РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 48 (19 грудня 2014) 

  • Про долю, яка з буднів свято малює

    Долю колійника, уточнимо, начальника Дарницької дистанції колії Володимира СИСТРЕНСЬКОГО аж ніяк не назвеш легкою. Проте крім труднощів, у його ритмічному, повноцінному житті було чимало перемог, звитяг, досягнень. Жоден спеціаліст зі статистики не перелічить. Та не про цифри сьогодні ведемо мову.


    Володимир Систренський

    КРЕДО - НЕ ДОПУСКАТИ НЕЗАДОВІЛЬНИХ КІЛОМЕТРІВ

    Його рідне село Даньківка, що на Вінниччині, загубилося серед пралісів на берегах притоки Південного Бугу. Селянський син швидко опанував непрості землеробські премудрощі. Допомагав батькам вести присадибне господарство якомога економніше: у 1960-70-х роках особливого достатку годі було й чекати. З тих пір він полюбив городництво, квітникарство, садівництво. Згодом у вільний від роботи час на обійсті вирощуватиме таке усім знайоме, як у поета «… троянди й виноград, красиве і корисне».

    Вступ до Вінницького технікуму залізничного транспорту - то свідомий вибір. Навчання давалося легко, особливий інтерес викликали спеціальні дисципліни. Відразу після розподілу на виробництво доля Володимира розпорядилася таким чином, що він опинився на посаді старшого техніка у Проектно-дослідницькому інституті «Желдорпроект» Горьківської залізниці (Росія). Отже, мета пов’язати себе із колійною справою була здійсненною. Ази вивчають на студентській лаві, справжню практику отримують на лінії. Монтер, а згодом бригадир колії Київської дистанції був свідком тих перетворень, коли на зміну ручній праці на столичну магістраль приходила потужна колійна техніка. Послідовно проходячи галузевими щаблями до вершин інженерної премудрості, В. Систренський спрямовується дорожнім майстром на Фастівську дистанцію колії. Для тих, хто цікавиться історією столичної магістралі, нагадаємо, що обслуговування головного залізничного напрямку між Києвом - Фастовом - Козятином в усі часи було справою нелегкою. Величезні вантажопотоки, безліч пасажирських експресів, що об’єднують міжнародні транспортні коридори, вимагають від колійних справ майстрів неабиякої кваліфікації.

    «Дистанція потерпає». За радянських часів та й сьогодні це словосполучення для організаторів руху поїздів завжди слугувало як екстрене гальмування локомотива. Гарантування безпеки руху поїздів через дефектні рейки, по яких пропущено понаднормовий тоннаж, це головний біль не лише для дорожнього майстра. Але посада зобов’язує сигналізувати про стан речей, незважаючи на службові ранги. Він так і робив, бо справа вимагає рішучих дій. А далі - прискіпливий контроль на лінії. Як прокладається сталева нитка? Чи збережені основні габарити у плані, яке здоров’я у колійній призмі?

    Не допускати незадовільних кілометрів. Чи потрібно коментувати цей вираз?! Для посвячених відомо: варто лише прострочити з ремонтом, приміром, стрілочного переводу, чекай на виникнення транспортного інциденту. Але… У В. Систренського були такі наставники, які привчили не боятися труднощів. Навпаки, перші практичні університети змусили сконцентрувати власні досвід і вміння, налаштуватися на пошук виходу із найскладнішої ситуації. «Добротный волшебный толчок для вдохновления» - така психологія царювала у залізничному господарстві повсякчас. Із подібними керівниками, які намагаються робити справу не особистим прикладом, а грюком кулака по службовому столу і тирадами із потужної гортані, що перекричить будь-який гучномовець, майбутній начальник технічного управління главку колії Укрзалізниці розмовляв тактично і без зайвого нервування. Хоча тембр голосу, інтонації у Володимира Олександровича неповторні. Щось мені підказує, є у В. Систренського співочий талант. Але це ліричний відступ, який також буде доречним у сьогоднішній розповіді про нинішнього начальника Дарницької дистанції колії.

    ТУРБОТИ СТАРШОГО ДОРОЖНЬОГО МАЙСТРА

    Життя йде по колу. Сьогоднішньому героєві судилося зустрічатися із грамотними та відповідальними керівниками, корифеями інженерної справи. Перелік його посад - свідчення того, що Володимир вірно визначав можливості підлеглих. Судіть самі. За молодих років стати заступником начальника Дарницької (жодних фактичних помилок - ред.) дистанції колії - це вже успіх. Головний інженер, а згодом - начальник Київської колійної станції В. Систренський вміє визначати можливості підопічних. Тому його вимоги мають виконуватися якісно і у строк. У 1970-80 роки на Південно-Західну залізницю надходили машини для поточного утримання колії. Виправно-підбивні рихтувальні ВПР-1200, рихтувальні Р2000 і так далі.

    Машину для рихтування колії працівники Київської КМС отримали одними із перших. Ось коли багато зусиль і творчої енергії знадобилося для створення технологічних процесів з поточного утримання колії. Підлеглі зверталися і продовжують так діяти до сьогодні до Систренського за порадами. І не лише через виробничі проблеми. Він заслужив авторитет як досвідчений інженер, мудрий наставник у життєвих колізіях.

