РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 45 (21 листопада 2014) 

  • УКРАЇНЦІ - НЕВМИРУЩА НАЦІЯ

    Набиратися розуму, аби орієнтуватися у бентежних подіях нашого складного часу. Якщо у вас, шановний читачу, із цим жодних проблем, тоді мої наступні слова не для вас. Звертаюсь до тих, хто поділяє таку думку: з досвідченим розуму наберешся, а з дурнем і останній згубиш. Додам від себе - цієї думки потрібно дотримуватися й протягом усього життя.




    Майстер виробничого навчання Іван МАЛЯРЧУК вкотре подарував власну співочу майстерність.
    Акомпанував йому на піаніно учень Тарас ОМЕЛЬЧЕНКО.

    Не розчаровуватись через тимчасові негаразди, а йти наполегливо до світлої мети - нікого із сучасної поміркованої юні змушувати не потрібно. Отже, мета у кожного власна. Проте заради досягнення сьогоднішньою молоддю дійсно корисної цілі потрібні справжні авторитети. У рідній домівці, у школі та в училищі, на виробництві... На теренах незалежної України. Аби бачити, що й до чого у нашій країні діється, довкола інтелектуальних сил достатньо. Але як спрямувати безліч позитивних думок про Україну в правильне русло? Як співставити те, що відбувається з нами протягом останніх місяців? І не зувіритися у головному. Життя одне і прожити його потрібно, перефразую класика, достойно. Щоб наступні покоління українського роду згадували про тебе лише у піднесеному стилі. Згадаймо, приміром, воїнів, які загинули на фронтах Другої світової війни.

    Проте благополучне, як вважалося, суспільство, що віддалене семи десятиліттями від війни, якоїсь миті раптом почало то тут, то там цікавитися давніми проявами фашизму. Коричнева чума пре через українсько-російський кордон на гусеницях зенітно-ракетних комплексів. То справжня всесвітня епідемія, що розповзається вже на наших очах. Чи зупинимо?! Так! Іншого і не передбачаємо.

    ЗАВДЯКИ ДОБРЕ ПРОДУМАНОМУ СЦЕНАРІЮ

    Не вперше друкую власні роздуми після виховних годин, що періодично проводяться у Київському електромеханічному коледжі, Козятинському та Київському вищих профтехучилищах залізничного транспорту.

    Нещодавно в актовій залі КВПЗТУ, що прозорими вікнами дивиться на бронзове погруддя Героя Радянського союзу, одного із керівників антифашистського підпілля в роки фашистської окупації Володимира Кудряшова, відбулась знаменна подія. Тема позакласного заходу - визволення України від гітлерівської орди.

    Між іншим, починаючи із 1972 р. цей пам’ятник роботи скульптора Г. Молдавана вже є духовним містком між воєнними і повоєнними поколіннями залізничників. Тут відбуваються урочистості з нагоди державних свят. Тут першокурсники отримують настанови на подальше залізничне життя. А в стінах альма-матер багатьох машиністів, електромеханіків, слюсарів, які працюють на всіх українських магістралях, відбуваються цікаві уроки.

    Завдяки добре продуманому сценарію про жертви визвольної борні радянських військ із німецькими окупантами, про визвольний рух вояків Української повстанської армії проти передових загонів народного комісаріату внутрішніх справ та міністерства «госбєзопасності» СРСР урок-реквієм, як здалося, пройшов дуже швидко. Перед чисельною учнівською аудиторією предстали зловісною тінню страшні події понад 70-річної давнини. У ролі ведучого - вчитель історії та суспільствознавства училища Микола КИЯНИЦЯ.

    На фото: викладач історії та суспільствознавства Микола КИЯНИЦЯ: «Батьки та діди захистили Україну. І нам, сьогоднішнім громадянам, слід дати опір сучасному імперському тиранові»; урок починався із Українського Славеня.

