РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 40 (17 жовтня 2014) 

  • Цуценятко персикового кольору

    «Рабочее слово» читаю регулярно - «від корочки до корочки», але починаю з останньої сторінки - «Зали чекання». Вона піднімає тонус на весь день. Вирішила і я спробувати написати «цікавинку», яка відбулася зі мною.

    «Если сдохнет от голода

    Пес у ворот, это знак,

    Что страна, как собака, умрёт».

    Уильям БЛЕЙК

    Проблема безпритульних собак актуальна, як ніколи. Їх безліч і часто вони несуть небезпеку. І все ж таки…

    Народилась я в дружній сім’ї залізничників в нелегкий післявоєнний час. Але разом з нами у квартирі постійно хтось мешкав з братів наших менших: то папуга, то білочки, то ворона Галя, собачки, їжачки і навіть черепаха Тортила. З раннього дитинства батьки прищеплювали нам із братом любов до тварин. У такому ж дусі я виховувала і своїх доньок. Коли Діна та Іра підросли, я придбала собачку незвичайного - персикового кольору, через що він і отримав ім’я - Персик.

    Добре пам’ятаю, як майже всією родиною ми вкладали крихітне цуценятко у посилочний короб, уклавши на низ грілку, потім прикривали ляльковою ковдрочкою. Годували спочатку з соски, потім із ложечки. Йшов час, і наш улюбленець виріс. Коли Персику було майже три роки, з ним трапилась біда: перестав їсти, на очах схуд, а потім і зовсім зліг. Що робити? Дівчатка переживають, дідусь з бабусею місця не знаходять. Вирішили везти собачку до ветлікарні, яка знаходилась на краю міста. Завернули Персика в дитячу рожеву ковдрочку і разом з дідусем відправились на вокзал. На зупинці водій «Ікаруса», побачивши мене з «дитинкою» на руках, люб’язно відчинив передні дверцята, щоб ми увійшли в переповнений салон.

    Відразу почулося: «Жіночка з дитинкою, сідайте!» Зізнаюсь, я трішечки зніяковіла. А дідусь шепоче: «Запрошують - сідай!» Я сіла. Через деякий час Персик почав крутитися, куточок ковдри відкинувся, і пасажири, які стояли поруч, побачили… собачий хвіст. Що тут здійнялося! Пасажири миттєво поділились на два ворогуючі табори - захисників та любителів собак і їхніх ворогів. У мій бік полетіли «нелестные» слова. Добре, що незабаром була наша зупинка і ми вийшли із салону, де розгорнулась «бурна дискусія».

    На щастя, з Персиком все обійшлося, як виявилося, він подавився кісточкою, яку ветлікар видалив. На цьому всі прикрості для Персика закінчилися, і він ще довгий час радував нас, проживши у нашій родині 19 років.

    І наостанок хочеться зайвий раз нагадати людям безсмертні слова письменника А. де Сент-Екзюпері: «Мы в ответе за тех, кого приручили». Якщо хочете взяти тваринку, зважте, чи зможете доглядати її весь час.

    Віолетта ЧУМЕЛЬ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05