РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 37 (26 вересня 2014) 

  • ЗІРВАТИ ГРАФІК ДРУКУ ГАЗЕТИ залізничників? Немає ПРОБЛЕМ!

    Про те, як спецпідрозділ у чорних масках та бронежилетах із шевронами «СБУ»
    боровся проти патріотів у друкарні, де випускається «Рабочее слово»

    Ставши на позиції виваженої журналістики, можна було б назвати тему, якій присвячую майбутні рядки, дратівливою і незручною. Ще майже рік тому у нашому житті був привід для слів без значення і дій без наслідків, існували тисячі виправданих способів обійти гострі кути. І все це вкладалося в систему суспільної моралі. Нині ж проблем, особливо на кшталт цієї, навіть потужним локомотивом не зрушиш. Принаймні, якщо тобі не байдужа доля країни.

    ВХІД ДО ОФІСА ПРОКЛАДЕНО… КУВАЛДОЮ

    Одинадцяте вересня в редакції разом з нагальними питаннями щодо підготовки наступного номера до друку відзначилось неординарною подією. Річ у тім, що згідно із графіком випуску у світ газети у київській друкарні «Мега-Поліграф» о 12.00 мав опинитися у виробничому цеху біля потужного верстата, який протягом 45-ти хвилин мусить видати весь тираж. Далі - спецтранспортом до передплатників. Але через те, що двері, які ведуть до офісу, та цехові ворота було зачинено на внутрішні замки та засуви, не чулося шуму від друкарського обладнання. Нам судилося чекати на позитивний результат щодо друку газети ще 11 годин (!). Цього дня було зірвано з графіка друку ще 15 видань.

    Подвір’я навпроти цеху було переповнено автівками. На диво, кількість вантажівок, що зазвичай перевозять газетний папір або газетно-журнальну продукцію, була значно меншою, ніж чисельна джипізація, маю на увазі чималу кількість джипів (курсив мій - В.З.), в салонах яких завітали співробітники столичного управління державної Служби безпеки України.

    Як згодом з’ясуємо, метою появи понад 30 представників ПРАВООХОРОННИХ органів у балаклавах та бронежилетах був обшук усіх приміщень, які орендує підприємство, та вилучення чергового накладу однієї з газет, що друкується на обладнанні «Мега-Поліграф». У якості заручників з перших хвилин «теплих» відвідин друкарні «добродіями у масках», як їх пізніше назвуть журналісти, став добрий десяток співробітників друкарні.

    Просимо прокоментувати розвиток ситуації співзасновника ВАТ «Мегапрес», одним з підрозділів якого є зазначена друкарня, Олега СВІРКА. На його думку, санкціонований Печерським судом м. Києва візит правоохоронців, що відбувався за використання кувалд для розбиття вхідних дверей до офісу друкарні та його стін, брутальна поведінка людей у «балаклавах» та бронежилетах із написом на спині «СБУ» по відношенню до співробітників - то лише квіточки.


    За мить до двох пострілів із штатного пістолета співробітника українських силових структур.
    Ліворуч у тільняжці - легендарний Краб, у миру - А. МАЛЬОВАНИЙ

    «МОЗОК» ПІДПРИЄМСТВА ПОШКОДЖЕНО

    Маючи егоцентричну установку на те, щоб провести тотальний обшук кожним із неочікуваних гостей кожного (!) куточку друкарні без свідків, три десятки молодиків не лише руйнували стіни та меблі у згаданому офісі. Інакше кажучи, зомбовані власним керівництвом браві парубки - вузькі «спеціалісти» з оргтехніки від силовиків намагалися знищити інформаційно-технічну систему - «мозок» підприємства швидко було пошкоджено. Діяли брутально. Якоїсь миті виникла думка: у колишньому Союзі, що розвалився, багато чого робилося безкарно. Ніхто ні в що не втручався... Діється неподобство - і нехай! Хоча свідки тієї або іншої справи були поруч. Уже набагато пізніше, коли «купка» із тридцяти міцних чоловіків господарювала в кабінетах підприємства, адвокатам і засновникам ВАТ «Мегапрес» вдалося з’ясувати: слідчих СБУ й прокуратури цікавлять документи, пов’язані з друком одного з видань, що щоранку розповсюджується безплатно біля кожної зупинки столичного метрополітену. Видання обвинувачують в антиукраїнській діяльності й інформаційній підтримці сепаратистів. А хлопці у чорному готові навіть місцевий асфальт переносити на власну територію. Йдемо далі?

