РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 47 (12 грудня 2014) 

  • Джерело здоров'я та люб'язності

    Чи можна бути українцем і не знати України? Дивно, сумно, соромно, болісно, але - так

    (Продовження. Початок у №46)

    ДУЖЕ ЗДИВУВАЛО, ЩО НЕМАЄ ГОРОДІВ

    У вихідні вже знайшовся час і на екскурсії. Коли на афіші мій чоловік побачив добродіїв з вудками і рибою - я вже зрозуміла, куди ми їдемо, бо його очі заокруглились, а вираз обличчя був схожий на вираз миші з мультика, яка знайшла сир!

    …Проїзджаємо Борислав - славновідому батьківщину Івана Франка, який у своєму творі «Борислав сміється» розповів про не легке робоче життя людей, гноблення їх панами. Як це актуально тепер…

    Тут досі є видобуток нафти, працюють вишки на горі.

    Раніше люди хотіли жити у Бориславі, бо там була робота у нафтодобувній галузі і гарна зарплатня. Сьогодні досі в оселях немає газу, люди палять дровами, кажуть: навіщо платити «за прокладку», та й користування коштує чималі гроші, в нас же повно лісів!? У кожній квартирі високоповерхівок бачили виведену трубу від буржуйки.

    Дорога, правда, тут - просто «екстремальна траса», можна повідбивати печінки, згадалися порядки у Білоцерківському районі (80-ті роки), по дорозі до батькового села. Вічно пасажири підштовхували автобус, було й таке, що в дощ їхали в автобусі під парасольками… Дірки на даху - не жарт. Це реалії.

    Та до сьогодення!

    У кожному дворі - гарненькі квітнички, обов’язково калина, мальви, жоржини, красиво вимощені доріжки, багато дерев’яного різьблення. Де-не-де люди працюють у полі, - накладають копиці сіна на спеціально зрубані деревця. Дуже здивувало, що немає городів, не видно гектарів, засаджених картоплею, як в наших селах, буряків, гарбузів… Екскурсовод каже: «Нічого не вирощується - не підходяща земля, все купується. А якщо зимою запитати гуцула: чому лежиш, не працюєш? Він відповість: «Чекаю літа». Бо літом - білі гриби, ягоди, трави..., а це і робота, і їжа, і гроші.

    Їхати до селища Опака (Опачка, як його полюбовно називають місцеві, тільки не зплутайте із жаргоном) від Трускавця недовго: хвилин із 40. Приватна садиба та озеро, альтанки, ресторан з карпатською кухнею, та головне - ловля форелі! По приїзді відразу ідеш за вудкою (до речі, там їх вистачає, своя не знадобилася), навіть один дядько пожартував: «Хто ж на море їде зі своєю ванною»?! І сміх і гріх, подумалося - від моря залишилися одні приказки…

    ЗГАДАВСЯ МУЛЬТИК, КОЛИ ВОВК ТЯГНУВ РИБУ

    Та до риболовлі!

    Чули, що риба в Опаці сама на пусті гачки кидається? Цікаво перевірити?! Мені теж захотілося. Так от, чіпляєш кукурудзинку на гачок, закидаєш і відразу крізь воду бачиш, скільки риб підпливло, та ведуть себе обережно, деякі вистрибують, ніби це дельфін-шоу. Навіть не снилося, та у змаганні з чоловіком у мене першої смикнуло (потрібно було бачити його закушену губу та округлені очі).

    - Тя-я-г-ни, - волає інструктор!

    Тягну, бачу вже її, срібляста така, величенька, перша в житті зловлена рибинка! Та ще й не якийсь карась, а форель! А вона підстрибує, в колечко замотується і знову випрямляється, вудку водить, мене теж. Що ж далі робити: зараз зірветься?! Кричу чоловіку: «Ой-йой-йой, тримай її!» І ось форелька вже у сіточці. Згадався мультик, коли вовк спіймав рибину і казав: «О! Ги, я ыбку помал, помал ыбку!» (морфологію збережено - ред.) І ось чоловік теж, тілько-но закинув - є! Аж затрясся від задоволення. А малий тільки встигав збирати у сітку. Насолода!

    Потім вашу здобич зважать, запишуть номер столика у колибі (карпатське кафе), і можна йти відпочивати. За пів години зловлену саме вами рибку у здоровенній печі-грилі, яка займає окрему кімнату, приготують за вибраним вами рецептом і подадуть. Смачного! У цей час можна пофотографуватися, погойдатися на великих дерев’яних лавах-гойдалках, «подуріти» на першій в Україні всесезонній трасі сноутюбінгу. Запитуєте про диво?! Будь ласка - закручена гірка, вкрита пластмасовим килимом (а зимою - снігом), яка спускається з карпатської гори. Їхати нею потрібно, сидячи у великому колесі з днищем. У позі лотоса. І це прикольно навіть дорослим! Знову згадала примовку: чоловіки - це ті ж діти, тільки дорослі. Спостерігаю за власним судженим. Так і є! А рибка з грилю була неперевершена! Із квасом! Смакота! Та ще й цю трапезу супроводжує весела пісенька з таким приспівом: «Ой рибалка - рибалочка, помідорка і чарочка…».

