РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 40 (17 жовтня 2014) 

  • Із когорти молодших братів машиністів

    Як на сучасний погляд, романтичний ореол цієї професії був вражаючий. «Немного страшный, - писалося у французькому журналі «Иллюстрасьон» (1898 р.), - по крайней мере странный в своем наряде, он представляется нам новым существом, рождённым открытиями науки». Та через кілька десятиліть фах став масовим і не викликав уже ні страху, ні захоплення. Правда, в наших пенатах, переважно сільських і далеких від основних шляхів цивілізації, «нові істоти, породжені відкриттями науки», дивували аж до війни. Здогадуєтеся про кого мова? Так, про водіїв, молодших братів машиністів.


    Водій локомотивного депо Конотоп Віталій ФЕНЧЕНКО.

    Молодших, бо транспортний засіб із двигуном внутрішнього згорання з’явився наприкінці дев’ятнадцятого століття. Саме тоді, коли фрау Берта Бенц, лишивши домашні клопоти, із синами за чотири дні проїхала вісімдесят миль на трьохколісному винаході свого чоловіка. А Карл Бенц, відчувши, який козир дала йому в руки доля, швидко налагодив виробництво автомобілів.

    Чому братів машиністів? Бо їх називали й називають «шоферами». Слово «шофер» франкомовного походження і буквально означає «кочегар» - водії на автомобілях із паровим двигуном, щоб рухатися, мали весь час підкидати дрова у топку. Але перехід на бензинові двигуни не полегшив їх роботу. Щоб виїхати, водій у каретному сараї (в гаражі - авт.) ставив саморухомий апарат «по можливості горизонтально» (так рекомендувала заводська інструкція), брав шланг і з’єднував ним глушник із випускною трубою. Потім заповнював бак бензином, бо на ніч бензин зливався - не могли ніяк позбутися підтікань, накидав провід від магнето на свічу і відкривав краник подачі пального. Після цього він швидко оббігав апарат і тиснув на голку карбюратора, щоб злити надлишок пального в єдиному циліндрі. Ще шофер мав прокрутити двигун ручкою разів із п’ять, відкрити краник подачі пального і спеціальний компресійний краник. І лиш тоді заводити двигун. Якщо завівся - відрегулювати подачу пального і рушати. Коли ж ні - викрутити свічу, промити, просушити її, злити бензин із карбюратора і повторити процес запуску.

    СКЛАДНО? ЩЕ Б ПАК. А заправка. Це нині просто: під’їхав, сунув пістолет у бак, і налив, коли є гроші, зрозуміло. Раніше бензин продавали в… аптеках. Журнал «Автомобіліст» (Санкт-Петербург, 1903 р.) писав: «Киевские автомобилисты в критическом положении. Не так давно вышло запрещение аптекарским магазинам торговать бензином, что было вызвано несколькими взрывами бензина во время пожаров в городе. Бензин можно получать только в количестве не менее пять пудов в складах Нобеля».

    Умови праці водіїв нині набагато комфортніші, ніж у їх попередників, приміром, століття тому, але теж не мед. Тут і сидяча робота, і постійні стресові ситуації, і ненормований графік, коли ніколи й пообідати. А ще ризик виникнення необхідності ремонту в дорозі за будь-якої погоди... Тому, коли за плечима сотні тисяч наїжджених кілометрів, хочеться спокійнішого заняття. Водій локомотивного депо Конотоп Віталій ФЕНЧЕНКО говорить: «Уже треба відпочити». Віталій Миколайович планує, що за кермо сідатиме, але тільки «Славути» - спеціально придбав малолітражку, щоб на риболовлю їздити. «Час бере своє, - продовжує він. - Дужче стомлююся. Особливо - на нічному чергуванні. Так що пора...»

    ВІТАЛІЄВІ ФЕНЧЕНКУ 6-ГО ЖОВТНЯ ВИПОВНИЛОСЯ РІВНО ШІСТДЕСЯТ. Із них сорок два роки він працював автоводієм. Розпочинав, як і тисячі юнаків, із курсів при міській організації ДТСААФ, чотирьохмісячних, за направленням військкомату. Треба сказати, серйозних курсів. На них ґрунтовно вивчалися і правила дорожнього руху, й будова автомобіля, та головне - практика. Щодня дві години курсант їздив разом з інструктором дорогами міста та району. Так що в армію випускник курсів потрапляв практично підготовленим і після нетривалого перенавчання вже міг водити військову машину. Віталій Миколайович служив у Чехословаччині. Після служби також працював шофером - вакансій тоді не бракувало. Здав на перший кваліфікаційний клас, що давало можливість сідати за кермо автобуса.

    - А на яких автомобілях довелося поїздити? - запитую.

    - Та на багатьох. В армії був ЗІЛ, коли прийшов в автопідприємство, дали ЗІС, старенький такий, добитий, потім ГАЗ-53 і ГАЗ-52. В локомотивному депо їздимо на «ГАЗелі» та «Соболі».

    Тут треба пояснити, що Віталій Фенченко - водій чергової машини, і названі мікроавтобуси нічної пори підвозять до роботи локомотивні бригади.

    ПРОШУ ВОДІЯ РОЗКАЗАТИ ПРО ПАМ'ЯТНИЙ ВИПАДОК У ДОРОЗІ.

    - Та всякого було багато... Відразу не пригадаєш. Але сорок два роки від’їздив без аварій.

    О, це вже щось. Знаю багатьох професіоналів, віртуозів керма, які «проколів» не уникли. Бо ніхто не застрахований від прикростей: тут як не ти когось, так хтось тебе або в крило, або в бампер та зачепить. Як це вдається? Віталій Миколайович говорить, що треба їздити спокійно. Гуру ж автомобільної справи стверджують, що шоферові необхідна не лише добра координація рук та ніг, а й добра «робота» голови. Він має передбачати ситуацію, діяти на випередження.

    Романтичний ореол із професії водія транспортного засобу з двигуном внутрішнього згорання скинуто давно, та позитив же якийсь мав залишитися. Залишився. Стверджують, що робота шофера це - динамічність і щоденні нові враження, можливість спілкуватися із великим числом людей... Скромно, звичайно, та куди дінешся. Як говорив філософ, усе ж міняється.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05