РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 1 (2 січня 2009) 

  • П’ятдесяте новоріччя Яна Кравцова

    Про вмілих керівників не завжди пишуть у газетах. Часто-густо колеги-журналісти вважають, що ці люди і без того у всіх на виду. Проте певен, що саме така особистість, її досвід і творчі знання, фахові здобутки, відданість справі заслуговують на прискіпливу, але аж ніяк не набридливу увагу з боку газетярів. Тож сьогодні варто розповісти про головного інженера Київської дирекції залізничних перевезень Яна КРАВЦОВА. Спочатку про звичне для головного редактора галузевого видання заняття - перегляд переліку посадових осіб, який щомісяця отримую напередодні першого числа завдяки ініціативі з боку служби кадрів і навчальних закладів магістралі. Ознайомившись зі списком фахівців, які відзначають свій день народження у грудні, зрозумів, що привід опинитися у кабінеті Кравцова напередодні поважної дати суттєвий: у передноворіччі Ян Янович відзначатиме свій золотий ювілей. Але зустріч відбулася не відразу після мого телефонного дзвоника, що квапився до його мобільного. Із властивою тактовністю Ян Янович вибачався через те, що… роботи накопичилося по самі вінця. Безумовно, у це вірилось, адже принцип дій в умовах кризи - кувати залізо поки гаряче, приймати на навантаження все те, що пропонує клієнт - вимагає оперативності.

    Спогади, спогади…

    До цього призначення він пройшов багато ступенів професійного зростання. І легкої роботи у нього не було ніколи впродовж тридцяти трьох років, відданих її величності Південно-Західній залізниці. Але, незважаючи ні на що, він любить свою справу і від роботи, як кажуть, не ховається. Колеги відгукуються про нього як про людину енергійну, працелюбну, пунктуальну.

    Ким же і коли помічені позитивні якості молодого керманича? Як відбувалося призначення на посаду головного інженера? Ці питання я відклав на потім через те, що з перших хвилин розмови з Яном Яновичем ми, майже ровесники, поринули у спомини про рідну альма-матер - Київське залізничне профтехучилище №17. Різниця в тому, що я почав вчитися на помічника машиніста саме в той рік, коли відмінник навчання, ленінський стипендіат (за радянських часів це була висока честь і великі гроші, а саме 100 карбованців - авт.) Кравцов, засвоївши науку, став справжнім локомотивником - помічником машиніста і вантажного ВЛ60, за правим крилом якого був «другий батько» Борис Клименко. Ми єдині з моїм сьогоднішнім героєм у тому, що бути учнем або студентом - це велика радість. І варто пишатися своїм званням та розуміти, що ти у стінах навчального закладу - заради знань. І є викладачі, які можуть дати вам ці знання. Адже «студент - це не келих, який треба наповнювати, а світильник, який треба запалити».

    Серед викладачів ПТУ №17, які, на жаль, залишили цей світ, Ян Кравцов віддає і до сьогодні перевагу Олександру Приходьку, Віталію Курбатову, Павлу Собкалову.

    - Тоді, коли я вступав до училища, а згодом - до Київської філії Харківського інституту інженерів залізничного транспорту, - згадує мій співрозмовник, - студенти переступали поріг навчального закладу не лише для того, щоб отримати диплом. Ми ще зі школи обирали спеціальність, мріяли про ту чи іншу професію та йшли до альма-матер за покликом душі. Ще й досі у пам’яті чудові відчуття, що починали здійснюватися мої мрії, що зможу отримати освіту, гідну кваліфікованого спеціаліста. Користуючись нагодою, хочу побажати сьогоднішнім студентам цілеспрямованості, уміння розумно витрачати свою студентську енергію - окрім всього іншого - на досягнення своєї мети, яку ви, вірю, вже в собі сформували.

    З ним легко говорити про перспективи розвитку залізничного господарства тому, що Кравцову відома історія галузі. І це цілком зрозуміло, адже ще тоді, у 1975-му, першокурсника ПТУ цікавило все, що відбувалося на Південно-Західній залізниці. Вже згодом, коли, засвоївши, як «Отче наш», загальний курс залізниць, електросхеми вантажних електровозів, він, запам’ятавши добрі напутні слова машиністів-інструкторів Миколи Швацького та Костянтина Хотюка, начальника депо Анатолія Пластівця, почне поступове сходження кар’єрними сходинками. А ще належало закінчити Святошинську школу машиністів, залізничний вуз. Вчитися він не полишає і сьогодні. Нова техніка, що приходить на залізницю, вимагає «переривати» гори спеціальної літератури. Не випадково так докладно передаю фабулу нашої розмови з Яном Яновичем. Він має про що розповісти. Та головне - робить це цікаво. Ще б пак! У нього за плечима чимало подій, учасником, а останнім часом і організатором яких він є.

    Спробуй все перелічити

    …Дарницьке локомотивне депо середини 1970 - 90-х рр. - це напружена робота. Потужна техніка, майже тисячний колектив, проблеми зростання, реформування, визначення виробничої спеціалізації. Машиніст-інструктор, головний інженер, заступник начальника депо, згодом Я. Кравцов очолить це підприємство. Сприятиме тому досвід і довіра людей.

    Дарницьке локомотивне депо було і залишається базовим підприємством залізниці з виконання поточних ремонтів маневрових тепловозів. Саме під керівництвом Я. Кравцова на ТЧ-Дарниця впроваджено систему вхідного контролю якості продукції, що надходить, та тієї, що виробляється в цехах та на дільницях депо. Здійснюється також контроль за прийманням тягового рухомого складу, що надходить у ремонт та виходить із ремонту. Для полегшення умов праці, забезпечення безпеки руху поїздів, покращення якості ремонту впроваджувались установки, стенди та пристосування, які на високому рівні забезпечують технологічні вимоги до виконуваних робіт.

