РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 41-42 (31 жовтня 2014) 

  • ПОВЕРНУЛИСЯ У ДОБРОМУ ГУМОРІ

    Відновили енергогосподарство у Слов’янську. Готові до виконання нових завдань

    Про тих залізничних будівельників, енергетиків, які відновлювали транспортну інфраструктуру у межах станції Слов’янськ Донецької залізниці, пишуть мало. А все ж таки обсяг роботи, яку встигли протягом трьох місяців завершити професіонали з Будівельно-монтажного поїзда №397 (ст. Вінниця), вартує того, щоб розповісти про бригади сміливців. Традиційна робота електромонтерів, які не вперше займаються монтажем контактної мережі, кранівника, машиніста бурильної машини, можливо, і здається такою, що можна передбачити. Це якщо мова йде про мирні дільниці українських залізниць.

    Оперативна обстановка на сході країни, загрози та ризики - про все це на власні очі змогли пересвідчитись працівники бригади на чолі із будівельним майстром Олександром ПОПОВИЧЕМ. Вони були першопрохідцями.

    Після того, як Слов’янськ було звільнено від сепаратистів, вже на другий день сплотка із залізничних платформ, навантажених контактними опорами, дротом, деталями та вузлами для відновлення всього енергогосподарства, надійшла на бокові станційні колії.


    будівельний майстер Олександр ПОПОВИЧ, електромонтери Олександр КРАСНОГОЛОВИЙ, Сергій РАДІЙЧУК, Олександр САЛОГУБ, машиніст бурової машини Олександр ДЕНИСЕНКО, кранівник Віктор КУПЧИНСЬКИЙ, бригадир Михайло БУРДЮК, електромонтер Андрій ШКВАРЧУК. Вони ризикували життям.

    Мирний план, про який зараз не розповідає лише лінивий журналіст, поки що мрія. Мрія про відведення російських військ на їхню батьківщину і передачу державного кордону під повний контроль українських прикордонників. Для бригадира Михайла БУРДЮКА, електромонтерів Олександра КРАСНОГОЛОВОГО, Сергія РАДІЙЧУКА, Олександра САЛОГУБА, Андрія ШКВАРЧУКА, Федора ЗУБОРЦЯ та їхніх колег - механізаторів машиніста бурової машини Олександра ДЕНИСЕНКА, кранівника Віктора КУПЧИНСЬКОГО - мріяти під час відрядження часу не було. Отже працювали на ст. Слов’янськ, на перегоні між ст. Дилеївка - Никитівка, безпосередньо на самих станціях. Найменша відстань - 12 км від знаменитої гори Карачун. Ночами залізничні енергетики не могли відпочивати, як належить, через те, що артилерійські бомбардування найвищої точки навколо Слов’янська припинялося лише на короткий час.

    І все ж, і на початку відрядження, і згодом, роботи було доволі. В електронній пам’яті мобільних телефонів всієї бригади - сила-силенна фотознімків, де понівечені від снарядів і мін контактні опори, залізобетонні шпали, металеві ригелі, що зазвичай тримають контактну мережу, - звичайний металобрухт. Тож, зрозуміло, бригаді на чолі із майстром О. Поповичем необхідно було зламані опори заміняти на нові. Про труднощі буріння розповів Олександр Денисенко. Грунт у тих краях має складну геологічну структуру. Бур з високолегованої міцної сталі та з накладками для свердлування із надзвичайними труднощами проникав у землю. Тут його експлуатація виявилася надзвичайно короткою. Незабаром Олександр Володимирович мусив замінювати старий бур на новий.

    Оскільки уже з перших хвилин перебування у небезпечній зоні згідно із наказом майстра О. Поповича його колеги протягом робочої зміни уважно розглядали кожний метр залізничного полотна та приколійної призми, незабаром першовідкривачам доля підкинула перші сюрпризи непроголошеної війни. Було віднайдено два снаряди та міну, які не встигли розірватися під час попередніх бомбувань. Роботи приходилося переривати. Далі за справу бралися військові мінери, яких вінничани викликали через залізничний зв’язок. Певною перешкодою для умільців став звичайний, але побитий снарядами, залізничний піввагон, всі колісні пари якого було приварено до колій. Ясна річ, поміркована людина цього не зробить. Це рацпропозиція від «винахідників» із Лугандонії, запевняли мене нові знайомі. Незабаром залізницю було відремонтовано. На колектив, яким керує О. Попович, чекали наступні виробничі завдання.

