

  • Клуб веселих та найкмітливіших очима вченого

    Моє знайомство з кандидатом історичних наук Сергієм ЯНІШЕВСЬКИМ, тоді ще випускником радіофізичного факультету Київської політехніки, відбулося у середині 90-х у знаменитому Клубі імені Голохвастова. Цей гумористичний осередок, який діє з середини 90-х рр. при редакції газети «Київські відомості», очолюють письменники Ян Таксюр і Олександр Володарський. Творчі зустрічі з метою випуску чергової гумористичної сторінки. Чудові часи. Хто б міг тоді подумати, що «щойно спечений» відеоінженер телекомпанії «УТ-1», автор дотепних гуморесок, афоризмів та «приколів» Сергій Янішевський незабаром з головою порине у наукові дослідження? Сталося. Маючи неабиякий досвід як учасник змагань Клубу веселих та найкмітливіших, редактор Всеукраїнської телевізійної першості серед команд КВН, постійний член журі КВНівських турнірів, він обрав непересічну тематику. Сама назва роботи свідчить про наміри автора не полишати досліджувати секрети сатирично-гумористичної гри, її роль у суспільстві, а саме: «КВН як соціокультурне явище: генеза, історія розвитку, сучасний стан». Чи може когось зацікавити дослідження одного з найбільш помітних і поширених явищ сучасної культури України?! Риторичне запитання, чи не так?

    Життя Клубу веселих та найкмітливіших цікавить майже кожного у нашій країні та далеко за її межами. Зокрема і тих, хто ставиться до сатири з гумором. Погоджуюсь із Сергієм у тому сенсі, що непересічна цінність КВН в тім, що ця дієва, інтелектуально насичена форма дозвілля активізує творчий потенціал окремої особистості. Це справжня моральна зброя проти можливої деградації суспільства, вважає мій співбесідник. Ціль застосування зрозуміла. Взявши участь у підготовці до виступу КВНівської команди або граючи на сцені, або перебуваючи у концертній залі як глядач, або, врешті-решт, милуючись грою біля TV-екрана, поступово засвоюємо кращі здобутки вітчизняної і світової культури. Перефразувавши класика, можна вкотре сміливо стверджувати: приязні до КВНу немає меж.

    Які умови передували виникненню Клубу веселих і найкмітливіших? Як перетворився КВН із суто ігрової культурної форми на мистецьку? Звідки ця суспільна популярність на терені країн СНД і навіть у Німеччині, США та Ізраїлі? На ці та інші питання колишній учасник змагань КВН Сергій Янішевський відповідає з точки зору вченого.

    Першою телевікториною на радянському телебаченні стала передача «Вечер веселых вопросов» («ВВВ»), яка виходила в ефір у 1957 р. Проте проіснував «Вечер» недовго. Програму було знято з ефіру після третього випуску через прикрий випадок. Цікава історія його існування і закриття. За задумом організаторів дійства, ТV-акція мала відбуватися за умов, якщо кожний з її учасників завітає до телестудії, маючи при собі три окремих предмети, визначених напередодні телеведучими. Це була своєрідна перепустка до зали, де йшли зйомки передачі. Приміром, собачий ошийник, ночви і панама від сонця - то оригінальний вхідний квиток. Продемонструвавши ці атрибути, можна було займати місця у залі. А потім розпочинався вечір, де від веселих запитань і дотепних відповідей душа співала. У кінці програми переможців нагороджували пам’ятними призами. Конфуз стався перед початком третьої передачі. Річ у тім, що у прямому ефірі ведучий «ВВВ», проголосивши про необхідність прийти до телестудії вдягненим у валянки, шапку-вушанку та зимовий кожух, маючи при собі самовар, забув додати ще одну задуману умову: мати при собі газету «Комсомольская правда» за 31 грудня минулого, 1956 р. А без цього атрибуту на телестудію просто-таки хлинула лавина мисливців за призами у зимових пальто, валянках та вушанках і з самоварами. Бажаючих брати участь у передачі виявилося стільки, що міліцейський наряд, який відповідав за дотримання громадського порядку, через об’єктивні труднощі викликав додатковий «десант». Голови організаторів і охоронців туманіли від невщухаючого лементу цього вавілонського стовпотворіння. Як результат, ефірна трансляція була перервана. Скандал набув такого розголосу, що про нього писала іноземна преса. Жорстка критика радянської дійсності? У ті часи за це по голівці не гладили...

    - Однак, незважаючи на ці обставини, - зазначає мій сьогоднішній співбесідник, - поліпшення розважальної складової тогочасного радянського телебачення - для підвищення загальної привабливості телебачення для глядачів - розглядалося як одне з важливих завдань державної політики у цій галузі. Відповідно, на Центральному телебаченні СРСР з початку 1960-х рр.

    побачила світ низка розважальних передач. Серед них - «КВН», яку глядацька аудиторія побачила в ефірі 8 листопада 1961 р. Цей проект успадкував деякі риси з попередньої телепередачі «ВВВ». І не дивно, адже авторами двох розважальних телепрограм були одні й ті ж самі люди - А. Аксельрод, С. Муратов та М. Яковлєв.

    С. Янішевський проаналізував три періоди розвитку цієї масової гри від початку 60-х рр. минулого століття до початку ХХІ. Як свідчить загальна характеристика роботи, з якою був ознайомлений автор цих рядків, дисертація вийшла доволі цікавою.

