РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 34 (5 вересня 2014) 

  • Чому Людмила поміняла Полтаву на Козятин?

    Про матусину професію торгівельника Люда ЛІТВИНОВА мріяла з дитинства, хоча Марія Олександрівна бажала доньці кращої долі. А ще дівчинка любила спостерігати, як татко ремонтує автомобіль. Запах бензину та мастил її навіть не дратував… У школі задачі з математики, фізики, хімії, мов горішки, «лускала». Свій єдиний шкільний літературний «шедевр» присвятила подружчиній мамі, яка працювала дояркою.


    Л. МЕДУШЕВСЬКА (у центрі), інженер В. ПРЖЕВАЛЬСЬКИЙ та лаборанти О. ТРОЦЬКА і Л. ДУКА. Все під контролем.

    Шкільна випускниця, отримавши золоту медаль, з села Богданівка Семенівського району на Полтавщині подалась до Харкова: пізнавати вищу науку. Серце наче кров’ю обливалось, коли проходила повз інститут громадського харчування, але пам’ятала мамину настанову - ніякої торгівлі. Неподалік розташовувався політехнічний інститут, який і прийняв під крило хіміко-технологічного факультету дівчину із сільської глибинки.

    Державна практика на Фастівському заводі хімічного машинобудування вирішила її подальшу долю. Мешкала на квартирі у жінки, яка чемну та мудру красуню не забарилася познайомити зі своїм племінником Сергієм Медушевським. Це знайомство й привело невдовзі Люду в Козятин, де Сергій працював помічником машиніста. Заради кохання Люда відмовилась від інженерної посади на полтавському заводі, де обіцяли квартиру і кар’єрне зростання.

    Ось уже тридцять три роки Людмила Павлівна - в Козятині. Для її специфічного профілю й робота тоді знайшлася - інженером хіміко-технологічної лабораторії локомотивного депо ім. братів Валдаєвих. Спершу дивувалася, що в невеличкому місті діє найпотужніший підрозділ Південно-Західної залізниці з ремонту локомотивів. А деповська лабораторія взагалі здавалась фантастичною, бо так серйозно поставлена в ній робота. Раніше тут трудилось чотирнадцять чоловік, а нині - дев’ять, яких двадцять вісім літ шляхами щоденних досліджень та аналізів веде завідуюча лабораторією Л. П. Медушевська. Про колег і улюблену справу вона розповідає захоплено. Подумалось, той, хто може «докопатись» до складових будь-якої речовини, і в людських тонкощах напевно знається. Розповідаючи про колишніх і теперішніх колег, Людмила Павлівна ніби книги людських доль гортає, навіюючи теплі спогади про лаборантів Л. Волошину, Н. Данилевич, Л. Говоруху, Т. Заїчко, В. Кравчук, Н. Гаврилюк, В. Журавську. Вони - часточка душі невеличкого колективу.

    Для експлуатації рухомого складу залізниці використовуються лише сертифіковані пальне, оливи та пластичні мастила. Контроль за їхньою якістю проводиться при надходженні, зберіганні та під час експлуатації. На кожен випадок діють суворі державні стандарти, які порушувати неприпустимо. Чітко ведеться контроль за складом пального, різних олив і мастил, води для приготування електроліту та самих електролітів. Останні використовуються в кислотних та лужних акумуляторних батареях локомотивів. А ще в лабораторії відбувається механічне випробовування металів на міцність і так далі. Навіть пісок, який використовується для збільшення сили тертя колісних пар із залізничними коліями, мусить суворо відповідати стандартам. Мастила, які втрачають якість, відправляються на регенерацію. У мене склалось враження, що кращий контроль може бути хіба що за відправкою в рейс повітряних лайнерів.

    Працівники лабораторії дружать з органічною, неорганічною, фізико-колоїдною, аналітичною та іншими хіміями, перелопачують гори довідкового матеріалу, адже час на місці не стоїть. І постійні досліди, перевірки якості, аналізи... Досвідчені фахівці можуть зробити найточніший аналіз сполук та матеріалів, що використовуються в роботі залізничного транспорту.

    Через те, що поміняла свого часу Полтаву на Козятин, Людмила Павлівна аніскілечки не жалкує. Тут народилися її сини. Павло з дружиною мешкає в Лондоні. А Саша працює диспетчером у Козятинській дирекції пасажирських перевезень.

    Людмила Павлівна, як сама говорить, приміряє статус пенсіонера. Навіть має кому передати штурвал керманича, адже в лабораторії після закінчення Київського авіаційного університету інженером працює В.І. Пржевальський.

    Мріє, коли з родиною зможе більше подорожувати рідною Україною, з головою поринути в хатні жіночі справи, бо ж руки, як мовиться, сверблять за роботою біля квітників та города. А ще любить готувати для рідні смаколики і не може діждатися, коли сини подарують їй з чоловіком онуків, адже майбутній статус пенсіонера обов’язково передбачає такі приємні клопоти...

    Петро ЗАРИЦЬКИЙ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05