    Це підтверджує і нинішній начальник Ніжинської дистанції колії Олександр МАЗУР. Їм довелося пропрацювати пліч-о-пліч протягом багатьох років. Галузева служба колії подарувала незабутні дні, коли на порядку денному стояло зокрема будівництво 40-кілометрової залізничної лінії Київ - Трипілля і п’ятий вихід із Київського залізничного вузла у напрямку Донбаса, Придніпров’я, Криму через станцію Миронівка. До речі, будівництво цієї лінії розпочалося у 1978 р. трестом «Південзахідтрансбуд». Свого часу старшим дорожнім майстром там працював Володимир Олександрович. Значить, і його внесок у велику справу розбудови столичної магістралі є суттєвим.

    ФАХІВЕЦЬ З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ

    І ще про одне. Як відомо, у 1974-му році Ніжинська дистанція колії «відпочкувалася» від Дарницької. Але підрозділи-сусіди співробітництва не порушили. Навпаки, міцне колійне плече слугує успіху всієї залізниці. Заради взаємодопомоги, що підтримує як належить стан колійного господарства, і О. Мазур, і В. Систренський спрямовують зусилля інженерів та робітників. Ясна річ, без взаємодії із спеціалістами з організації руху поїздів, із енергетиками, зв’язківцями, фахівцями із сигналізації, централізації та автоблокування колійне господарство неможливе.

    Впровадження нових ліній, будівництво додаткових колій на багатьох станціях. Турботи - як у інженерів, так і у їхніх колег-працівників - величезного масштабу. Тут доречно відмітити, що в усі часи відігравало неабияку роль не лише впровадження нової інфраструктури. На залізниці застосовували нові типи і ваги рейки, стрілочні переводи, залізобетонні шпали, кріплення та інші інновації. Отже тут потрібний системний підхід на всіх напрямках складного колійного комплексу. Це стосувалось і капітальних робіт, і поточного утримання колії, і механізації, і утримання земельного полотна, і контролю за інженерними спорудами. Але у першу чергу - безпеки руху поїздів.

    У вересні 1993 р. за наказом Міністерства транспорту України Київський відділок залізниці було ліквідовано, і на базі його структурних підрозділів створено Київське державне підприємство з перевезення вантажів і пасажирів «Київдерж-транс», яке згодом, а саме, у червні 2000 р. було реорганізовано в Київську дирекцію залізничних перевезень. Але ж і тут є творчі набутки тогочасного головного інженера «Київдержтранс» Володимира Систренського.

    Ще один цікавий факт з його біографії. Кафедра реконструкції та експлуатації залізниць і споруд тогочасного Київського інституту інженерів залізничного транспорту не обійшлася свого часу без тепер уже доцента В. Систренського. Одна справа - впровадження інноваційних ремонтних технологій, відповідних наказів, які розроблялися за участю мого сьогоднішнього героя. У документах - все як по маслу: чітко сформульовано завдання для дистанцій колії та колійних машинних станцій. Це, як мовиться, керівництво до дії. А в інституті зміст документів переказувати не годиться. Студент - особа прискіплива - відразу розкусить, чи викладач - «ботанік», який колійне господарство бачив лише із вагонного вікна, чи Фахівець з великої літери, який про секрети організації поточного ремонту колії може розповідати годинами. Та ще й про випадки із особистої практики вміє цікаво повідати аудиторії. Творча молодь таких людей поважає.

    ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ

    Повертаюсь подумки у часи, коли Дослідну КМС №121 (приписки ст. Київ-Волинський) очолював саме В. Систренський. Саме у ті роки найбільш мобільними вважалися умільці зі столиці. Це завдяки їхнім зусиллям протягом короткого часу було створено ланкоскладальну базу, виробничі потужності для утримання та експлуатації комплексу машин, підготовлено висококласних спеціалістів.

    Якось на очі потрапила Інструкція з укладання та утримання суміщеної залізничної колії 1520 і 1435 мм. Отже, Україна і Європа стають ближчими завдяки модернізації колійної інфраструктури з обох боків кордонів нашої вітчизни та Старого Світу. Документ було затверджено 22 лютого 2005 р. Серед авторів - сьогоднішній герой. Значить, Володимир Олександрович був серед тих головних спеціалістів главку колії Укрзалізниці, хто наближав українську транспортну інфраструктуру до європейських стандартів. 10 років злинуло. А до Європи ще далеко. Проте у цьому вини залізничників немає.

    Його життя намітило маршрут для здійснення нових планів. Кінець першого десятиліття ХХІ століття відзначився дефіцитом кадрів зокрема у колійному господарстві. Це ускладнило вирішення проблем поточного утримання колії, проте вживалися заходи, що мали виправити ситуацію.

    Саме тоді наша газета ознайомила читачів зі змістом наказів генерального директора Укрзалізниці та начальника Південно-Західної залізниці Олексія КРИВОПІШИНА, згідно з якими дві дистанції колії столичної магістралі - Дарницька та Ніжинська - з 1 липня 2009 р. у дослідному порядку перейшли на дільничну систему організації поточного утримання колії.

