РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 47 (12 грудня 2014) 

  • ДОБРІ СПРАВИ назавжди лишають ГЛИБОКИЙ СЛІД

    Людське життя… Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед. І гірке, мов полин, переплетене червоними і чорними стрічками. Довге чи коротке, але воно триває лише від народження до смерті, його не можна прожити двічі. Однак назавжди лишають слід добрі справи, здійснені людиною…


    Леонід БОБИК

    ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТОГО ЖОВТНЯ ПІШОВ З ЖИТТЯ почесний залізничник, машиніст, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС Леонід БОБИК. Людина з надзвичайною, багатою і цікавою трудовою біографією, ентузіаст, який вписав в історію залізниці чимало гарних сторінок. Він не раз спілкувався з працівниками нашого залізничного часопису, був героєм захоплюючих публікацій. Пам’ятаємо незабутню зустріч ветеранів-машиністів, яку кілька років тому ініціював Леонід Іванович у локомотивному депо Коростень: приводом для того своєрідного свята стала 175-та річниця від дня першого рейсу паровоза, створеного батьком та сином Черепановими. «Рухатися вперед неможливо, не пам’ятаючи минулого, не шануючи людей, які його творили», - запам’яталися слова Леоніда Івановича під час вшанування ветеранів-паровозників.

    Для Леоніда Івановича працювати на залізниці було заповітною мрією з дитинства. І ця праця стала його долею. В 17 літ пішов учнем слюсаря в паровозне депо. Тяга до знань привела юнака в школу робітничої молоді. І згодом він почав своє, так би мовити, «кар’єрне» зростання. До лав Збройних Сил він уже йшов помічником машиніста. Однак у складі будівельного загону залізничних військ йому доводилося освоїти ще одну спеціальність. Юнак брав участь у будівництві моста через Дніпро, трохи далі від Херсона. А коли міст впровадили в експлуатацію, полк відправили на ст. Булаєве Північно-Казахстанської області. Звідти стартувала грандіозна цілинна епопея. Леонід Іванович протягом півтора роки брав участь у будівництві вузькоколійки, яку зводили під палючим сонцем влітку та під хуртовину і пекучі морози взимку. І вперше в 1957 р. зерно з казахських степів вивозили залізничним транспортом. Сержант Леонід Бобик, разом з іншими учасниками будівництва, за дострокове виконання урядового завдання отримали нагороди.

    ПІСЛЯ АРМІЇ ВІН ПОВЕРНУВСЯ ДО ЖИТОМИРА, і продовжив працювати в паровозному депо. Машиніст Л. Бобик зумів заслужити авторитет серед колег і керівництва, тож не випадково йому довіряли найважливіші, найвідповідальніші завдання. Машиністу Леоніду Івановичу Бобику довелося пройти через горнило Чорнобильської катастрофи. Йому випало брати участь у транспортуванні відпрацьованого ядерного палива із реакторних блоків у спеціальне сховище. Керівництво локомотивного депо Коростень після того, як транспортний цех станції припинив своє існування, почало формування локомотивних бригад, які обслуговували станцію протягом місяця. У таке відрядження 11 травня 1987 р. разом ще з трьома машиністами відправився і Леонід Іванович. Протягом усього періоду відрядження бригада працювала без будь-яких збоїв. Це й не дивно, адже її було сформовано із досвідчених машиністів, які виправдали довір’я керівництва. Через те горнило пройшло 36 машиністів Коростенського локомотивного депо… Леонід Іванович після нетривалого перепочинку був направлений на роботу до ст. Вільча, де проводилася дезактивація вагонів, що прибували після вивантаження із зони ЧАЕС. Так Леонід Іванович протягом чотирьох місяців працював на роботах, пов’язаних із ліквідацією аварії. За свою працю в таких, без перебільшення, екстремальних умовах його було удостоєно звання «Почесний залізничник».

    ПЕРЕБУВАЮЧИ НА ЗАСЛУЖЕНОМУ ВІДПОЧИНКУ, Леонід Іванович активно вів громадську роботу. Ще з 1991 р., як тільки виникла громадська організація «Союз Чорнобиль України», він займався питаннями, пов’язаними із захистом прав «чорнобильців». І найбільшим його бажанням було, щоб держава звертала увагу на проблеми людей, які приборкували аварію і постраждали від її наслідків. Адже вони заслужили на надійний соціальний захист.

    ВІД РЕДАКЦІЇ

    Прочитавши цей матеріал, пригадались наші зустрічі із Леонідом Івановичем. Особисто для мене бесіди із цікавим за вдачею машиністом були якось по-особливому теплими.

    «В подарок «Рабочему слову». Поднятая тема истории паровоза и её чествования прошли успешно!» - цю присвяту власним почерком ветеран праці, колишній машиніст локомотивного депо ст. Житомир, почесний залізничник Леонід Іванович БОБИК зробив у кольоровому проспекті, який сам створив, надрукував за кошти, надані керівництвом Коростенського локомотивного депо. Назва видання говорить сама за себе: «175 лет первого паровоза Е.А. и М.Е. Черепановых, 1834 - 2009». Коли необхідно звіритись із історичними довідками про історію паровозного руху, обов’язково беру до рук це чудово оформлене на мілованому папері видання. І згадую про його автора.

    А ще він вмів читати вірші. Саме у серпні 2009-го для тих, хто зібрався на зустріч колишніх машиністів паровозів, Леонід Бобик декламував любимого вірша, автором якого є В. Соснов з Росії «Родная магистраль».

    По гулкой стали водим поезда

    На магистралях начеку всегда,

    Не зря давно в народе говорят,

    Что транспортник подтянут, как солдат.

    На перегонах беспокойных трасс

    Единство формы сплачивает нас

    У пультов и натруженных путей

    Гордимся мы профессией своей.

    Любимая родная магистраль,

    Нам для тебя сердец своих не жаль.

    Ты наша жизнь и солнечная даль…

    А як же Леонід Бобик пишався власною залізничною формою?! Як щиро дивувався через те, що його молоді колеги «лізуть» у кабіну локомотива аби в чому. Що сучасні чергові по станціях виглядають, наче Христя в намисті. Що там казати, якщо керівники підрозділів форму одягають «после дождичка в четверг на сухую пятницу». Гумор Бобика любили усі, хто добре знав Леоніда Івановича.

    Земля Вам пухом, любий друже!

    Оксана КЛИМЧУК, Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05