    ЯК ЗНИКАЮТЬ БЛАГОДІЙНІ КОШТИ

    Неліричний відступ. У зв’язку із початком військових дій на сході України навесні п.р. на базі ВАТ «Мегапрес» було утворено волонтерську організацію, що має офіційну назву «Воїни добра». На підтримку волонтерів важко поранені на фронті за позивними Лютий та Абдула, які завітали того дня у «Мега-Поліграф», щиро дякували керівництву друкарні за допомогу, називаючи їх справжніми патріотами. Якби не волонтери та їхні колеги з багатьох куточків України, вантажів «200» (гроби - ред.) було б набагато більше. Тоді, коли керівництво Міноборони України воліло замовчувати про проблеми, які виникли на фронті у сфері забезпечення військовою технікою, сучасною зброєю, амуніцією, харчуванням, медичним обслуговуванням, купка столичних підприємців вирішила займатися волонтерськими справами.

    Гроші, так необхідні для закупівлі якісних бронежилетів, кевларових касок, медикаментів і так далі, надходили на благодійний рахунок від багатьох людей, констатує нинішній президент благочинного волонтерського фонду «Воїни добра» Віолетта КІРТОКА. У зону антитерористичної операції за секретними маршрутами відправлялися благодійні каравани. Це щоб необхідні на фронті засоби захисту та інший військовий реманент досяг рук воїнів, які борються у батальйонах «Київська Русь», «Київ-1» та «Київщина». Нагадаю, подібними методами діють і залізничники столичної магістралі, збираючи необхідні кошти для військової допомоги батальйону «Шахтарськ». Два позашляховики, 50 радіостанцій із ретрансляторами та відповідною гарнітурою відправлено ще у серпні.

    Але сьогодні - докладніше про конфлікт у нашій друкарні. Саме 11-го вересня від воріт друкарні у зону військових дій мав відправлятися черговий вантаж. Згодом, коли прискіпливий обшук у приміщеннях, орендованих «Мега-Поліграфом», буде закінчено, місцеві співробітники помітять зокрема і те, що разом із 50-ма сучасними радіостанціями зникнуть 74 тисячі гривень. Остання сума призначалася для закупівлі тепловізора для передачі військовим в зону АТО. Зрозуміло, від керівників рейду СБУ на вулицю Марка Вовчка, 12/14 (адреса друкарні) її адміністрація в особі директора Олексія КОЗІНА попросила пояснень. На власні очі бачив, як, зачинившись у вестибюлі приміщення друкарні, тридцять бравих парубків на чолі зі старшими наряду «шукали» благодійні кошти. Як ведеться у таких випадках, «смотрящие» не пропускали до приміщення нікого із зайвих свідків. Тим паче нас, журналістів. Після того, як поранені воїни із зони АТО пообіцяли, що проведуть власний обшук «аж до спідньої білизни» людей у балаклавах, врешті-решт, майже всю суму буде повернуто.

    У цей же час обурені поведінкою співробітників СБУ поранені учасники військових операцій на сході України прибували на подвір’я, що біля друкарського цеху.

    Спостерігав, як нервують вдягнені у військову форму та цивільний одяг виснажені бійці у борні, після поранень і хірургічних операцій, розкурюючи одну за одною цигарки. Гомоніли про те, що друкарня допомагає їм на фронті, не забуває про їхніх рідних, про тяжкопоранених, які лікуються у військових шпиталях.

    ЧОМУ ЛЮТИЙ СКАРЖИТЬСЯ НА ГЕНЕРАЛІВ

    Три речі у житті найцінніші: любов до Вітчизни, власні переконання, що там, знищуючи підступного ворога, робиш необхідну справу, та військова дружба. Цю думку почули від бійця батальйону «Київська Русь» з позивним «Лютий». Згодом дізнаємось, що, перебуваючи на бойовому завданні 24 серпня біля села Фащівка, він отримав тяжке поранення в черевну порожнину (брюшная полость - рос.). Вибухова хвиля від «Граду» зробила свою підлу справу. Тепер Лютий розуміє: лікарі на фронт вже не дозволять відбути. Цей відчайдуха із сумом в очах ділиться думкою далі. Три речі в житті ніколи не надійні: фронтове керівництво, що сидить у Києві, удача та конфліктна ситуація. Лютий гордий через те, що відстояв з перших днів на Майдані поруч із власним сином. Сьогодні його нащадок воює під Горлівкою. Батькові залишається молитися, щоб доля сина була кращою, ніж у нього. Хоча на власну долю не скаржиться. Скоріше, на тих, від кого залежить ситуація на фронтах. НА ГЕНЕРАЛІВ.

