РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 37 (26 вересня 2014) 

  • Діти бажають миру

    Захоплення сусідньою державою Криму, бої у південно-східному регіоні - усе це є болючою раною для нашого суспільства. І дорослих, і дітей. Бо діти вже граються у війну з сепаратистами. Та ще більше вони бажають миру. Щоб було блакитне небо і батька не забирали до армії, щоб не плакала мати, щоб можна було вдома мирно вчитися і мирно жити.

    Ворожба - вона на самому краю нашої української землі. За якийсь десяток кілометрів від містечка - Тьоткіно і кордон з Росією, де місяць тому стояли танки, готові вдертися в Україну. Тривожний час. Саме тоді два хлопчики з Ворожби написали листа президенту сусідньої «мирної» держави Путіну. Навряд чи він ляже на стіл президента Російської Федерації. Та факт є фактом. Лист розмістив на своїй інтернет-сторінці Конотопський терком профспілки залізничників.

    Лист до Путіна

    Володимире Володимировичу, я учень 5-го класу, проживаю на Сумщині - місто Ворожба. Моя мама народилася і виросла в Євпаторії, де до певного часу проживала моя бабуся. Кожного року ми їздили до бабусі в Євпаторію до Чорного моря. А в цьому році мені папа пообіцяв відправити мене в табір «Променистий». Але всі мої мрії та бажання зрушені. Крим - це вже не Україна. Бабуся не зрадила Україну. Вона покинула Євпаторію і переїхала до Дніпропетровська. Але це ще не все.

    Ми проживаємо, де ще все спокійно разом із татом та мамою. А як боляче дивитись по телевізору, коли із Донецька та Луганська від’їжджають діти автобусами, залишаючи своїх батьків.

    Володимиру Володимировичу, я ще зовсім малий хлопець і мріяв стати залізничником. Бо мій дідусь, бабуся, тато - залізничники. Із яким захопленням вони діляться своїми думками, приходячи з роботи додому. Але зараз я змінив свої погляди на життя. По закінченні школи обов’язково разом зі своїм меншим братиком Артемом підемо до військового училища. Будемо навчатися військовій справі. Щоб гідно захищати свою Батьківщину, свої кордони. і вже в даний час разом із братом із конструктора будуємо військову техніку та вивчаємо її. А нашим військовим хлопцям бажаємо вранці слухати спів солов’я, а не свист куль.

    Володимире Володимировичу, не забирайте у нас щасливе дитинство, залиште нашу Батьківщину - Україну - в спокої. Прийміть нас за своїх дітей та онуків. Лист бажаємо закінчити словами пісні:

    «Пусть всегда будет солнце,

    Пусть всегда будет небо,

    Пусть всегда будет мама,

    Пусть всегда будет мир!»

    P.S. Авторський стиль збережено.

    Вадим та Артем ШЕВЧЕНКИ, станція Ворожба
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05