РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 33 (12 вересня 2008) 

  • Побачити вокзал і... здивуватися


    Фото Михайла ТАРАПОНОВА

    Апаратна нарада, яку провів виконувач обов’язків начальника Південно-Західної залізниці Віталій ЖУРАКІВСЬКИЙ, закінчилася. Зазвичай до журналістського блокноту занотовую нові адреси, корегую репортерські плани. За підсумками одного з останніх засідань автор цих рядків відмітив для себе: «Вокзал Козятин. Санітарно-естетичний стан приміщень і території». Час у дорогу: тема з розряду змістовних.

    Про те, що у межах вокзального комплексу є проблеми, які мають різнобічний характер, «Рабочее слово» вже повідомляло своїх читачів. Але якщо «вузькі місця» існують, це бентежить залізничну пресу. Як виявилося, не лише журналістів.

    Відправляючись разом із першим заступником начальника пасажирської служби Південно-Західної магістралі Олександром ЯСИНЕЦЬКИМ до Козятина, визначили конкретну мету. Бажання кореспондентів зрозуміє кожен: варто пересвідчитися на власні очі, чи все зроблено місцевим керівництвом для зручності пасажирів. Напередодні зими ця тема набирає неабиякої актуальності. Розмова з начальником місцевого вокзалу Анатолієм ЧАБАНОМ та головним інженером Віктором ХОМАНЦЕМ, майже годинна екскурсія перонами, залами очікування подорожан, кімнатами відпочинку, прилеглими територіями і навіть підвалами будівлі, якій у цьому році виповниться 119 років, навела на тривожні роздуми.

    Ніхто не «проти», але...

    Влада області ще на початку червня поточного року планувала звернутися до Президента і Прем’єр-міністра України за підтримкою у справі реконструкції Козятинського вокзалу як пам’ятки архітектури місцевого значення. Рішення слушне, адже у залізничній скарбниці багатьох мільйонів гривень на реставраційні роботи Козятинського велетня не знайти. Чи дочекалися адресати відповіді з Печерських пагорбів - невідомо. Хоча передбачити можливо. Як наголосив у місцевій пресі губернатор Вінницької області Олек-сандр ДОМБРОВСЬКИЙ, «постійна політична нестабільність не сприяє вирішенню питання. Старовинну споруду залізничного вокзалу ст. Козятин внесено рішенням облвиконкому до списку пам’яток архітектури місцевого значення у 1987 році. Через десять років на вокзалі розпочали ремонт-но-реставраційні роботи. За цей час капітально відремонтували покрівлю, чотири колії, розширили пасажирські посадочні платформи Київського парку з частковим покриттям тротуарною плиткою, привели до ладу близько 80% зовнішніх стін будівлі вокзалу...» (Газета «20 хвилин», 5 червня 2008 р.). Коштів у залізниці не вистачає. Як свідчить місцеве видання, обласна влада, як мовиться, обома руками «за» подальше проведення реконструкції. Але декларації - деклараціями... Доцільно було б віднайти кошти, оголосивши, приміром, по всій Вінниччині всеобласний збір. Хіба не відгукнулися б заможні земляки на заклик поважних можновладців?

    Благоустрій по-козятинськи

    Не все вдалося перелічити губернаторові з приводу минулої реконструкції. Горе-реставратори залишили після себе несправну дощову каналізацію (горловини труб заглушено через те, що систему водовідведення не змонтовано як належить), не відремонтовано залізничні платформи для подорожніх у бік Шепетівки. Щебінь малих фракцій, змоклий під час осінньо-зимових негод, що лежить на перонах, - то «чудове» підґрунтя для ковзання пасажирів біля транзитних поїздів. Як зазначив у розмові з кореспондентом О. Ясинецький, через завантаженість роботою місцевого залізничного БМЕУ час укладати угоду про ремонт покриття пасажирських платформ із місцевими авто- шляховиками.

    Як там не є, але навіть у таких умовах порядок на вокзалі підтримувати необхідно. Як переконували нас А. Чабан і В. Хоманець, нечисельна будівельна бригада, яка працює заради «підфарбувати - підштукатурити - підбити», із завданнями справляється. У цю мить автор газетного матеріалу дозволив собі не погодитися з керівниками вокзалу. Трав’яний килим, який виріс на даху старої будівлі, потрібно б було викорінити. Назавжди. А ще варто було б з’єднати будівельним розчином цеглу, яка вінчає фронтон зали очікування. Не приведи Боже, щоб цеглини «попросилися» на залізничний перон, вздовж якого майже весь час прогулюються подорожани... Чекати, коли сюди завітають знову реставратори, не слід. Як і не варто фарбувати у світло-рожеві кольори двері вокзалу. Справжня дивина, чи не так?

    На це наше зауваження ми почули таку відповідь від В. Хоманця:

    - Раді були б пофарбувати у більш, я сказав би, пристойний колір, але залізничні постачальники забезпечили саме такими «акварелями».

    Цікаво, кому хотіли догодити підлеглі службі НХ козятинські чиновники, коли розподіляли бочки з фарбою? Тут без власних переконань, що і так на вокзалі «сойдьоть», не обійшлося. А даремно. Як зазначив під час наради виконувач обов’язків начальника залізниці Віталій Жураківський, з естетичної точки зору рожеві відтінки недоречні на вході до архітектурної пам’ятки Вінниччини. Слушна думка. Чи прислухаються до неї у козятинському підрозділі служби матеріально-технічного постачання? Поживемо - побачимо.