    Пліч-о-пліч із ними працювала бригада електромонтерів контактної мережі під головуванням майстра Юрія ГЛУХИХ. Найважчими він вважає дні, проведенні під час відновлення контактної мережі під Іловайськом. Мінометні залпи та бомбування «градами» навколишньої території залізничників оминули. Як спасалися? Юрій Володимирович на це усміхнувся: «Всі служили у війську». Команду російською «Воздух» кожний вміє виконувати на «відмінно». У якості укриттів від осколків використовували водовідвідні канави вздовж колійної призми. Працювали електромонтери Олександр ПРИЩЕПА, Сергій ВАХОВСЬКИЙ, Олек-сандр ШЕВЧУК, Андрій ВЕЦ, Віктор БІЛОКУР разом з бригадиром Володимиром ЧЕРЕШНЮКОМ загалом протягом одного місяця. «Відмов у роботі обладнання, яке ми відновили, не буде, - запевнив Юрій Глухих, головне, щоб війни не було».

    На очах вінничан відновлювався приватний та багатоквартирний житловий сектор зруйнованого Слов’янська. А це, як засвідчують офіційні джерела, півтори тисячі приватних будинків та понад п’ять тисяч квартир у багатоповерхівках.

    З тих пір їх цікавить кожне офіційне повідомлення з фронту. Перемир’я триває, а українська кров ллється.

    Там, у Слов’янську, вони мусили терпіти і, м’яко скажемо, неприємні словесні тиради на власну адресу. Мовляв, хто сюди вас запрошував? І тут залізничники із Південно-Західної вирішили діяти адекватно, не відповідаючи на брутальні закиди з боку місцевих мешканців. Врешті-решт, вони приїхали відновлювати те, що було зруйновано зокрема і тими, кого друзями України назвати язик не повернеться. Є й інша думка. На переконання того ж таки майстра Юрія Глухих, люди бувають із різними темпераментом, характером і політичними поглядами. Зустрічались і ті, хто відкрито заявляв про те, що потрібно завершувати війну і жити у мирі в єдиній Україні. Були і ті, яким подавай «правильне» життя у ДНР і ЛНР. І більше ніякого. Час має розставити все на свої місця у мізках кожного українця. А от залізниця не чекає. Їй працювати потрібно.

    - Як було налагоджено ваш побут?

    До розмови приєднується Олександр КРАСНОГОЛОВИЙ. Зазвичай у далекі відрядження його колеги беруть у складчину певний обсяг продуктів, серед яких супові та борщові набори. Уродженець села Голендри, що славиться риболовлею, О. Красноголовий, похвалився власним рецептом юшки. Це саме та страва, якою пригостив товаришів по роботі, коли повернулися на чергову вахту. П’ятикілограмовий карп, якого привіз Олександр, із «задоволенням» пішов у бригадний казан. Ось такий колективізм проявляється у підрозділі будівельно-монтажного поїзда.

    Ночувати у відрядженнях доводиться у турних вагонах. Той, який продемонстрували будівельники, на мене справив звичайне враження: головне, що з даху не капає, а у негоду можна погрітися. Три місяці (двотижнева вахта на сході - тиждень відпустки) злинули швидко. Роботу зроблено. Єдине, про що говорили із смутком в очах вінничани, це про те, що, запрошуючи у поїздку до небезпечної з точки зору наближення до зони антитерористичної операції, організатори відрядження обіцяли «золоті гори» за роботу... Але у зарплатній відомості це відрядження було розраховано як звичайне....

    Далі - будні. Цей фоторепортаж ми готували на станції Бородянка. Саме сюди після «вікна» з установлення нових контактних опор між мостом над р. Здвиж та станцією вся бригада повернулася. А в цей же час колеги бригади під керівництвом Олександра Поповича, де майстром Юрій Глухих, займалися відновленням пристроїв контактної мережі на ст. Хутір Михайлівський. Без локомотивної бригади автомотриси у складі Віталія ЦВІЛИКА та його помічника Андрія КОЛОМІЙЦЯ робота не ладиться. Ні у прифронтовій зоні на Донецькій залізниці, ні тут, у мирному містечку Дружба. Вони живуть і працюють, як належить. У доброму гуморі.

    Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05