    ЗГАДАЛИ ПІД ЧАС ХВИЛИНИ МОВЧАННЯ

    Одна справа - ще і ще раз нагадати підліткам про основні грізні події, які забрали завдяки шквальному вогню, що нісся із землі, небес і навіть із моря, мільйони українців, росіян, євреїв, поляків, представників сотень національностей та народностей. Зовсім інша річ - допомогти зрозуміти, хто сьогодні справжній ворог української нації. Особистий педагогічний досвід підказує: загальноосвітню тему із учнями можна наздогнати, а з вихованням громадянина незалежної держави «гальмувати» не маємо права.

    Котру добу не вщухають масовані атаки російсько-терористичних військ на позиції українських звитяжців. Сьогодні кількість невинних жертв, які загинули у зоні АТО, і кількість вбитих радянських військових, приміром, при форсуванні Дніпра у 1943-му, можливо, масштабно поступаються з точки зору військової статистики. Але чи стає від цього легше на душі? Не в одного мене втомлюється серце через співпереживання за долю країни.

    Погано спиться через публікації, телерепортажі зі сходу. А бува і сниться блок-пост. Той, про який весь час доповідає речник Ради національної безпеки та оборони. Під вогнем «градів», «смерчів», «тюльпанів», «піонів». Тоді мимоволі просинаюсь, бо тисне в грудях від переживань... Щоб тим «квітникарям» з кривавого Кремля дух позабивало!

    Обстріли ворожою артилерією блок-постів, що є надією на непереможність сил антитерористичної операції, навіть протягом декількох десятків секунд відеоролика вражають уяву. З реактивних систем залпового вогню - касетні, бетонобійні, осколково-фугасні… А бодай тобі, окупанте, смоли в пеклі напитися за танкові та мінометні «братські привіти» з позицій, що зайняті бойовиками самопроголошених ЛНР та ДНР та російськими військовими. Це ж вони за умов гібридної (який окупант, така й назва - авт.) війни врешті-решт роблять свою підступну смертоносну справу. Серед тих, хто загинув від артилерійських налетів терористів, - колишні учні київського залізничного училища - Сергій РЯБУХА та Сергій БОНДАР. Згадали під час хвилини мовчання і фастівчанина Андрія МОВЧАНА, який після загибелі на Майдані, перебуває у Небесній сотні.

    Хвилина мовчання, сумна стародавня пісня, що раз у раз шириться Україною по загиблих під час Революції Гідності «Пливе кача по Тисині». Ліричні та патріотичні пісні у виконанні майстра виробничого навчання Івана МАЛЯРЧУКА настільки вдало вливалися в основну канву уроку-пам’яті, що усі присутні відчули себе часткою родини єдиної України.

    ІСТОРІЯ НАШОГО НАРОДУ СТАЄ ОБ’ЄКТИВНОЮ

    «Марафон» декламаторів віршів, авторами яких є В. Сосюра, В. Симоненко, Є. Гуцал, Д. Павличко, розпочав майбутній помічник машиніста локомотива Сергій АДАМОВ. Вірші про мову солов’їну, про Україну - маму, сестру, жінку - читали поезії Василь ФЕДОНЕНКО, Ігор ЧИГИР, Богдан КУЦЕНКО, Ростислав КОНОНЕНКО та Максим ФЕДОРЕНКО. Добре сприймала аудиторія патріотичні пісні «Їхав стрілець на війноньку». «Взяв би я бандуру» та старовинну козацьку «Прощай, дівчино!» у виконанні того ж І. Малярчука.

    Про незнищенність українського духу саме в цьому училищі довелося поговорити із його директором, випускником тогочасного Київського ПТУ №17 Олександром МЕЛЬНИКОМ.

    Олександр Степанович вважає, що кожний подібний урок, який організовується для майбутніх локомотивників, метрополітенівців, слюсарів, провідників пасажирських вагонів і так далі, це нові завдання, нові методики викладання заради допомоги у сприйнятті викликів минулого і сьогодення. Проти обопільного самогубства на українському сході виступає кожен викладач і майстер училища. До цього привчатимемо і учнів. Хіба не є красномовним той факт, що в українському Славені про ворога співається «Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці»? Українці миролюбна нація, якщо будь-якого агресора називає зменшено-пестливо «воріженьки»? Однак, якщо ворог і надалі діятиме, як співається у знаменитій пісні на слова московита Євгена Долматовського «Ой Дніпро, Дніпро», то нехай чекає на непереливки. Там російською зокрема є такі слова:

    «Из твоих стремнин ворог воду пьет,

    Захлебнется он той водой.