    Чули б ви, які слова на адресу більшості армійських високих чинів, на совісті яких загибель українських бійців, надсилали бойові побратими Лютого із позивними Фліп, Краб, Абдула. Хто відповість за «Іловайський котел»? Чому співробітники СБУ вправно «працюють», приміром, на території київської друкарні, яка начебто завинила через друкування однієї газети (повторимось, видання неодноразово звинувачували нібито в діяльності проти цілісності нашої держави та інформаційній підтримці сепаратистів), а не у зоні військового конфлікту? Хіба їм відомо, чому під час артилерійських обстрілів вмить плавиться на тілі солдата форма, яку пошито із синтетичних тканин? Чи знають вони, як важко стояти на блок-посту, якщо в руках лише старий автомат серії АКМ зразка 70-х років минулого століття, а в атаках на наші позиції ворог йде із важкою технікою, застосовуючи надсучасну артилерію? А в українському війську танків, БТРів катма. Питання, питання... Емоції, що породжені станом на фронтах, про який патріоти з українських батальйонів знають не з чуток, зашкалюють.

    Лютий говорить слабким виснаженим голосом про те, що з початку АТО на Донбасі не відбулося жодної гучної генеральської відставки. Армійські керівники навіть не наближаються на гарматний постріл до вирішення проблем із кадровим забезпеченням серед генералітету. Такого, як комбат «Київської Русі» Олександр ГУМЕНЮК за позивним Батя, який геройськи загинув, захищаючи підлеглих солдат, довго шукати потрібно. Сміливці називали методи зрадництва високих армійських чинів. Патріоти сподіваються, що правда все ж таки переможе. Імітація процесу укріплення української армії з боку держави, вважають Лютий, Абдула, Краб та їхні побратими, не може вберегти життя та долю українських патріотів. «Так не заважайте волонтерам!» - звернулися до бійців із СБУ мої сьогоднішні герої. Реакція людей у балаклавах, які заблокували двері офіса та ворота друкарні, була неоднозначною. «Закрийте власні роти» - єдину фразу від правоохоронців, зважаючи на журналістську етику, можу привести без купюр. Все інше - «фольклор, що важко перекладається». Так би, мабуть, і продовжувалося протистояння між керівництвом друкарні, учасниками боїв в АТО та гостями із силових структур. Але якоїсь миті, збурені неадекватною поведінкою правоохоронців по відношенню до заручників з друкарні через крадіжку із місцевої комори необхідного на фронті обладнання, активісти благодійного фонду «Воїни добра» все ж таки на крок увійшли до приміщення цеху друкарні. Реакція правоохоронців була такою: раптом спритник у чорній формі та балаклаві вихопив табельну зброю. Пістолет був напоготові. Два вистріли, що пролунали над нашими головами, не викликали страху серед присутніх. Навпаки, ми запитували, у кого ціляться люди у чорних одностроях? Відповіді не дочекалися. Незабаром кошти благодійного фонду було підкинуто, але 50 радіостанцій та жорсткі диски з робочих комп’ютерів - то пішло на сувеніри для «колекціонерів» з СБУ, наголошував співзасновник ВАТ «Мегапрес» Олег Свірко.

    На жаль, графік друку газети залізничників через втручання у роботу друкарні правоохоронців було змінено. Замість того, щоб отримати тираж «Рабочего слова» о 13.00, ми підписували до друку останній екземпляр о 23.00.

    Тепла ніч заволоділа київською Куренівкою, де розташовано друкарню. У цеху, крім керівництва та інженерно-технічного персоналу, залишалися співробітники СБУ. Їхнім завданням було унеможливлення друку означеної вище газети саме у друкарні «Мега-Поліграф». Так і вийшло. У цеху того вечора друкувалися інші газети. Але це вже зовсім інша історія. Тим паче, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про видавничу справу» поліграфічне підприємство несе відповідальність лише за точне відтворення видавничого оригіналу, дотримання вимог щодо якості виконання кожного примірника видання у замовленому тиражі, державних і міждержавних стандартів, технічних умов і нормативних документів. За зміст самого друкованого видання поліграфісти відповідальності не несуть. Тож чи варто було проводити обшук? Руйнувати приватне майно? Зривати, врешті-решт, виробничий процес? Питання риторичні.

    P.S. Через можливі складнощі доставки «Рабочего слова» №35 до передплатників, нагадуємо, що це відбулося не з вини нашої редакції.

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05