Олександр Парфенійович Бородiн - один з відоміших представників славнозвісного старовинного дворянського роду. Народився О.П. Бородін 28 вересня (за ст. стилем) 1848 р. у Санкт-Петербурзі. Закінчивши у 1865 р. гімназію, юний Олександр вступає до Санкт-Петербурзького технологічного інституту, який успішно закінчує у 1870 р. Він продовжив навчання в нституті інженерів шляхів сполучення, де і завершив свою технічну освіту у 1872 р.

Творчий інженерний і науковий шлях О.П. Бородiна можна поділити на три етапи: ряжсько-вяземський (1872-1877), київський (1877-1896) і петербурзький (1896-1898). Від початку своєї інженерної діяльності і протягом усього творчого шляху він займався рухомим складом і тягою на залізницях. У своїй діяльності Бородiн порушує й інші проблеми залізничного транспорту, що пов’язані з рухомим складом: будівництво нових і ремонт старих паровозів і вагонів, забезпечення локомотивів вугіллям і водою, нормалізація вагонів вантажного парку, створення більш комфортабельних пасажирських вагонів. Модернізація обладнання залізничних майстерень, а також проблеми міцностi деталей і вузлів вагонів та паровозів, - це також перебувало у полі зору Олександра Бородіна.

Як складалася його залізнична кар’єра? Після завершення навчання у Петербурзькому інституті Олександр Бородiн іде працювати на Ряжсько-Вяземську залізницю інженером, завідуючим рухомим складом і водозабезпеченням. Молодий інженер добре зарекомендував себе і після завершення будівництва Ряжсько-Вяземської залізниці. Його було призначено в 1874 р. начальником служби рухомого складу і тяги. У період роботи на Рязжсько-Вяземській залізниці О. Бородiн, одночасно з практичною діяльністю, продовжує наукові пошуки в галузі удосконалення конструкції і утворення сприятливих умов для роботи паровозів та іншої техніки залізничного транспорту. Він активно виступає з повідомленнями про вдосконалення в парових машинах.

Від 1877 р. починається найбільш тривалий і плідний в науковому і інженерному плані період діяльності О.П. Бородiна. Майже двадцятирічна напружена робота пов’язує Олександра Парфенійовича з Києвом і Південно-Західними залізницями. На початку 1877 р. звільнилося місце керуючого Києво-Брестською залізницею. І.О. Вишнеградський і І.С. Блiох - керівники справами Товариства Південно-Західних залізниць, цю посаду запропонували Олександру Бородiну, хоча на той час йому було лише 28 років.

У цей час розпочалась російсько-турецька війна, яка тривала з 1877-го по 1878 років. Вперше у світовій практиці мобілізація військ проводилась із використанням залізничного транспорту, до того ж управляючому залізницею О.П. Бородіну прийшлося зайнятись великомасштабними мобілізаційними перевезеннями військ у зимовий час. Йому вдалось налагодити безперебійне харчування військ на станціях і забезпечити перевантаження вантажів з широкої російської колії на вузьку європейську. Зі складним завданням він справився вчасно і повністю.

Невдовзі, по завершенні російсько-турецької війни (1878 р.), сталося злиття Брестсько-Граєвської, Київсько-Брестської та Одеської залізниць у Південно-Західні залізниці. Протяжність мережі цих залізниць складала 2030 верст.

Час роботи О.П. Бородiна в Києві був надто плідним для нього і Південно-Західних залізниць, особливо для служби рухомого складу, тяги і майстерень.

Багато уваги він приділяв дослідженням у процесі застосування принципу подвійного розширення пари (компаунд) до паровозних машин. У результаті цих досліджень під його керівництвом було створено першу в світі паровозодослiдну станцію (паровозна лабораторія) і перший у світі паровоз тандем-компаунд (парова машина подвійного розширення пари), які незабаром поширилися на всіх залізницях світу. Це дозволяло підвищити коефіцієнт корисної дії паровозів.

