РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 48 (19 грудня 2014) 

  • Стежки, які виводять в люди

    Ігор Огороднійчук раніше був чудовим хліборобом, а зараз став відмінним залізничником.


    Огороднійчук І.М

    Ігор ОГОРОДНІЙЧУК каже, що для нього робота означає все. І це не пафосна фраза, а реальність буття. Ціну трудовим мозолям пізнав з дитинства, коли у тринадцять літ залишився без батька. У Миколи Миколайовича, який трудився робітником цукрового заводу, будь-яка справа кипіла в руках. Після трагічної смерті чоловіка Віра Іванівна залишилась з трьома дітками, то ж про великі статки в родині годі було й думати. Після закінчення у рідних Махаринцях, що в Козятинському районі на Вінниччині, восьми класів її старший син Ігор поступив на механізаторські курси. А як виповнилось сімнадцять літ - на тракторній бригаді місцевого колгоспу доручили йому трактор ЮМЗ-5, якому років було більше, ніж юному трактористу. Виконував, в основному, підсобні роботи - борони вивезе у поле, мінеральні добрива до сівалок чи воду до оприскувача доставить.

    Коли отримав першу зарплату, додому летів, як на крилах. Усі вісімдесят карбованців до копієчки віддав мамі, яка не змогла стримати сльози радості. Так в її родині з’явився годувальник.

    Після служби в армії, яку проходив у автомобільному підрозділі, Ігор знову повернувся у рідні Махаринці. До колективу тракторної бригади. Цього разу хлопцеві доручили потужного трактора Т-150-К. Тут роботи завше вистачало. Найбільше любив орати поля та готувати грунт під майбутній засів. Тут було з кого брати приклад, адже два дядьки М. Огороднійчук та Г. Сточко трудилися на таких же машинах. Вони швидко й племінника ввели у курс справи. А коли Миколу Івановича призначили бригадиром тракторної бригади, то власному племіннику він доручив серйозну справу - працювати на зернозбиральному комбайні СК-5 «Нива» та бурякозбиральному комплексі СК-6. І родич не підвів. Під час перших жнив вийшов по намолоту зернових у середняки, а на других вже й досвідченим асам продемонстрував, як потрібно жнивувати.

    Його кипучій енергії, працелюбству та творчій насназі не було меж. Він і сам не відчув, коли для господарського керівництва став Ігорем Миколайовичем, а для друзів по бригаді - вірним товаришем, надійним помічником та добрим порадником.

    Кажуть, хто везе, того й підганяють. Сталося так і в Ігоровій долі. Ніякої роботи він не цурався, а коли випала нагода отримати господарську квартиру, то дісталась вона іншому механізаторові, який був гнучкішим перед керівництвом господарства. Такої несправедливості гордий та принциповий Ігор не стерпів і поклав перед керівником господарства заяву на звільнення. А той, либонь, подумав: повередуєш та й прийдеш з поклоном, бо любив повторяти заїжджену фразу, що покірне телятко дві матки ссе.

    Врешті-решт Ігор з чолобитною не прийшов, а влаштувався працювати у вагонне депо станції Козятин. Спочатку слюсарював, ремонтуючи рухомий склад, а коли в депо організовувались курси з підготовки оглядачів вагонів, то записався без вагань. З того часу проминуло майже два десятиліття. За цей час Ігор Миколайович не мав жодних нарікань на роботу, а тільки подяки, премії, грамоти. Минулого року його фото красувалось на Дошці пошани Дорпрофсожу, а до Дня Незалежності України портрет працелюба занесено на міськрайонну Дошку пошани. Цей рік для Огороднійчука став пам’ятним ще й тим, що його нагороджено Почесним знаком «Кращий працівник залізничного транспорту України».

    Якщо залізничників називають інтелігенцією робітничого класу, то І. Огороднійчук цілком відповідає цьому статусу. Кажуть, що ті долають значні життєві висоти, хто мав добрих вчителів. На славних наставників працелюбові доля не скупилася. З вдячністю він пригадує мудру школу трудового гарту інструктора, а згодом заступника начальника депо Анатолія Огірчука, оглядача-ремонтника вагонів Миколи Білецького. А старшому оглядачеві-ремонтнику вагонів Святославу Скакодубу від Ігоря Огороднійчука особлива дяка, адже він не тільки навчив тонкощам роботи оглядача та ремонтника вагонів, прищепив почуття великої відповідальності за доручену справу, від якої залежить безпека багатьох людей, а й виховав славну доньку Оленку, яка свого часу підкорила Ігорове горде, але чуйне та добре серце.

    Нині Ігор Миколайович сам, як старший оглядач-ремонтник вагонів, очолює зміну працівників. Десятьом колегам передає мудру науку, що отримана від своїх попередників. Саме тому трудова спадковість у колективі козятинських вагонників-експлуатаційників на високому рівні. Надійну підтримку у роботі має від колег Ігоря Бойка, Руслана Комісарчука та інших оглядачів, які дорожать робітничою честю і знають ціну кожній заробленій гривні...

    У першому кварталі 2014 р. зміна під керівництвом І.М. Огороднійчука провела технічний огляд понад 28 тисяч вагонів, виявивши 126 технічно несправних вагонів, які загрожували руху поїздів. У підлеглих працівників він вимагає високої відповідальності, бо сам у всьому є прикладом для інших.

    Олена та Ігор Огороднійчуки викохали доньку Даринку, яка наступного року буде випускницею міської школи №2. Дівчина мріє стати архітектором, бо дружить з точними науками, любить креслити та малювати.

    Ігор Огороднійчук належить до тих людей, про яких мовлять: на що очі дивляться, те руки роблять. У власній господі, яку свого часу придбали в добрих людей, все робить до ладу, бо звик, що там, де він доклав своїх рук, іншим немає що робити.

    Коли викроїть вільну часинку - поспішає у рідні Махаринці, де у нього чимало рідні, друзів, добрих знайомих. А ще любить на водоймах свого дитинства порибалити, або просто походити стежками дитинства, які вивели його в люди.

    Петро ЗАРИЦЬКИЙ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05