РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 38 (3 жовтня 2014) 

  • Про Веременка, який не вклонявся кулям

    Історія війни, яку розв’язав Путін та його посіпаки з цього та іншого боків українського кордону, неоднозначна. Зате думки тих воїнів-залізничників, з якими доводиться спілкуватися останнім часом, спільні у тому значенні, що серед сміливців, які зараз перебувають у військовій зоні, зрадників, зокрема серед рядового складу, немає.


    Анатолій та Ірина. Весна 2014 року, перед відправкою на фронт…

    У палаті головного шпиталю Міністерства оборони України «важких» чимало. Але жодного зойку, сліз і такого іншого набору. Пробираюсь через вузесенький ряд між ліжками. Бачу задумливий погляд мого нового знайомого. Обережно тисну руку: як би боляче не зробити. Складач поїздів пасажирського вагонного депо ст. Київ-Пасажирський Анатолій ВЕРЕМЕНКО витримав на конвеєрі поневірянь фронтовими дорогами багато випробовувань. Села Трьохізбьонка, Нижня Вільхова, Красне, Сабівка, аеропорт Луганська. Гарячі точки. Для А. Веременка, починаючи із 19 березня поточного року - це карта, де за кожною позначкою - вбиті та поранені побратими… А його рани - серйозні. Ще б пак. Кулеметник Веременко не вклонявся кулям, а постраждав від російського «Смерчу», що накрив його та товаришів по зброї під час захисту села Дмитрівка, що під Луганськом. Вибухи були такої сили, що не витримувала залізна техніка. Анатолія зберіг Всевишній. А ще кохана дівчина. Вірніше, її почуття, так вважає сам воїн. Так і сказав: «Пощастило познайомитись із Ірою. Кохаю від усієї душі».

    …У притихлій палаті, де лежить поранений бієць під крапельницями, на хірургічних розтяжках чималенько таких же постраждалих українських воїнів від російських «ввічливих чоловічків». Поруч із ліжком Анатолія побачив привабливої зовнішності дівчину. Навіть у стомленому від післяопераційного болю погляді Анатолія розгледів милування, скоріше, відчуття краси юної розквітлої коханої. Коли розпитував його у палаті про військові будні, бо на війні свято лише - Перемога, помітив незабутнє. В Іриних безсонних наполоханих через страждання єдиного коханого очах (відходить від Анатолія лише на час лекцій у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка) побачив відблиск душевного чистого щастя.

    Я не встиг нічого путнього сказати цій молодій парі. Анатолія запрошували на чергову операцію. Рука, ноги, ребра - суцільна рана. Металеві шпиці пронизали тіло. Щоб скоріше зросталися кістки. Бинти, бинти… А бодай тому підступному мерзенному ворогові, про якого бійці в АТО залишають на зруйнованих війною водонапірних баштах, стінах господарських споруд, автобусних зупинках, прямо скажемо, щирі написи про «руський мир», ніколи прокльони українських матерів та наречених не минаються! Нехай в їхнє, хотів написати безпутнє (яке ж воно без Путіна?), піратське життя долетять материнські прокльони, а гіркі сльози коханих дівчат бринять безмірним докором всій окупантській мерзоті. Популярними надписами про Путіна повниться не лише Донбас. Серед них - щиросердні побажання на точну адресу вождів «ЛНР» та «ДНР» діждатися судного дня. Це щоб відразу у пекло. Без будь-яких прощень за пролиту українську кров.

    Днями зателефонував Анатолієві Васильовичу. Його перевели із Києва до Ірпінського шпиталю.

    - Видужуй! - попросив його. А Ірині на словах просив передати наступне: «Хай тепер вашим світлим майбутнім наповниться спільне щастя!» Справді, говорив Кобзар: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі чужі люди…» Моя сьогоднішня нова знайома так і робить. За що їй дуже вдячний Анатолій. Вона, як і всі свідомі українські жінки, бажає миру всім нам.

    Днями до редакції зателефонували із рідного А. Веременку впродовж восьми років вагонного депо. Мовляв, обов’язково напишіть про те, що ми пишаємось його подвигами. Зізнаюсь, не щодня ж приходиться писати про кулеметників. Між іншим, Анатолій строкову службу проходив у роті Почесного караулу, що при Президентському українському полку. Туди, як розумієте, беруть бадьорих, колоритних, красивих та кмітливих. Він таким і залишається. Незважаючи ні на що!

    «Крізь зойк заліз, крізь звіря рик, крізь дим руїни - Україну новий узріє чоловік» - ці рядки українського поета минулого сторіччя Євгена Маланюка як ніколи доречні. Чи не так?!

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05