    Будемо об’єктивні. Чистоту на платформах і в залах очікування, кімнатах відпочинку для пасажирів тут підтримувати вміють. І це не лише репортерські враження. Під час бліц-інтерв’ю з багатьма пасажирами, які очікували «свого» поїзда у пристанційному сквері, почув, що затишок, який створено на місцевому вокзалі, їм до душі. Проте уважний погляд Олександра Ясинецького виокремив із загальної картини і негаразди. Вже найближчим часом працівникам вокзалу необхідно демонтувати два кіоски у зв’язку із закінченням терміну дії договору про оренду площі, яка належить залізниці. Чому до приїзду комісії з управління залізниці про демонтаж малих архітектурних форм ніхто не дбав? Оренда - не дружба, має ціну. У відповідь почули: не вистачає станційних працівників. Ох уже ці кадрові проблеми. Брак робочої сили. Хіба лише у Козятині?

    Про каналізацію, що не працює

    Проте кожний має робити власну справу. Почув у зв’язку з цим і таку думку: надію на допомогу від Козятинського БМЕУ-2, яке очолює Микола КРАВЕЦЬ, вокзальні працівники вже давно втратили.

    - Взяти хоча б такий факт, - говорить А. Чабан. - Впродовж майже року залізничним будівельникам ніяк не вдається прокласти 610 метрів каналізаційної системи, яка прийде на зміну застарілій, з’єднавши вокзальні туалети із міським колектором.

    На власні очі пересвідчились, що до «фінішу» тут ще далеко. Частина труб, щоправда, вже знайшла своє місце у траншеї. Але що це? Поруч із розритою канавою - пробиті у деяких місцях з’єднувальні «коліна». Очевидно, їх пошкодили під час попереднього монтажу? Невже їх знову планують закопувати у землю?

    Вичерпну довідку отримали від головного інженера вокзалу. Річ у тім, що під час одночасного прокладання 610-метрової траси з двох сторін дві бригади будівельників, які монтували систему за принципом «кожний окремо, але назустріч одне одному», у місці стику труб помилилися на відстані 286 м, удвічі порушивши лінію ухилу. Як зводити кінці з кінцями? Звісно, демонтувати трасу, а потім укладати знову. З телефонної розмови з керівником БМЕУ-2 зрозумів, що закінчити прокладення його колегам заважає вихід з ладу екскаватора. Аж дух перехопило від повідомлення М. Кравця, що запчастини для землерийної машини вже знайдено. Отже, як стверджує Микола Васильович, найближчим часом нову каналізацію від вокзалу підключать до міської системи. Мимоволі порадів за тих козятинців та гостей міста, які змушені під час частих проривів старого «фекалогону» або у дощові дні шукати обхідних доріг за вокзалом чи вздовж залізничних колій. Можливо, незабаром вони забудуть про амбре навколо каналізаційних ям.

    Про котельню, що не гріє

    До речі, про негоду. На даний час не вирішено питання щодо заміни тепло- траси від котельної, що належить БМЕУ-2, до вокзалу. Як наголосив головний інженер вокзалу, взимку в залах очікування та службових приміщеннях владарює мороз. Не справляється місцева «кочегарка», не дає необхідні калорії. А ті, що, попри все, і з’являються з черева місцевої котельні, «успішно» губляться на шляху до нагрівальних систем вокзалу. Отже, час працювати над реконструкцією котельні. Тут є над чим задуматися відповідним службам столичної залізниці.

    Що залишимо для наступних поколінь?

    І знову про комфорт. Про нього ми говорили з пасажирами. Зі слів колишньої мешканки Козятина, а тепер жительки Естонії Людмили Романівни, яка завітала сюди за сімейними обставинами, місцевий вокзал все ж таки поступається терміналам у Таллінні, Тарту, Пярну. Проте відчувається, що українські залізничники намагаються підтримувати тут чистоту. Про розкіш краси і затишку, якою у минулі десятиліття існування вокзалу люд міг милуватися на ст. Козятин, сьогодні говорити недоречно. На шедевр архітектури він мало схожий. І тепер транзитні пасажири, які проїжджають через залізничний вузол, мусять дивитися на обдерті стіни зі старовинними написами, викладеними на будівлі цеглою «Казатинъ», «Залъ І и ІІ класса».

    Випускник Козятинського міжрегіонального вищого училища залізничного транспорту, майбутній муляр Василь КРАВЧУК вважає, що, попри старіння будівлі, місцевим працівникам все ж таки вдається підтримувати зовнішній вигляд вокзалу як належить.

    На моє запитання про організацію роботи вокзалу майстер місцевої дистанції колії Іван ПІНЧУК поділився враженнями від «поведінки» тутешніх та заїжджих нехлюїв. Він вважає, що утримувати прилеглу до станції територію важко не лише працівникам місцевого пасажирського підрозділу. Чому? Мешканці Козятина, провідники транзитних поїздів вже давно обрали пристанційні майданчики під сміттєзвалища. Відходи примудряються викидати не до спеціальних урн та ящиків, яких вдосталь на вокзалі, а куди забажається. Ми побували біля гір непотребу, що виросли на околиці мікрорайону ПРБ (Поселок рабочей бедноты - рос.), що поруч зі станцією. Що й казати, картина не з приємних. Покидьки всюди. Ще й загорнуті у целофанові пакети з емблемою «УЗ» (кульки з-під постільної білизни). Що ж ми за люди такі, сучаснику?! Не цураємося закидати непотребом навіть мальовничі куточки рідних міст? Що залишимо для майбутніх поколінь? Питання, питання...

    Сезон літніх перевезень 2008 року - це вже історія. Напередодні зимових перегонів, які на залізниці є не менш відповідальними, хотілося б, щоб вокзал ст. Козятин все ж таки залишався окрасою міста. Що у цьому разі робити?! Мріяти? Чи «лупати» реконструкційну скелю на державному рівні?! Питання риторичне.

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05