РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 4 (31 січня 2009) 

  • Справа довжиною у 33 роки

    Погодьмося, слова «прокуратура», «прокурор» майже у кожного громадянина на підсвідомому рівні викликають асоціації певного негативу. Коли йдеться про виклик до прокуратури, це означає: людина щось таке накоїла, що доведеться відповідати перед законом. А прокурор, зокрема, це - службова особа, яка здійснює нагляд за точним виконанням законів та підтримує державне обвинувачення в суді.

    Сьогодні наша розповідь про Миколу МАЗУРКЕВИЧА, який цій непростій справі присвятив своє життя. Чоловіки полюбляють цифру «33»: чи то коли стосується віку, чи то інших якихось дат. Микола Антонович теж наголосив на тому, що в органах прокуратури він працює вже тридцять три роки. Нещодавно указом Президента України за вагомий внесок у зміцнення законності та правопорядку, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод громадян його нагороджено медаллю «За працю і звитягу». А кількома роками раніше лацкан його піджака прикрасив знак «Почесний працівник органів прокуратури України».

    З недавнього часу Микола Мазуркевич працює начальником відділу з питань розгляду листів та звернень громадян у прокуратурі міста Києва. Всі ж попередні роки займався активною слідчо-прокурорською діяльністю.

    Як прийшов до цієї професії? У шкільні роки юнакам властиво захоплюватися пригодницькою літературою, фільмами з погонею, переслідуваннями, уявляючи себе на місці кіногероїв, котрі ведуть боротьбу зі злом, несправедливістю. А шлях до професії з певним присмаком романтики могла відкрити лише юридична освіта. Саме це й визначило життєвий шлях Миколи. Він вступив до Київського університету ім. Т.Г. Шевченка на юридичний факультет.

    - А в ті роки, - запитую, - можливо, ще під час навчання у вузі вже була певна спеціалізація? Скажімо, хтось готував себе стати нотаріусом, адвокатом або слідчим?

    - Такої чіткої спеціалізації в університеті не було, - відповідає мій співрозмовник. - Ми отримували загальну юридичну освіту, а більш вузький фах здобувався вже в процесі роботи. Усі випускники за держзамовленням направлялися в різні куточки країни. За попереднім розподілом я вже готувався працювати в Дніпропетровській області. Але інколи у долю людини втручається Його Величність Випадок. Так було і у мене. Коли я прийшов на засідання розподільчої комісії, щоб поставити свій підпис на документах, які свідчили б, що я згоден працювати у відповідності до раніше обумовленого місця призначення, мені запропонували залишитися в Києві. У той час (а це була середина сімдесятих років минулого століття - авт.) на загальнодержавному рівні відбувалося розширення штату слідчо-прокурорських кадрів. Таким чином я опинився на посаді слідчого прокуратури Дніпровського району міста Києва. Згодом мене перевели старшим слідчим в міську прокуратуру столиці.

    Не будемо вдаватися до конкретних справ, які доводилося розплутувати молодому слідчому на початку його кар’єри. Однак той факт, що Микола Мазуркевич був єдиним учасником у делегації України від столичної прокуратури на всесоюзній конференції кращих слідчих, які працювали в органах прокуратури СРСР у Москві, красномовно свідчить про вже здобутий на той час досвід фахового розслідування й досягнення певних успіхів у цій роботі.

    У 1986 р. Микола Антонович розпочав працювати заступником транспортного прокурора у м. Києві, а в період з 1998 по 2004 рр. був київським транспортним прокурором.

    - Давайте пригадаємо той час, коли Ви трудилися на транспорті.

    - Загалом у транспортній прокуратурі я працював понад 20 років. Хотілося б наголосити саме на такому аспекті нашої діяльності. Прокурор зобов’язаний вживати заходів, щоб будь-який злочин не залишився не розкритим, а жоден злочинець не ухилився б від відповідальності. Але це один бік обов’язків правозахисника. З іншого ж боку, він мусить здійснювати свою роботу таким чином, щоб жоден громадянин не зазнав незаконного і необґрунтованого притягнення його до кримінальної відповідальності або іншого незаконного обмеження у його правах.

    - Друге, мабуть, складніше виконувати, ніж перше? У Вашій практиці були випадки, коли справжні злочинці лишалися на свободі, а до кримінальної відповідальності притягувались невинні люди? Із засобів масової інформації сьогодні відомі справи, коли покарання відбувають часом не ті, хто скоїв злочин.

