РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 41-42 (31 жовтня 2014) 

  • Кращий воротар столичної магістралі знає, через що полаялись вболівальники

    «Вот судья противнику пенальти назначает -
    Репортеры тучею кишат у тех ворот.
    Лишь один упрямо за моей спиной скучает -
    Он сегодня славно отдохнет!»

    Цю пісню бард Володимир Висоцький присвятив знаменитому радянському воротареві, одному із кращих голкіперів світового футболу Льву Яшину. Чому згадав про це саме зараз? Не лише через те, що неодноразово писав до газети залізничників про футбольні баталії на столичному стадіоні «Локомотив». Після останнього футбольного турніру на Кубок начальника столичної магістралі, де вкотре кращим воротарем визначено Дмитра СВІНЦІЦЬКОГО, водія Шепетівського локомотивного депо, було вирішено присвятити 27-річному гравцю цю газетну замальовку. Нехай він і не Лев Яшин, але футбольні ворота вміє захищати так, що замилуєшся, спостерігаючи за тим, як Дмитро виконує власну складну задачу. Щоби взяти м’яча, що високо летить, воротареві доводиться «взлітати». При цьому важливе не лише вміння плигнути, але, у першу чергу, положення рук у мить захвату м’яча. Дмитрові цей прийом вдається непогано: великий та вказівний пальці рук створюють перед м’ячем трикутник. А якщо удар дуже сильний і точний? Дмитро майстерно відбиває його рукою, щоб відправити над перекладиною або у бік від воріт. Глядачам часом здається, що м’ячі, що стеляться по траві, не дуже небезпечні для воротаря. Насправді зловити таку «торпеду» доволі важко, ніж ту, що летить у повітрі. Цікаві моменти демонструє Дмитро, коли залишає ворота і біжить назустріч супернику. В останнього залишається набагато менше простору, щоб спрямувати м’яча праворуч або ліворуч від голкіпера. Скорочуючи кут обстрілу, Д. Свінціцький показує класну гру. У футболі так буває: відвертається фортуна від всієї команди. Хоч плач. Але, якщо у воротах наш сьогоднішній герой, більшість з гравців спокійна: Дмитро не підведе.

    Хрещеним батьком команди серед шепетівських локомотивників усі вважають слюсаря з ремонту рухомого складу Миколу ОГОРОДНІКА. Років із 20 тому, прийшовши працювати у депо, Микола Анатолійович, як кажуть, загорівся ідеєю з відновлення спортивної слави трудового колективу, що у середині 90-х поволі втрачалася. Сам великий шанувальник гри у шкіряний м’яч, М. Огороднік у свої майже сорок років активно пропагував цей вид спорту, збирав навколо себе молодих деповчан, створював команду. Він часто клопотав перед керівництвом депо, щоб взяли на роботу того чи іншого юнака, якщо бачив у ньому не лише майбутнього фахівця-залізничника, а й перспективного футболіста. Так з’явилися у депо, а згодом і у команді, і Микола МАКСИМЧУК, і Юрій ТКАЧУК, і Олександр МАТВІЙЧУК, які починали свою трудову біографію слюсарями у виробничих цехах. А воротар команди Дмитро Свінціцький понад півроку чекав вільної посади, щоб влаштуватися на роботу у депо.
    «Пятый номер в двадцать два - знаменит,
    Не бежит он, а едва семенит.
    В правый угол мяч, звеня,-
    Значит, в левый от меня,-
    Залетает и нахально лежит…»


    І таке буває, але Дмитро не падає духом, якщо м’яч опиняється у воротах позаду від нього. У житті один раз помиляються минер, електрик, але ж не футбольний воротар…

    Скільки себе пам’ятає Дмитро, завжди любив ганяти м’яча. А всерйоз у воротах почав «працювати», коли вчився у сьомому класі. Це зараз його зріст один метр дев’яносто сантиметрів, а у 13 років «продовгуватістю» Митько ще не відрізнявся від ровесників. Син вчительки української мови та літератури однієї із шепетівських шкіл та автоводія від шкільної парти пересів за парту Козятинського залізничного училища. Вирішив стати помічником машиніста локомотива. За далекими маршрутами поїздив досхочу. А відслуживши строкову у війську, вирішив, вже, як батько В’ячеслав Йосипович, «осідлати» автомобіль. Ось так і працює. Любить спорт. Грає на першість Хмельницької області. Команда «Случ» (Старокостянтинів) перебуває на першому місці обласної прем’єр-ліги. Є в цьому заслуга голкіпера з Шепетівки.

    Він закоханий. У власну дружину. Дмитро та Тамара Свінціцькі побралися рік тому. Разом складають плани на довге і щасливе життя.

    На останок нашої з ним розмови кращий воротар Південно-Західної залізниці побажав усім читачам «Рабочего слова» миру і злагоди. А ще і анекдот розповів. Під час футбольного матчу, на стадіоні, дружина запитує чоловіка:

    - За що цього глядача так лають сусіди?

    - Він кинув пляшку в суддю.

    - Так, але ж не влучив!

    - За те й лають.

    Виявляється, Дмитро ще й з гумором дружить.

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05