    Славный день настал, мы идем вперед

    И увидимся вновь с тобой».

    Ні не пити російському ворогові воду із Дніпра. Хай краще захлинеться водою із Сіверського Дінця.

    Доречним був і сучасний лінгвістичний анекдот, який розповів Микола КИЯНИЦЯ. Серед мешканців Москви йде спір на тему, як правильно казати «На Україну чи в Україну»? Відповідь є зрозумілою: «Краще - з України!» Історія нашого народу стає об’єктивною.

    БЕЗ НАДІЇ НА МИРНЕ МАЙБУТНЄ ЖИТИ НЕМОЖЛИВО

    Коли готував цей матеріал до друку, зателефонували з училища. Виявляється, місцеві любителі поезії нагадали, що в недавньому номері «Слова Просвіти» (№45 від 13-19 листопада 2014 р.) надруковано підбірку коротеньких віршів відомого в Україні поета, громадського і політичного діяча Петра ОСАДЧУКА (1937 - 2014). Є серед них і такий, який ніколи ще не публікувався

    «У навіжені, у тривожні дні

    Мені приснився Путін у труні.

    Нічого кращого не снилося мені

    В ці очманілі дні, у дні війни».

    У розмові зі старшим майстром виробничого навчання Олександром ПРИХОДЬКОМ, який дав путівку у життя не одному сучаснику, з людиною мудрою і бувалою у бувальцях, довелось почути таке: «Тоталітарний режим Путлера не є вічним». Олександр Іванович вважає, що ВВП (Володимир Володимирович Путін - ред.) сам не вічний на цьому світі. Проте не можна назвати великим той народ, який терпить на своїй шиї правителя-тирана. Населення, яке поважає власну владу, що у Кремлі, врешті-решт буде змушене змивати із себе всесвітню ганьбу і зневагу (приклад прихильників Третього рейху під орудою Гітлера). Коли повалять владу кадебістів-олігархів і назавжди відмовляться від імперських зазіхань на чужі території?! Можливо, це справа найближчого часу. Можливо, свідком цього належить стати значно молодшим громадянам незалежної України. Головне, що українське суспільство показало усьому світові власні силу і гідність, прогнавши промосковського президента. Героїчна оборона наших міст та сіл на Донбасі від його кремлівського «духовника», коли втрачаються сили, а іноді й життя відважних українців - воїнів та добровольців, волонтерів та мирних жителів у тому числі і випускників училища - це трагічна, але наша історія.

    ЖИТТЯ СИЛЬНІШЕ ЗА ДОЛЮ, ЛЮДИНА ВИЩЕ ЗА ВЛАСНИЙ СТРАХ!

    Подумалось, саме Путін є найкращим піар-менеджером українізації. Адже протягом 23-х останніх років жоден «наш» політик не зміг зробити те, що війна, розв’язана «російською весною» у Криму та на сході України протягом семи місяців. Наше військо стало озброєним і головне - патріотичним.

    Без надії на мирне майбутнє жити неможливо. Пройдемо важкий, драматичний, тернистий шлях боротьби і тимчасових негараздів. Будемо загартовані та згуртовані, у тому числі завдяки таким позакласним урокам, який організував вчитель історії Микола Кияниця. Війна високо підняла в очах людей цінність простої людини. Українська вишиванка стала стильною. Українська мова стала модною. Подякуємо Путлеру за українізацію України!

    Якщо серед викладачів і учнів столичного залізничного училища є настільки свідомі люди, які цікавляться не лише поезією, українським словом, а й не цураються сміятися над кремлівським «миротворцем» та його посіпаками, на білому світі українці є нацією невмирущою! Життя сильніше за долю, людина вище за власний страх!

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05