РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 38 (3 жовтня 2014) 

  • Подвійна трагедія Іловайська

    Війна на Донбасі триває. На жаль, місцева залізнична інфраструктура постраждала від неї доволі серйозно. Кілька разів крупний залізничний вузол, про який веду мову, що називається переходив з рук у руки, і тепер він знов підпорядкований ворогові, який, врешті-решт, аби досягти своєї мети відносно Іловайська, застосував важку зброю російського виробництва. От ми і втратили місто стратегічного значення. Сподіваємось, тимчасово.

    Іловайськ тепер відомий, напевно, усім небайдужим до долі України людям. Шкода, що ми взагалі мало знаємо про самих себе. Це ж треба нам було отримати сьогоднішне протистояння на Донбасі, аби серйозно подивитися в його бік, вивчаючи тамтешні назви, відкриваючи для себе щось нове і доволі, як виявляється, цікаве. І бентежне водночас.

    Між тим один тільки донбаський Іловайськ заслуговував не просто тимчасової поверхньої уваги. Він ще на зорі нашої незалежності отримав власну трагедію, першу, а вже зараз - другу. Перша полягала в тому, що цей потужний залізничний вузол, назва якого «Ворота на Кавказ» була - без лапок - дійсно справедливою, майже одразу втратив цей свій почесний статус. Бо роками пропускаючи щоденно майже 120 пар швидкісних поїздів, Іловайськ процвітав. Можете уявити собі його за тих часів такою собі провінційною столицею, що безперервно зустрічає шалений потік пасажирів.

    І досі Іловайськ може похвалитися своїм красенем - вокзальним комплексом, що простояв усі дев’яності, до цієї скрутної для всіх нас доби, ставши таким собі забутим музейним комплексом, в якому практично зникли відвідувачі. Майже одразу з розвалом СРСР Росія подбала про те, щоб її залізничний пасажиропотік оминав український Іловайськ новими, російськими маршрутами.

    Неодноразово перебуваючи під час відряджень в Іловайську, я спостерігав життя місцевих залізничників, які скаржилися мені про те, що їхнє місто буквально на очах деградує. Молодь залишилася сам на сам з реаліями бездуховного і безробітного життя. Звичайно, містом продовжувало опікуватися керівництво Донецької магістралі, але що воно могло змінити корінним чином, якщо потенційна потужність Іловайська практично не цікавила наших північних сусідів? Якісь там спільні з представниками російської залізничної галузі конференції з питань подальшого використання Іловайська в колишній ролі - було лише прикриттям, бо насправді нічого в статусі транспортного вузла не змінювалося.

    Не буде помилкою говорити про те, що вже тоді, наприкінці двадцятого століття, Росія почала свою активну діяльність проти нашої держави. В даному разі одним з яскравих, але водночас трагічних прикладів стало саме це багатостраждальне місто. За часів української незалежності іловайці знаходилися в надзвичайно скрутному становищі, бо, ясна річ, що великий відсоток його мешканців складали саме залізничники. От і уявіть трагедію Іловайська, коли в ньому раптом майже зникло те, на чому він, здавалося, міцно стояв на ногах, - пасажирський рух. Це як мінімум. Бо додайте сюди ще вантажні поїзди часів СРСР, що місцеві залізничники опікувалися ними. Сумарно Іловайськ втратив майже все, відтоді як набув нового статуса в рамках незалежної України.

    З одного боку, Росію, яка свідомо зробила Іловайськ своєрідним жебраком, можна зрозуміти. Ця держава теж повинна була дбати насамперед про власні інтереси. Але - мирні інтереси. Як би не так! Коли вже в Донбасі спалахнула війна, та сама Росія знов «поклала око» саме на залізничний Іловайськ, який, навіть жебракуючи впродовж двох важких останніх десятиліть, зумів зберегти практично всі свої радянські потужності, в будь-яку хвилину готовий знов відкрити ті самі «Ворота на Кавказ». Стає тепер зрозумілим, що російські дипломати, політики та військовики мали свої, зовсім не мирні плани, коли той же Іловайськ був штучно зроблений ними своєрідним бідним родичем.

    Яка ситуація склалася тут на сьогодні? За допомогою мобільного зв’язку спілкуюся з керівником одного із місцевих залізничних підрозділів. Ось що можу повідомити тобі, читачу, про вересневий 2014 року Іловайськ.

    200 квартир багатоповерхових будинків зруйновано, 450 приватних будинків знищено.

    Серйозно постраждали дві школи міста - №13 і №14. Деякі вчителі звільнилися з роботи.

    В різній мірі постраждали всі місцеві залізничні підрозділи, зокрема, локомотивне депо, енергодільниця, будівельно-монтажне експлуатаційне управління (БМЕУ), представники яких намагаються відновити пошкоджені війною об’єкти.

    Залізнична поліклініка теж потрапила під вогонь. Дуже пошкоджений її дах. Тут вже встигли покласти новий шифер, якого бракує для інших будівель.

    Фасадне скло вокзального комплексу є розбитим, наружні стіни пошкоджено осколками від снарядів. За словами очевидця, територія вокзалу потрапила в самий центр протистояння, а тому постраждала доволі сильно, як також електропоїзди, що не встигли виїхати в безпечну зону.

    Численні трупи вояків місцеві мешканці досі знаходять: непоховано небіжчиків. Кажуть про те, що їхня загальна кількість в рази більша за офіційну статистику. Навіть тракторами заорювали місця масового поховання загиблих. Щодо втрат серед мирного населення, поки ніхто не може говорити конкретно. До початку війни в Іловайську мешкало 17 тисяч людей. Зараз їх значно менше, бо евакуювалися вони звідси доволі активно. Запроваджено комендантську годину.

    Серед багатьох інших, є проблеми з водою, електрикою, постачанням продовольства. Зокрема, залізничники не можуть у звичному режимі отримати гроші. Доводиться виїздити за межі міста, скажімо, в Донецьк, аби лише там скористатися банкоматом «Експрес-Банку». В Іловайськ поки неможливо завозити гроші.

    Працюють приватні продовольчі магазини, хлібопекарня налагодила випуск життєво необхідної продукції.

    Гуртожиток БМЕУ віддано для місцевих мешканців, які втратили свої оселі. Вирішення питання про надання нового житла людям є великою проблемою.

    Спортивний комплекс «Локомотив» імені І. Казаринова силами його співробітників вдалося частково відновити, зокрема, зашити плівкою віконні рами, скло з яких винесло вщерть вибуховими хвилями, і сюди знов потягнулися відвідувачі. Працює басейн, сауна, тренажерні зали, футбольні майданчики.

    Звичайно, цей репортаж - лише дрібнесенька краплина в загальній картині подвійної трагедії Іловайська, контрольованого зараз представниками ворожої Україні ДНР. Що буде далі? Тут подейкують, що Росія планує ввести в Іловайську власну валюту. Судіть самі, чого прагне ця країна насправді. Іловайськ знову став для неї конче потрібний.

    Олег ПИЛИПЕНКО, Фото з інтернету
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05