    Ясна річ, він жодним чином не перебирає на себе «ковдру» професійних здобутків. Приємно було працювати із «синіми комірцями», справжніми фахівцями середньої і керівної ланок. Завдяки його розповідям дізнався про «вузькі» місця локомотивної галузі минулих років. Ще в 70-ті роки минулого століття кожне локомотивне депо за спеціалізацією приписного парку було визначене як базове для ремонтних робіт для всієї залізниці. Скажімо, Козятинське забезпечує ремонт електровозів ВЛ80кТ, Київ-Пасажирський ремонтує лише електровози ЧС4, ЧС8, депо Дарниця - маневрові тепловози. А Фастівське моторвагонне і Коростенське локомотивне є базовими для всієї залізниці з ремонту відповідно електро- та дизель-поїздів. Така спеціалізація на одному підприємстві дозволяє його колективу накопичувати досвід, концентрувати запасні частини, освоювати виготовлення та відновлення власними силами окремих вузлів та агрегатів.

    - У зв’язку з обмеженням централізованих поставок силами колективу лише Козятинського локомотивного депо, - це вже розповідає Кравцов як один з колишніх очільників локомотивної служби, - виробляється понад 1300 найменувань запасних частин та деталей, а також окремих вузлів і агрегатів, що дозволяє здійснювати всі види ремонту та техобслуговування приписного парку локомотивів. Запрошували фахівців із академічних інститутів. Без науки не обходилися ні тоді, ні зараз. Впровадження технічного ремонту ТР-3 для тепловозів 2ТЕ116 у локомотивному депо Жмеринка, обточування колісних пар. Так само на власній базі на високому якісному рівні освоїли капітально-відновлювальний ремонт (КВРд) моторвагонники депо Фастів. При виконанні таких ремонтів здійснюється відновлення інтер’єру салонів з модернізацією внутрішнього обладнання. Цей фастівський моторвагонний парк ходить сьогодні у складі електропоїздів підвищеної комфортності І, ІІ та ІІІ класів. Пристойного вигляду набули після ремонту й електропоїзди, що працюють на приміських маршрутах у звичайному режимі: відновлено багажні полиці, сидіння, вікна, двері, пристрої опалення тощо. Хіба все перелічиш?

    Після кризи обов’язково приходить піднесення

    Координувати роботу багатьох підрозділів. До цього Кравцову не звикати. Призначення на посаду головного інженера Київської дирекції отримав чотири роки тому. Що ж то за посада така? Щоб дати уяву про масштаби своєї діяльності, Ян Янович показує на Монблан робочих креслень, технічних розрахунків, які ще чекають свого впровадження. Поруч - сьогоднішні справи, які неможливо відкласти на потім. Впровадження турнікетної системи на приміських платформах, розвиток інфраструктури під міський електропоїзд за маршрутом Північного залізничного кільця, інженерна «прив’язка» до столичного метрополітену, ремонт станційного господарства на ст. Грибова Рудня, Неданчичі, Горностаївка, Бородянка, Немішаєве, Клавдієве. Ян Кравцов розгортає переді мною схему Київської дирекції залізничних перевезень, щоб ознайомити з «гарячими» точками 2009 р. З порядку денного не сходитиме підготовка до Євро-2012, чекає реконструкція на ст. Мотовилівка, Сорочий Брід, Спартак, Тетерів. Пріоритетними кроками залізничників у наступному році, за ініціативи начальника Південно-Західної залізниці Олексія Кривопішина, стануть монтаж і впровадження електросхем з електрообігріву колійних стрілочних переводів на ст. Київ-Волинський, Дарниця, Чернігів, Ніжин. Потрібно добре попрацювати над заощадженням електроенергії при освітленні станційних парків, пасажирських платформ. Планів громаддя. Аби вистачало коштів. Однак криза, економічна, політична, духовна, що вже на порозі, в’яже залізничників по руках і ногах. Ян Янович пропонує не говорити про наболіле. Він певен, що після кризи приходить піднесення. Так і буде.

    Мимоволі переводимо розмову на святкову тематику. Ділюсь думками з приводу того, що, здається, знаю сценарій поздоровлення його з 50-літтям. Судячи з добрих, повних оптимізму інтонацій начальника Київської дирекції залізничних перевезень Володимира Осовика, який, до речі, у телефонній розмові і благословив мене на написання цього матеріалу, свято для Кравцова запам’ятається.

    - Цікаво, - всміхається співрозмовник і дозволяє імпровізувати.

    - Як би я розпочав?! - запитую в Яна Яновича і віщую: - Ведучий обов’язково скаже про те, що цей день, а саме 27 грудня, об’єднав багатьох усмішкою, чистим поглядом, добрими стосунками з ювіляром. Недаремно Кравцова сьогодні нагороджено долею. Ця нагорода - кругла дата, яку в народі називають золота. Не секрет, що прожиті роки - це справжнє багатство. Ведучий матиме на увазі не гроші, а ваші добрі вчинки, Яне Яновичу.

    У цю мить в очах мого співрозмовника побачив відблиск позитивних емоцій. Отже, Ян Кравцов входить у п’ятдесяте новоріччя з оптимізмом. З ювілеєм Вас, головний інженере! Хай здійсняться усі Ваші плани, реалізуються нові ідеї! Довгих років на залізничній ниві!

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05