    У наказах зазначалося: прийняття такого рішення обумовлено обмеженістю фінансових ресурсів і неможливістю виконання всього обсягу ремонтно-колійних робіт у терміни, передбачені Положенням про проведення планово-запобіжних ремонтно-колійних робіт на залізницях України. На порядку денному - накопичення фактів з несправностей колії, інженерних споруд і земляного полотна, які не можуть бути своєчасно усунені через велику їх кількість нечисленними бригадами поточного утримання. Також у наказах було окреслено низку положень, спрямованих на вдосконалення системи поточного утримання колії. Зокрема, передбачено формування спеціалізованих бригад із невідкладних робіт і укрупнених бригад з поточного утримання колії, укомплектування останніх моторейковим і автомобільним транспортом, засобами малої механізації, інструментами і засобами зв’язку. В наказі тогочасного генерального директора зазначено: дослідну експлуатацію провести впродовж року, про результати доповісти. Забігаючи наперед скажемо, плани здійснено. Успішно!

    - А які результати? Позитивні зрушення від впровадження нової системи відчулися вже з перших місяців. Найяскравіше свідоцтво тому - результати роботи дистанції, яку тоді очолив В. Систренський. Бригади з поточного утримання колії практично усунули всі недоліки у роботі рейкових кіл на коліях і стрілочних переводах, покращили бальну оцінку стану колії до 27 при плані 40, тобто на 113%. Такі ж показники і зараз, розповіли мені колеги В. Систренського.

    Вже з перших місяців такої роботи всі виробничі цифри помітно перевищували планові. Відповідний главк Укрзалізниці констатував: покращенню показників за невідкладних і планових робіт сприяв перехід дистанції на дільничну систему утримання колії.

    Нова система? Як тоді розповідав нашому виданню сам Володимир Систренський, якщо до відчутних перетворень у структурі дистанції було 6 дільниць, 18 околотків, 44 бригади, то згодом стало 5 дільниць, 19 околотків, 33 бригади з поточного утримання і 5 укрупнених бригад з колійно-ремонтних робіт.

    Щоправда, поки довести кількість працівників до необхідної в кожній бригаді не вдалося. Цьому завадила заборона приймати нових працівників, що тимчасово діяла на залізниці. На трьох дільницях, двох у Дарниці і одній на Київ-Петрівці, створено укрупнені бригади по 15 осіб кожна. Згодом створили подібні бригади у Баришивці та Яготині. І все ж дефіцит робітничих рук дуже дошкуляє дистанції у вирішенні виробничих завдань. Брак автомобільного і моторейкового транспорту В. Систренський та його колега - начальник Ніжинської дистанції колії О. Мазур вирішують завдяки творчому тандему, обмінюючись необхідною технікою на паритетних засадах.

    УВАГА, ЕКСПЕРИМЕНТ!

    На перших порах впровадження дільничної системи поточного утримання колійного господарства не існувало повного комплекту необхідних нормативних документів на виконання робіт. Серед їхніх розробників - колеги Володимира Олександровича. На період дослідної експлуатації означених дільниць на полігоні Дарницької та Ніжинської ПЧ відповідним главком Укрзалізниці надано рекомендації щодо утримання колії. Виходячи з них, у дистанції розроблено та затверджено положення про терміни проведення оглядів та усунення недоліків. Ясна річ, без відповідних посадових інструкцій дорожніх майстрів з контролю, дорожніх майстрів з експлуатації та бригадирів колії і так далі справа б не відбулася.

    Експеримент тривав до 1 липня 2010 р. Володимир Систренський та очолюваний ним колектив справився із завданням. У галузевому змаганні за 2009 р. Дарницька ПЧ зайняла друге місце. А наступного року - отримала Перехідний прапор Укрзалізниці за першу сходинку. Минулий рік - також перемога. Попереду - нові звершення, тому що начальник дистанції та очолюваний ним колектив дивиться у майбутнє з оптимізмом.

    Він - люблячий чоловік. Суворий, але справедливий батько. Виховав чотирьох синів, якими щодня пишається старший Систренський. У колі друзів Володимира Олександровича та Орисі Костянтинівни - Віктор Галунко (друг зі шкільної парти) та Леонід Забаштанський (добрий приятель із студентських років).

    Коли цей матеріал готувався до друку, редакція отримала віршовану присвяту від колективу і профкому на адресу сьогоднішнього ювіляра.

    Сьогодні рівно шістдесят у Вашому житті минає,

    А скільки їх ще на шляху, про це ніхто не знає.

    Тож зичимо в здоров’ї вік довгий прожити,

    Щоб власних друзів на сторіччя могли ви запросити!

    Щоб у мирному небі Вам сонце всміхалося,

    А всі Ваші мрії та плани збувалися,

    Хай здоров’я, щастя і достаток

    Як улітку рясно липи цвіт квітує

    Хай доля з буднів свято Вам малює!

    А Господь ще безліч літ дарує!

    Іван СОТНИКОВ, Фото з архіву Дарницької дистанції колії
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05