РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 47 (12 грудня 2014) 

  • Слово - велика сила

    НЕ ПРОГИНАЙМОСЬ!

    Засмічують щодня яйцеголові

    Джерела та струмки у рідній мові,

    Виспівують на західний мотив:

    Он-лайн, блок-бастер, дискурс, креатив…

    А лайнюки із-під МОСКВИ-ріки

    Везуть до нас огидні матюки…

    На тих і тих уваги не звертай,

    Своє правічне, батьківське плекай!

    Не зраджуй ані звичаю, ні мові,

    Не будь рабом Гундяєву*, Єгові!

    Сергій КОВАЛЬ

    * Володимир ГУНДЯЄВ - Патріарх Московський і всієї Русі. З книги С. КОВАЛЯ «Нові епіграми. Пародії» Київ, 2014 р.

    Новий час - нові слова. Завжди так було. Неологізми, подобалися вони чи ні, швидко входили у життя. І Дормодонт Пилипович, колгоспний активіст, записував свого первістка Тракторієм, а комсомолець вагоноремонтного заводу Федос Лукич, всупереч старорежимній тещі і за мовчазної згоди дружини Люсі, назвав дочку Електрифікацією. Вона виросла. Тільки для всіх завжди була Еллою. На роботі - Елла Федосівна. Незвично, але цілком нормально. Для онуків - баба Елла. Вони вважали, що то від імені Ельвіра. Аж поки не пішла Елла Федосівна у кращі світи. Аж тоді онуки з документа прочитали, що була вона Електрифікацією.

    Мода називати дітей за використання неологізмів давно минула. Не чути, щоб дітей записували Комп’ютером Руслановичем чи Флешкою Романівною. Навпаки, повертаються напівзабуті імена - Микита, Ганна, Софія, Анастасія, Артем, Антон... Прекрасні, до речі, імена.

    Але засвоєння неологізмів - процес і нині цікавий. Наприклад, коаліція. Як пишуть словники, цим словом називають «об’єднання для досягнення спільної мети». Але на перших порах чулося і «каоліція». Мій сусіда Гнат Євтихійович - не кажіть лиш Явтухович, бо образиться, відразу насторожився:

    - Ти чув? Ті політичні імпотенти якусь каоліцію придумали.

    Гнат Євтихійович - чоловік давнього виховання. Працьовитий, щирий, чесний, відвертий. Звідки ота його прямота? Так то все наслідки важкого дитинства і крупних дерев’яних іграшок. Надірвався, чи що?! Він і мені колись сказав: «Ти не стій, як політична повія Троцький, а біжи на город, бо там Омелькова коза капусту доїдає». Якби так прямо не сказав, був би без капусти.

    - Агов! Прокинься. Каоліція, кажу, те саме чи ні?

    - Те саме.

    - Хоч і грамотний, а брешеш. Якби те саме, то лад би був.

    Тут мені доводиться пригадувати почуте колись про звуки, ненаголошені і наголошені, про вплив наступного звуку на попередній, та всяку іншу шкільну премудрість. Фонетикою звалась та наука. Гнат Євтихійович наче не чує.

    - Діду, у вас квасоля є?

    - Аякже. Добре вродила.

    - А росіяни вживають слово «фасоль»... Чому?

    - Так знівечили ж, перекрутили, хай їм абищо.

    - Не вони. То наша мова так засвоїла звук «ф».

    - Морочиш ти мені голову, їй Богу.

    І йде додому.

    Наше містечко - маленьке. Усі на виду. Це мені байдуже, як варила Марія Тихонівна уранці борщ. Сусідці ж уже відомо, що вкинула вона ребринку та шматочок курки - зарізала, бо не несеться. Навариста страва, але бурячок трапився жорсткуватий.

    - А оце йду сметанки до борщу купити, - стала біля криниці Марія Тихонівна.

    Стала на секунду, а проговорила годину.

    - А ви чули, кумо, Таращенку була кастрація.

    - Та ви що? - аж присіла від новини жінка. - Зовсім? А жінка ж як?

    - Плаче бідна. Горе ж велике.

    - Не доведи, господи, діждати такого... Та я побіжу.

    І вже в обідню пору містечко знало про Таращенка. Тільки Марія Тихонівна уперше почула слово «люстрація» і змінила два звуки. Всього лише. А який зміст?

    Перший секретар міськрайкому відомої політичної сили Леонтій Жук відразу ж виступив із заявою. Мовляв, міська хунта розперезалася, тероризує населення славного граду, а громадянину Таращенку після тривалих образ та знущань відрізала по саме нікуди. Нині Іван Іванович із важкими моральними і фізичним травмами перебуває в лікарні. Ескулапи відмовчуються, та правди не сховати. І закликав вийти на мітинг проти антинародної влади. Но пасаран, словом.

    Його міські політичні антиподи заяви робити не стали, але пустили чутку, що звалять пам’ятник уродженцеві Симбірська.

    Як це часто трапляється, про чоловікову біду останньою дізналася дружина.

    - Ваня, - телефонує вона. - Ти як?

    - Нормально...

    - Ваня, ти живий? - не чує дружина. - В тебе все ціле?

    - Як усе ціле? Ти про що?! - не розуміє Таращенко. - А чого ти плачеш?

    Після пояснення Іван Іванович мовив такі слова, що телефонний дріт почервонів і ледь не розплавився. Та зрозумівши, що за ремонт телефонної лінії місту платити нічим, закрив нараду і поїхав додому показуватися дружині. Нехай проводить ревізію. Як кажуть люди у білих халатах, пальпірує. Це ж по кайфу, що у перекладі із суржику - приємно.

    Ось так. Що не кажіть, а слово - велика сила. В іншомовного сила, як бачите, подвоюється. Тож будьте обережні зі словами!

    Микола КОНОТОПСЬКИЙ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05