У 1882-1883 роках О.П. Бородiн спільно з інженером Л.М. Левi розробили методику лiнійних досліджень паровозів і проведення випробовувань. Завдяки цьому інженери переконалися у безсумнівній користі застосування системи компаунд у паровозах. А також дали можливість з’ясувати недоцільність застосування до паровозних циліндрів малоефективних парових сорочок. Олександр Парфенійович зробив доповідь про свої дослідження в Товаристві громадянських інженерів Франції і Англії. Паризьке Товариство громадянських інженерів присудило О.П. Бородiну за цю працю золоту медаль премії Нозо. Товариство англійських інженерів-механіків також високо оцінило проведені досліди.

Впровадження заходів щодо поліпшення водопостачання на Ряжсько-Вяземськiй та Південно-Західних залізницях призвело до великої економії експлуатаційних витрат і дозволило прискорити ремонт паровозів та збільшити їхні міжремонтні пробіги. Удосконаленню водопостачання на мережі залізниць передували грунтовні всебічні дослідження роботи парових насосів, здійснювалися аналізи води та досліди над водоочищенням. У результаті було закрито водокачки, які, згідно з хімічними аналізами, подавали неякісну воду. Отже це сприяло великим заощадженням у сфері водопостачання. Як результат, поліпшення якості води позитивно впливало на стан паровозних котлів. Таким чином зменшувались витрати на ремонт паровозів. Це було однією з головних причин, що дозволила збільшити удвічі пробіг паровозів між двома послідовними капітальними ремонтами.

Завдяки діяльності цього досвідченого інженера технічні новинки та винаходи швидко впроваджуються в життя. У 1878 р., використовуючи пар кочегарки, в цехах майстерень здійснюється опалення. У липні того ж року О.П. Бородiн запалює в механічному цеху Київських головних майстерень «першу електричну лампочку» в Києві - чотири електричні ліхтарі. Того ж року його стараннями створюється механічна, а 1879 р. - хімічна лабораторія.

Серед багатьох заходів О.П. Бородiн вперше на практиці роботи залізниць впровадив докладний статистичний облік усіх пошкоджень рухомого складу в процесі його експлуатації, систему премiювання робітників служби за економію експлуатаційних витрат, облік роботи дільниць залізниці за збільшеними показниками і щомісячний аналіз та ознайомлення із результатами цього аналізу усіх робітників служби в управлінні і на лінії. А ще за його ініціативи перебудовано всю ремонтну базу і технологію ремонту. Було створено потужні централізовані, оснащені сучасним обладнанням майстерні тощо.

Олександр Парфенійович брав активну участь у створенні журналу «Інженер», що побачив світ у 1882 р. Спочатку він був членом редколегiї і редагував статті за темою «Механика и механическая технология», а з 1885 р. став головним редактором-видавцем журналу. Перу О. Бородіна належить щонайменще 50 наукових праць з різних питань залізничного транспорту. Більшість з них викликали значний інтерес у вітчизняних й іноземних фахівців, на запрошення яких він неодноразово їздив із науковими доповідями до Парижа, Брюсселя й інших європейських міст.

Не менш значущою була діяльність О.П. Бородiна в Російському технічному товаристві (РТТ). Ця діяльність почалася 1870 р., коли він був ще студентом. З 1880 р. О.П. Бородiн став членом Київського відділення російського технічного Товариства, в якому активно працював до 1896 р. У 1882 р. він став заступником голови, а в 1891 р.- почесним членом цього Товариства.

Дійову участь брав О.П. Бородiн у роботі дорадчих з’їздів інженерів рухомого складу і тяги російських залізниць. Користуючись великим авторитетом серед залізничників, він обирався головою на шести з’їздах з 1881 по 1887 роки.

Олександр Парфенійович Бородiн помер 26 березня (за ст.ст.) 1898 р. в Мерано (Італія). Похований у Києві на колишньому кладовищі, що розташовувалось в районі Аскольдової могили.