Цим мистецтвом професійно володіють у цеху дефекто-

скопії Коростенської дистанції колії. Завдання операторів та помічників операторів дефектоскопічних візків під час суцільного контролю рейок — своєчасно виявляти небезпечні дефекти у внутрішній структурі металевих рейок та елементах стрілочних переводів.

Оператор дефектоскопічного візка Ігор КОРЖУК готується до суцільного огляду рейок.

— З початку року працівники, які щодня проходять з контролем понад сім кілометрів, виявили 81 дефектну рейку, а також дев’ять гостродефектних. Саме їх, гостродефектних, замінено в день виявлення, — розповів майстер цеху Сергій ЖЕЛЕЗНЯК.

Сьогодні на допомогу дефектоскопістам, щоб контролювати надійно стан колії, приходить новітня ультразвукова техніка. Є вона й у коростенців. Сучасні багатоканальні дефектоскопи дозволяють одночасно контролювати стан робочих та неробочих граней голов­ки рейки, а також перевіряти її верхню центральну частину. Чутлива апаратура, виявивши тріщину у рейковому металі, «відправляє» інформацію до блока електронної пам’яті… Спілкуючись про переваги сучасної техніки із Сергієм Миколайовичем, знову ж приходимо до висновку, що без фахівців, надійних працівників її ефективна експлуатація неможлива. Відрадно, що в цеху є такі і серед молодих, і серед досвідчених фахівців.

Серед тих, хто пройшов за час роботи

(а це понад 30 літ) тисячі кілометрів з дефектоскопічним візком, Ігор Леонтійович КОРЖУК. На залізниці з 1986-го. Відразу після служби у війську прийшов юнак на роботу монтером у Коростенську дистанцію колії. Невдовзі став працювати в цеху дефектоскопії. Нині оператор дефектоскопічного візка І. Коржук має найвищий, 7 розряд. Майстер цеху дефектоскопії Сергій Железняк стверджує, що Ігор Леонтійович один з найдосвідченіших, тож його досвід разом з практичними знаннями, відповідальним ставленням до виконання інструкцій і вимог дає йому право допомагати освоювати професійні ази й молодим працівникам.

Виявляється, найдосвідченіший він не лише в колективі, а й серед своїх братів. Ігор Леонтійович розповідає, що всіх у родині п’ятеро, і залізниця стала ще одним об’єднуючим фактором для них. Коржуки родом із села Кожухівка, що неподалік Коростеня. Їхній батько, Леонтій Ігнатович, трудився в місцевому господарстві, а мама, Ганна Миколаївна, увесь свій трудовий вік працювала черговою по переїзду. Сини також обрали залізницю. Тож старший, Ігор, нині в дистанції колії, Леонід — на заводі залізобетонних шпал, в КМС-122 працює Микола, машиністом в локомотивному депо – Віктор, свого часу на залізниці працював і В’ячеслав. Дізналася, що Коржуків об’єднує і спільне захоплення – усі вони люблять спорт. Ігор Леонтійович говорить, що з дитинства і ще до недавніх років активно їм займався. Нині ж найбільші спортивні успіхи, зокрема в тенісі, у його братів Миколи й Віктора, а Леонід займається волейболом.

Ігор Коржук каже, що добра фізична підготовка в його роботі відіграє немаловажну роль, підрахував, що щороку приблизно проходить понад 1,5 тис. км з дефектоскопічним візком. Звісно, при цьому важливо уміти «слухати» колію, професійно діяти, коли вона «озивається». Вже в цьому році Ігор Леонтійович виявив три гостродефектні рейки, а ще зробив низку зауважень як громадський інспектор з безпеки руху поїздів. Бо небайдужий і відповідальний, вболіває за свою роботу. Цьому свого часу навчали його наставники, тепер і він передає досвід молодшому поколінню коростенських дефектоскопістів.