    - На жаль, такі випадки відомі. Я розповім про одну із досить резонансних справ, над якою нам довелося працювати майже рік. І хоча це було вже давненько, але дуже добре запам’яталося. Упевнений, що запам’яталася ця справа не лише працівникам правоохоронних та слідчих органів, а й багатьом киянам.

    Прибув поїзд Харків - Київ. Серед білого дня на пероні столичного вокзалу було вчинено зухвалий злочин - розбійний напад на одну із пасажирок цього потяга. Нападники застосували вогнепальну зброю. В результаті у пасажирки, яка виконувала функції кур’єра, викрадено понад півмільйона гривень, вбито охоронника фірми, для якої були призначені гроші, й поранено ще одного пасажира. Оскільки вокзал - безпосередня зона діяльності транспортної прокуратури, за лічені хвилини я вже був на місці пригоди й організував роботу щодо розкриття злочину. Пограбування недаремно було сплановано на вокзалі, бо у натовпі дуже легко розчинитися. Та через декілька тижнів важкої й копіткої роботи за підозрою у вчиненні пограбування правоохоронними органами було затримано троє мешканців Львівської області. Зібрані у справі матеріали давали можливість зробити висновок, що злочин вчинили саме ці особи. Було проведено дуже багато слідчих дій, збіг обставин свідчив про причетність затриманих. Однак у слідчо-прокурорській практиці не можна ігнорувати, бодай, найменшими штрихами, які здатні посіяти сумніви. Тоді ти починаєш перевіряти ще раз й ще. По цій кримінальній справі працював дуже досвідчений слідчий. Аналіз його матеріалів, ціла низка слідчих дій, які я, як прокурор, провів особисто, посіяли зерно сумніву щодо причетності до вчинення злочину громадян, які перебували під підозрою. Врешті-решт ми прийшли до висновку, що немає підстав тримати цих людей під вартою, і прийняли рішення про звільнення усіх трьох підозрюваних. А робота по справі продовжувалась. І лише через півроку завдяки плідній співпраці з органами міліції вдалося встановити й затримати осіб, які вчинили цей злочин. Справу було розслідувано апеляційним судом міста Києва, а Верховний Суд залишив вирок про відбування ними покарання протягом встановлених термінів у силі. Я задоволений, що ми тоді з колегою не помилилися.

    - Миколо Антоновичу, Ваш величезний досвід, мабуть, не раз ставав у нагоді молодим працівникам?

    - Як мені свого часу допомагали оволодіти цим непростим фахом мої старші товариші, так само і я передавав свої знання і вміння тим, хто тільки розпочинав роботу в органах прокуратури. Пригадується справа по Житомирській філії резерву провідників станції Київ-Пасажирський, яка розслідувалася Коростенською транспортною прокуратурою. Фабула її була дуже проста: начальник підрозділу здирала хабарі за працевлаштування на посаду провідника. Однак справа охоплювала досить великий обсяг роботи, необхідно було допитати велику кількість свідків. І молодий слідчий розгубився. Це було давно. Я в той час працював начальником слідчого управління Центральної української транспортної прокуратури. Тому ми з прокурором виїжджали в Житомир і декілька днів працювали з місцевими правоохоронниками. Це було суттєвою підтримкою для нашого молодого колеги. Справу було розслідувано, направлено до суду й винесено обвинувальний вирок.

    - Під час роботи на транспорті, можливо, Ваші шляхи якимось чином перетиналися з газетою «Рабочее слово»?

    - Друкований орган Південно-Західної залізниці я читав регулярно. Газета допомагала мені, як прокурору, в отриманні певної інформації. Адже сфера роботи прокуратури включає ще й такі напрямки, як здійснення прокурорського нагляду за дотриманням законності в діяльності підприємств та організацій. Переглядаючи щопонеділка «Рабочее слово», я володів ситуацією з таких питань, як безпека руху поїздів, охорона праці, стан справ у пожежних підрозділах залізниці тощо.

    - Приємно почути схвальну оцінку роботи журналістів галузевої газети. А ми, в свою чергу, вітаємо Вас з урядовою нагородою. Зичимо доброго здоров’я, успіхів і всяких гараздів!

    Ганна БОГОВІС
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05