    ...КВН дуже суттєво змінився від часу своєї появи у 1961 р. Предметом змагання команд у перші роки були насамперед ерудиція, кмітливість, винахідливість його учасників. Всебічно розкрити творчу індивідуальність учасників - ось головне завдання, яке ставили перед собою організатори телешоу. Словосполучення «клуб веселих і найкмітливіших» як дотепне розшифрування абревіатури «КВН» - марка першого серійного радянського телеприймача - мало, з іншого боку, відображати ідею гри. А саме: утвердження «клубності» (колективності), веселого товариського суперництва, розкриття творчих здібностей особистості.

    У 60 - 70 рр. ХХ століття телепередача «КВН» набула надзвичайно високої популярності, впевнено посівши чільну позицію у рейтингу симпатій радянської телеаудиторії. А власне гра КВН вийшла за рамки TV-екрана. Грою захопилися від мала до велика, КВН став засобом творчої самореалізації і самоствердження особистості. На сцену палаців культури, клубів полинула робітнича молодь разом із науково-технічною інтелігенцією. Вагомим чинником зростання популярності КВН була також характерна для початку 1960-х рр. своєрідна «відлига» на тлі начебто демократизації політичного режиму.

    Проте КВН чекали зміни. С. Янішевський вважає, що закриттю телепроекту керівництвом радянського телебачення у 1972 р. передувала низка причин. Основна - деяке знецінення ерудиції, кмітливості, винахідливості під час КВН-турнірів. Елемент художньої творчості почав превалювати над миттєвою імпровізацією.

    Громадською думкою такі зміни були сприйняті переважно негативно і трактувалися як відхід від базових цінностей КВН. Це рішення тогочасного телевізійного керівництва також було опосередковано зумовлено змінами у внутрішній політиці колишнього СРСР: країна йшла курсом згортання реформ у різних галузях суспільного життя. Критика недоліків, наявних у суспільно-політичному житті в колишньому Союзі, не подобалася «верхівці». Масова гра пішла з телеекрана. Проте впродовж наступних 15 років КВН так-сяк існував у своєму позаекранному варіанті.

    Сторінки загальної характеристики дисертації, на яких досліджується історія КВНівського руху у добу перебудови, зворушили мене особисто. За моєї пам’яті - низка цікавих епізодів. Річ у тім, що поява КВН на центральному телебаченні у 1986 р. дала відчутний поштовх руху веселих і найкмітливіших в його позаекранному житті. Згадую, що зокрема у Києві хвиля турнірів заполонила сценічні майданчики і концертні зали. Між собою змагалися колективи шкільних класів, шкіл, ПТУ, інститутських факультетів, вишів і технікумів, педагогічних осередків, заводських цехів і наукових закладів... Дотепники цінувалися понад усе. Особливо ті з них, які писали у жанрі гострої політичної та соціальної сатири. А видати зі сцени будь-яку агітку наша молодь вміла у всі часи. Глядач квапився на ці акції.

    С. Янішевський брав активну участь у кавеенівському русі як один із членів київської команди «Столичні піжони», добре обізнаний з КВН кінця 1980-1990-х рр. Він вдало підмітив, що природним для перших випусків відновленого екранного КВН у 1980-х рр. було тяжіння команд-учасниць до ігрових зразків кінця

    1960-х рр. За літературну довершеність гумористичної репризи члени журі підвищували бали, глядацька аудиторія шаленіла від задоволення почути насущні щиросердості. Найбільш вдалі команди незабаром почали власну гастрольно-концертну діяльність, подібну до професійних митецьких колективів.

    Окремий розділ роботи

    С. Янішевський присвятив питанню розвитку КВНівського руху у пострадянський період. Автор дисертації не забув про його незмінного впродовж уже майже піввіку лідера - Олександра Маслякова. Особисто мені до душі припала розвідка молодого вченого про поширення україномовного КВН. Українська мова дедалі частіше використовується як засіб виступів перед глядацькою аудиторією. Поширенню цього явища, вважає Сергій Янішевський, сприяє поступова зміна мовної ситуації в країні, зростання популярності україномовної складової масової культури сучасної України.

    Цікаво, дана дисертаційна робота є як в Україні, так і за її межами першим цілісним дослідженням історії становлення та розвитку такого культурного явища, як КВН у безпосередньому зв’язку із суспільними перетвореннями другої половини ХХ - початку ХХІ ст.ст., що мали місце в колишньому СРСР та країнах пострадянського простору.

    На думку Сергія Янішевського, КВН є дуже корисним майданчиком виховання творчо і соціально активних особистостей. З лав кавеенівців вийшло немало відомих митців, журналістів, політиків. КВН дає навички, корисні і для будь-якої людини у сучасному динамічному житті: вміння імпровізувати, швидко знаходити вихід із складних ситуацій, вміння опанувати нові напрями діяльності, вміння налагоджувати контакт з людьми, вміння бути публічним.

    Завершуючи розмову з кореспондентом «Рабочего слова» про КВНівський рух, вчений висловив припущення, що корисною науковою розвідкою для нього як вченого могло би стати дослідження діяльності команд, як мовиться, із залізничним ухилом. До речі, у Російській Федерації існує Ліга КВН РЖД (Российские железные дороги), у змаганнях якої беруть участь команди КВН університетів шляхів сполучення та молодих залізничників.

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05