РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 36 (19 вересня 2014) 

  • Двигун для розвитку

    Нотатки під час комісійного об'їзду

    Східне прикордоння. Сьогодні це слово важить багато. Але на Сумщині, яка межує із Брянською й Курською областями, спокійно. І по цей бік державного кордону, і по той. Стояли російські танкові колони, та, як свідчили ЗМІ, були передислоковані. Тож у Хуторі вранці спостерігається, як для початку робочого дня, звичайна картина: прибувають і відправляються поїзди, стукають по бандажах колісних пар молоточками оглядачі, гучномовці далеко розносять команди диспетчера. Пасажирів на пероні немає, але міліцейський патруль проходить і раз, і вдруге. З автоматом, у бронежилетах… Що ж, то є прикмета нашого тривожного часу.


    Комісійний об’їзд начальника дирекції цього дня розпочинається зі станції Зернове. Звідси до Росії рукою подати. Та чогось особливого не помічаю. Навіть прикордонників із митниками немає. Начальника дирекції В’ячеслава КИРИЛЕНКА та членів комісії зустрічає начальник станції Лариса АЛІПЧЕНКОВА. Вона коротко доповідає про результати: за вісім місяців зароблено понад п’ять мільйонів гривень. Торік за цей же період - три, справляються із планом виручки у приміському сполученні, але недобирають у дальньому. Чому? Закрито продаж квитків на поїзд Кишинів - Москва. Та й пасажиропотік у бік Росії, треба сказати, відчутно впав.

    ЗЕРНОВЕ, нагадаю, є станцією прикордонною. Уваги керівництва їй ніколи не бракувало, та сьогодні начальник дирекції запитує про все: підготовку приміщення вокзалу до зими, опалення, впорядкування привокзальної площі… І про зруйновану крівлю складської будівлі поблизу колії - також. Вона - за межами станції, використовувалася для зберігання вилученої митниками контрабанди, та нині, м’яко кажучи, псує загальне враження від залізничного форпосту держави. Лариса Аліпченкова одержує завдання порадити власникові щодо ремонту цього даху.

    Дріб’язкове питання? Не думаю, в ході комісійного об’їзду, переконуватимуся пізніше не раз, їх просто не буває. А тут, на станції Зернове, на головному ходу, йде мова про імідж дирекції, залізниці усієї держави.

    ІЗ ЗЕРНОВОГО КОМІСІЯ БЕРЕ КУРС НА СВЕСУ. Дорога ця ні близька, ні далека, та за швидкості не більше сорока є час пригадати історію. Колись між Хутором Михайлівським і Ворожбою було пряме залізничне сполучення. Наприкінці століття воно обірвалося. Обірвалося безпосередньо на кордоні. Бо приміська двохвагонна «пихкалка» заходила на російську територію, а вже звідти, із Тьоткіно, рухалася на Ворожбу. Говорять, що росіяни зі свого боку колію розібрали, із нашого - залишається.

    Свеса - селище міського типу, що у Ямпільському районі Сумщини. Невелике. Число жителів ледь перевищує сім тисяч. Тут діяв відомий раніше насосний завод, та про нинішню його роботу добре засвідчує під’їзна колія. Не у траві, не закрита, але рейки покриті шаром іржі. Працює лісгосп. Саме він і дає виручку станції. За вісім місяців залізничники на відправці заробили три з половиною мільйони гривень. У приміському сполученні результати скромні. Однак вокзал великий й опалюється, якщо не помиляюся, 60-кіловатним електрокотлом. Розкіш, коли один єдиний поїзд ходить тричі на тиждень, завелика. Тому начальник дирекції В’ячеслав Кириленко відразу ж звертає на це увагу. Треба зменшувати опалювальну площу. Наполовину зменшувати, переселивши комерційного агента і начальника станції у праве крило вокзалу. За словами головного інженера Конотопського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Анатолія БЕЗРОДНОГО, зробити це не так уже й складно, тобто до початку опалювального сезону справляться.

    СТАНЦІЯ ЕСМАНЬ - це вже Глухівський район, лісистий, густо помережений річками. Одна із них, притока Клевені, яка впадає у Сейм, і дала назву станції та селищу міського типу. До речі, відомому з біографії Тараса Шевченка. Тут, у великому селі, Кобзар зробив першу зупинку, повертаючись 1845 р. в Україну. Недалеко від станції проходить автомагістраль Київ - Москва. Поруч діє пункт пропуску Бачівськ. Але як і в Зерновому, в Есмані тихо, мирно та спокійно.

    Станція Есмань, хоч і далека від головних залізничних магістралей, доглянута. Відчуваються хазяйновиті руки. Винятково жіночі, до речі. Але біда в тому, що рідко навідуються сюди будівельники. У вокзалі, наприклад, час міняти вікна. Не на модерні зі склопакетами, а на традиційні, які б зачинялися та тримали тепло.

    Маленька Есмань серед прибуткових станцій дирекції займає не останнє місце. Два мільйони гривень - такий її результат від початку року. «І сьогодні є навантаження» - хвалиться комерційний агент Валентина ДРОЗДОВА.

    НА ОГЛЯД ХУТОРА МИХАЙЛІВСЬКОГО комісія відводила найбільше часу. Міждержавний пункт передачі вагонів - позакласна станція того варта. Не акцентуватиму увагу на робочих моментах - зауваження й запитання, зрозуміло, були. Та тривога в хуторян сьогодні інша. Без напруження на Брянськ вони відправляли 30 вантажних поїздів і приймали 25, нині - 20 і 9. А колектив великий. І коли «приводитиметься чисельність працюючих до обсягу виконуваної роботи», гряде серйозне скорочення. А завтра? Завтра ситуація може змінитися - через Хутір сподіваються тут, підуть поїзди. Тільки, де тоді швидко знайти в маленькому місті під назвою Дружба кваліфікованих складачів, регулювальників швидкості руху вагонів, спеціалістів технологічного центру? Швидко не вийде. Тому кадровий потенціал Хутора необхідно зберегти. До речі, один із найкваліфікованіших у дирекції. Говорять так: хто працював у Хуторі, той справиться із роботою на будь-якій станції.

    Між Хутором і Маковим ще дві зупинки - Неплюєве та Янпіль. Огляд, перевірка. Ревізори стараються, але жодної стрілки не закривають. Не думаю, що вони б упустили нагоду ткнути носом у чиєсь несумління. Але маємо те, що маємо. Правда, днями їхній начальник, головний ревізор безпеки руху дирекції Володимир КОЗЛОВ на одній із нарад, говорячи про попередні результати комісійного огляду, відзначав недостатній рівень знань працівників господарства колії, сигналізації й електропостачання. Що ж, до об’їзду готуються, весь пар випускають на це діло, та в робочі зошити не заглядають.

    ВІД РЕДАКЦІЇ.

    Як неодноразово наголошував під час апаратних нарад начальник Південно-Західної залізниці Олексій КРИВОПІШИН, там, де існують принципи управління колективом, де міцний зв’язок керівника та виконавця, будуть добрі підсумки роботи. Спільними зусиллями можна досягти гарних результатів. Навіть за сьогоднішніх непростих умов в країні у будь-якому виробничому підрозділі «середньої температури по лікарні» бути не може. Суми, які залізничники отримують по зарплаті, все одно нараховуються до виплати, попри те крутиться вагонне колесо чи ні. Працювати так потрібно кожному.

    Разом з тим залізничне господарство потрібно утримувати як належить впродовж року. Зима іде, зима запитає… Нинішня криза - двигун для розвитку.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05