РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 46 (5 грудня 2014) 

  • Георгій НАДОЛЬСЬКИЙ. 90-літній гвардії рядовий

    На життєвій ниві Георгія Дмитровича Надольського всяке траплялося, але він не пасував перед труднощами, торував шляхи впевнено та надійно. І за це має людську шану й чимало відзнак, серед яких звання «Почесний залізничник»…

    Беручкий характер успадкував від тата, який працював помічником машиніста паровозів, а ця робота недбальства не терпить. Голодне лихоліття родина здолала, а за ним прийшли часи жорстоких репресій. Главу сімейства, Дмитра Григоровича, влада зробила ворогом народу, відправивши на 10 літ водити локомотиви Північно-Печорською залізницею... Батька репресувала влада, але синові Бог допомагав. І добрі люди.

    Свідоцтво про семилітню освіту Георгій отримав у день, коли країною прокотилась жахлива звістка: війна! Окупованим Козятином ширились чутки: фашисти розстріляли машиністів Костіна, Тоцкова, Ясінського, які були комуністами. Почалась наруга над євреями та іншими нацменшинами. Згодом стратили Сербіна та Кондрацького і ще багато жахіть натворили… Дякуючи його холодній пам’яті, можна до сьогодні відновити ті сумні події, як фашистська армада розправлялася із мирним населенням Козятинщини.

    Через чотири дні після визволення Козятина дев’ятнадцятилітнього Георгія призвали на військову службу, приписавши до запасного полку, де Г. Надольський пройшов курс молодого бійця. Від сіл Самгородка до Великого Чернятина, що на Вінниччині, йшли пішки, а вночі окопалися однополчани в полі. У Великому Чернятині базувались наші війська, а в сусідньму Малому Чернятині - фашисти. «Наша розвідка боєм видалась важкою, бо багато бійців поплатилися життям», - говорить мій співрозмовник. На очах Надольського загинули козятинці Роман Мілковський та Михайло Мотяжко.

    Георгій Дмитрович у тому бою взяв два німецьких «язики». Будучи важко пораненим в ногу, розумів, що з двома фрицями не впорається, тому одного застрелив, а іншого привів у наше розташування. Передав «живого трофея» в надійні руки. У ту ж мить від поранення втратив свідомість.

    Лікувався в лікарні, розташованій в селищі Махаринецького цукрового заводу, що поблизу рідного Козятина. Згодом поправляв здоров’я в шпиталі, що розміщувався у Сестринівській школі...

    Із запасним полком через Погребище пішки дійшов до Вінниці, а там зарахували до 203-го полку 70-ї гвардійської дивізії. Як розвідник брав участь у звільненні Кам’янця-Подільського, пройшов з боями Карпати. Звільняв від фашистів Польщу, воював у Німеччині. Другого травня 1945-го поблизу чеської столиці Праги радянські війська йшли одним узбіччям дороги, а німецькі - протилежним і кидали зброю. Через кілька днів надійшла радісна звістка про довгоочікувану Перемогу, яку гвардії рядовий Георгій Надольський зустрів на околицях Праги…

    За місяць дійшли до Станіслава (нині Івано-Франківськ - ред.), а звідти - в Надвірну заготовляти ліс для будівництва військового містечка... Все пам’ятає як сьогодні. 90-літній гвардії рядовий.

    Марія Антонівна була щасливою, що її обидва синочки Георгій і В’ячеслав, хоч і пораненими, повернулися додому із кривавих воєнних доріг.

    Про ратні подвиги Георгія Дмитровича розповідають ордени Червоної Зірки, Вітчизняної Війни І-го ступеню, дві медалі «За відвагу», одна - «За бойові заслуги»...

    Георгій пішов батьковою стежиною, ставши залізничником. Працював слюсарем-електриком у вагонному депо, а, закінчивши курси, трудився помічником машиніста паровоза. Осилив курси машиністів паровозів, пізнав тонкощі водіння тепловозів та електровозів, на яких і працював до виходу на заслужений відпочинок...

    З вірною дружиною, Вірою Степанівною, Георгій Дмитрович життєвими стежинами ступають поряд майже шістдесят п’ять років, продовживши себе в доньках. Тетяна, яка працювала інженером, зараз мешкає в Києві. А Оленка після закінчення Вінницького педінституту отримала направлення в Ленінград, де стала Заслуженим учителем Росії. Подружжя Надольських чекають своїх кровинок з внуками Ганнусею і Дмитриком на гостини у свята. Тетяна частенько навідується до рідненьких, а з Росії Олені не наїздишся - тим більше зараз. Проте наприкінці грудня Оленка, як її і до сьогодні кличуть батьки, обов’язково приїде до своїх рідненьких, адже її татусь відзначає славний ювілей - дев’яностоліття…

    Редакція газети залізничників щиросердно вітає ювіляра та його сім’ю! Як довелось дізнатись, він і до сьогодні береже у пам’яті профіль колій на рідній столичній магістралі. Георгій Надольський хоч у цю мить може розповісти про роль основних вузлів та деталей локомотивів, які експлуатував років із 50 тому. Отакий ветеран. Така його вдача.
    Георгію Дмитровичу!


    Зорить чудова дата

    Цей світлий день - Ваш ювілей!

    У дім уже заходить свято

    З вітанням друзів і гостей!

    Хай незліченні будуть роки,

    Багаті сонцем та добром!

    Хай доньок спів, хай легкі кроки.

    І доля повниться добром!

    Петро ЗАРИЦЬКИЙ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05