    У Трускавці відвідали незвичайну церковну службу у римо-католицькому костелі. Тут не було бабусь, які крестилися і били поклони. Прочани сиділи на лавах, а перед ними виступала скрипалька. Священник з цікавою духовною наставляючою промовою читав українською і польською мовами власні вірші, які торкалися душі і наповнювали її таким прощенням до всіх, яке вмить десь взялося у тебе всередині і переповнює серце.

    Особливістю храму вважається орган, який супроводжує регулярні богослужіння. А дякувати потрібно скромній людині, звати його Станіслав Чапля. Це була його ідея: для настанови пастви використовувати святе явище. Поєднання органної музики, скрипки та поезії. Згадуються слова Йоганна Себастьяна Баха: «Мета музики - доторкнутися до серця».

    Костел збудовано у 1859 р. А за радянських часів (1948 р.) його закрили, у приміщенні влаштували склад мінеральних добрив. Усі духовні й мистецькі цінності були розграбовані, йшла руйнація самої споруди. У 1952 р. тут влаштували музей атеїзму (вже в 60-х роках ніхто й гадки не мав, що це духовна споруда - про її первісне призначення ніщо не нагадувало: вікна замальовані, купола не було, внутрішні оздоби грубо заштукатурені). Згодом з 1969 р. тут був планетарій.

    Після розвалу Союзу (1991 р.) храм освятили й тут почали проводитися богослужіння. У 1994 р. споруду повернули католикам. Та необов’язково бути католиком, щоб послухати твори Баха в трускавецькому костелі, а після концерту помилуватися декоративними квітами, які власноруч вирощує Станіслав.

    Далі по курсу - пам’ятник Степану Бандері з тризубом. На Західній Україні це завжди була культова особистість, а зараз - найактуальніше місце відвідування туристами, які, копіюючи тризуб пальцями, фотографуються юрбами біля нього.

    Підмітила, що в цих краях багато вулиць ім. С. Бандери, і чи то вони такі довгі, чи то їх так багато на одне селище, їдеш півгодини і бачиш цю назву.

    ГОРДІСТЬ НАШОЇ ДЕРЖАВИ

    Відвідали також єдиний в Україні прижиттєвий музей народного художника України Михайла Біласа, який проживає у Трускавці, нині йому 90! Музей відкрито у 1992 р. в самому центрі Трускавця, на майдані Кобзаря, 3 у старовинному різьбленому будиночку, збудованому в кінці XIX ст. (вілла «Гопляна»), із дерев’яною підлогою та сходами всередині, які скриплять, нагадуючи про історію, де запах старовини і прекрасні роботи митця.

    Розпорядник музею попередив, що тут також є роботи інших художників, які можна придбати. Зізнаюся: очікували на картини, та коли зайшли у першу кімнату - побачили гобелени. З такими жіночими сюжетами, що були впевнені: це роботи якоїсь жінки. Йдемо далі, шукаючи виставку саме Біласа.


    Виявляється, це і є творіння Михайла Яковича! Не віриться! Чоловік і гобелени? Такі щирі, різноманітні, збагачені сімейними цінностями роботи! Та ще коли почитати про творчий шлях цієї людини - диву даєшся, старший і головний художник-модельєр будинків моделей у Львові, Харкові, Києві. Ткач, вишивальник, живописець і графік, «народний художник», він заклав основи в українській ткацькій промисловості. Майстер текстильної пластики, витончений «композитор кольору». Виткані килими, гобелени, ліжники, а також вишивані серветки, доріжки, подушки. Усе це він створив власними руками - від ескізу, до натягування ниток, від основи на верстат до останнього його сукотіння!

    Далі бачимо верстат, на якому М. Білас починав творити і, вже будучи директором будинку моделей, вдома для душі вигадував на ньому нові роботи. Тематика тривожить будь-яке серце. Руки матері з дитинкою; гуцульська сім’я з трійком діточок; мати з немовлям у колисці; молодята… Відразу пригадалося дитинство, батьківське село, бабуся з пиріжками, улюблена піч, запах старовини і меду у хаті. Як давно це було. Як затишно: навертаються сльози - як хотілося б побути ще там. Вклоняюся таланту цієї людини і майстра, який так сколихнув спогади дитинства.

    Експозиція представляє понад 150 авторських робіт. Красу, зроблену цим українським художником, з тріумфом побачив світ 1960 р. на міжнародній виставці в Делі (Індія). Митець світової слави, чиє ім’я відоме на усіх континентах (його роботи експонувалися на багатьох персональних виставках в Україні, країнах Прибалтики, Росії, Канаді, Бельгії, США, Польщі, Болгарії, Франції, Німеччині, Румунії). Лише вдома, в колишньому СРСР, виставка Біласа відбулася через сім років у м. Львові.

    Нині роботи М. Біласа вважаються національною гордістю нашої держави. Та плачевний стан вілли (колись найкращого будинку Трускавця) крає серце: руйнується найсвятіше.

    Чому ми не знаємо своїх героїв - видатних людей, талантів, які працюють і творять в Україні, для України і не біжать по закордонах, де краще життя?! Як соромно, як жаль, як боляче, як дивно.

    Завітайте сюди неодмінно! Ви подивуєтесь вмінню автора, зачаруєтесь, поринете в світ барв, гуцульського та бойківського весілля, побуваєте на косівському базарі, схилите голову перед гобеленами «Панахида» та «Неволя». Гарантую, ви наповните душу багатством українського колориту.

    (Далі буде)

    Ірина ЗЕЛІНСЬКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05