РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 36 (19 вересня 2014) 

  • ДНР чи НДР?

    Абревіатура «ДНР» із самого початку свого появлення у засобах масової інформації якось підсвідомо почала мені щось таке нагадувати. Аж ось раптом зрозумів - нагадувала вона «НДР», колишнє новітнє державне утворення, що постало 1947-го, здається, року на сході колишньої Німеччини. Отже, то була керована урядом СРСР та його силовими органами, читай - Кремлем, так звана Німецька Демократична Республіка.

    Треба сказати, була вона не останньою серед європейських держав за своїм економічним розвитком. А все-таки, де вона тепер? І де той самий непорушний СРСР? От що головне. Немає НДР, але є та сама Німеччина, яка своєрідною птахою Фенікс відродилася попри дві (!) програні нею світові війни.

    Давайте замислимось, а чи треба нам торувати, тим паче за допомогою системи залпового вогню «Град», той самий шлях, що ним мирно, без тодішніх «Катюш» (перший «родич» «Граду») кілька десятиліть торували так звані східні німці, тобто мешканці НДР? Фактично, вони призупинили свій усебічний розвиток на ці нечисленні з точки зору вічності роки, аби зрештою знов влитися до єдиної дружньої маси - німецького народу. Воно й досі східна частина Німеччини, перебувши під опікою СРСР три з половиною десятиліття, не може оговтатися економічно, бо потужна капіталістична частина країни, тодішня ФРН, значно швидше, як той ексклюзивний модерновий потяг, відірвалася вперед в умовному змаганні за право всебічного якісного життя. Ви не вірите, що тодішня ФРН та сучасна об’єднана Німеччина були та є взірцевими країнами? Маєте право. Але правом свого переселення саме туди вже досить давно скористалися численні єврейські, не кажучи вже про німців колишнього СРСР, родини. І це при тому, що майже всі вони під час свого радянського життя були далеко не останніми за показниками грошових доходів.

    Ви уявляєте собі німців, що поливають одне одного з «Градів», а також з території сусідньої Австрії, де теж фактично є самі німці? Дивіться, навіть розділені двома державами, вони мирно собі співіснують, розв’язуючи ті або інші спірні питання зовсім не мовою зброї. Аж ось маємо свій рідний Донбас, решту іншої частини України, як також маємо сусідню «братерську» Росію з її постійним бажанням нав’язати нам власне світосприйняття. Що з того виходить, бачимо сьогодні добре.

    Вертаю до німців. Мені досі невідомо, чому саме них так не полюбляють багато моїх співвітчизників. Начебто всі без винятку німці носять з їхньої легкої руки довічне звання фашистів. Такими саме фашистами є всі ті, для кого українська держава є поняттям святим і неподільним, для кого українська мова, українська культура, інші українські цінності є святістю.

    Не хочу розглядати тих своїх переважно донбаського походження земляків, які так ненавидять Україну, підспівуючи усіляким намаганням роздерти мою державу вздовж і впоперек, але тільки зазначу - вкотре - одну цікаву закономірність, яка об’єднує благополучні народи всієї землі. Ця закономірність проста, як копійка: любов до державної мови. Як кожен будинок має свій фундамент, так само людина повинна знати і поважати мову своєї держави, аби мати можливість для власного всебічного розвитку.

    Чи всі німці володіють своєю рідною мовою? Навіть ті, які мешкають далеко закордоном? Всі. Або майже всі. Хочете посперечатися - знов-таки, маєте право. Але сперечатися з тими своїми співвітчизниками, хто не те що не знає української, але навіть її не поважає, - не маю жодного бажання. Зайвий раз зазирну до підручника німецької мови. Бо повірте, мати справу з освіченими людьми значно цікавіше, ніж з, пробачте, дикунами. До того ж агресивними зверх усілякої міри. Що поробиш, не переконують мільйонів моїх співвітчизників і мене самого «Гради», з якими вже місяцями лягаєш спати, «спиш» та прокидаєшся будь-якої хвилини, прохаючи Бога врятувати нас грішних.

    Лише дві літери переставлено місцями - з НДР раптом постала абсолютно непереконлива ДНР - і ти вже потрапляєш під тривалі обстріли з різних видів смертоносної зброї. Ти вже не мрієш про свої мирні ініціативи, бо майже неможливо зосередитися, коли той самий «Град», що стоїть під твоїми вікнами, невтомно спалахує страшним гримом вранці, вдень, ввечері, вночі, знову вранці, і так безкінечно… З іншого боку, тебе безкінечно переконує Німеччина. Можливо, також її яскравий приклад додає тобі сили та віри в щасливе майбутнє вже твоєї держави України, яка давно заслужила право на щасливе європейське життя. Радий говорити про Німеччину та Україну, що називається, годинами, але не робитиму цього зараз. Бо йде війна, в якій, на жаль, є людські жертви з обидвох боків протистояння. Як же шкода, що ті нещасні молоді хлопці так не встигли увібрати в себе українське, але водночас встигли взяти до рук зброю, від якої, власне, і загинули невідомо за які такі чесноти. Прикро, але світова історія багатьох нас не в змозі навчити життям попередніх поколінь.

    P.S. Відома любов багатьох німців також до своєї залізничної сфери. Бо ця, як майже всі інші сфери, що їх розвивають у себе вони, того варта. Навіть дорослі люди, німці полюбляють збирати дитячі іграшкові потяги з імпровізованими станціями, отримуючи від того неабияке задоволення. Одним із таких захоплених залізницею є мій давній друг Петер з Тюрінгії. Саме він багато розповідав мені, що воно таке, залізнична справа в Німеччині. Тому я мрію про ті часи, коли його країна допоможе нам і в цій галузі, яку ми в Україні досі не опанували навіть на рівні другої половини минулого століття. Ми ж бо ніяк не можемо здобути таку жадану нами незалежність.

    Олег ПИЛИПЕНКО, Донецьк
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05