РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 25 (25 липня 2008) 

  • Справа її життя

    Ім`я інструктора добровільного фізкультурно-спортивного клубу «Локомотив» Південно-Західної залізниці, майстра спорту міжнародного класу Оксани ЧИЧЕНЬОВОЇ добре відомо не лише на нашій залізниці, а й, без сумніву, і за її межами. Скільки разів вона ставала переможницею змагань із настільного тенісу на спартакіадах столичної магістралі та Укрзалізниці - важко порахувати! Мені неодноразово доводилось спостерігати за її грою. Зазвичай, небагатослівна, стримана, навіть, дещо сувора у житті, вона наче повністю перетворюється на спортивному майданчику. Наче якісь чарівні сили змінюють пані Оксану під час змагань. Її гра - це зразок високого мистецтва. Як у натхненному танці - всі її рухи невимушені, вивірені, блискавичні, а обличчя освітлюється якоюсь заворожливою посмішкою, мабуть, від тієї радості, яку дарує їй гра. Протистояти їй у спортивному двобої неможливо, вона «змітає» зі шляху до перемоги всіх суперниць. Мені здається, що й серед тенісистів-чоловіків на нашій залізниці (не в докір їм буде мовлено), не знайдеться їй рівних.

    - Не багато на нашій залізниці спортсменів міжнародного рівня. Чи не порадуєте читачів «Рабочего слова» оповіддю про Ваш шлях і досягнення у великому спорті? - звернувся я до Оксани Миколаївні. Вона люб`язно погодилася на щиру розмову.

    Перші кроки в спорті Оксана Чиченьова зробила у семирічному віці, коли навчалася в першому класі. Батьки привели її до дитячої спортивної школи товариства «Локомотив», що розташовувалась тоді у Дарницькому будинку культури залізничників, і записали до секції з настільного тенісу. Чому батьки обрали настільний теніс? Мабуть, тому що це був найдоступніший вид спорту, що не вимагав великих витрат.

    Родина мешкала на житловому масиві поблизу ринку «Юність». Дарничани знають, що звідти до будинку культури залізничників - добиратися не дуже близько. Проте дівчинці ці километри не псували настрою, вона долала їх завжди із задоволенням, бо знала: наприкінці шляху її очікує цікава і захоплива, тому улюблена гра. Вже тоді почав ви- кристалізовуватись у неї справжній спортивний характер. Природний талант, наполегливість дівчинки плюс уміле професійне наставництво перших тренерів Оксани - Володимира Тульчинського та Іллі Фрегера - тож перші успіхи не забарились. У десятирічному віці вона виграє клубний чемпіонат Києва серед дівчаток своєї вікової групи. В дванадцять стає переможницею чемпіонату ВЦРПС (Всесоюзної центральної ради профспілок), що проходив у російському місті Рибинську. Після такого вагомого досягнення дівчина відчула матеріальну підтримку з боку спортивного товариства. Безкоштовне харчування, можливо, комусь здалося б дрібницею, але Оксана розцінила таким чином: яка не є, а допомога батькам. Ще через рік вона перемагає на всесоюзних змаганнях школярів у Херсоні. Через постійні збори, переїзди, участь у змаганнях вільного часу у дівчини залишається обмаль, та, попри все, буремні хвилі спортивного життя підхоплюють її та несуть до нових перемог.

    Моя співрозмовниця пригадує, що в ті часи щороку влітку юні спортсмени залізничного клубу виїжджали до спортивної бази «Локомотив» у Щорсі. Це була першокласна база, добре обладнана, де тренери мали можливість проводити якісні тренування юних спортсменів. На превеликий жаль, зараз залізниця вже не має цієї бази.

    Досягнення Оксани зростали з року в рік. У чотирнадцятирічному віці вона почала виступати за дорослу команду «Локомотив». У шіст- надцять років стає чемпіонкою «Локомотива», її запрошують до збірної України. У сімнадцять - виконала норматив майстра спорту СРСР. Це було дуже не просто. Існувала бальна система. Для того, аби стати майстром спорту СРСР, треба було впродовж року перемогти чотирьох спортсменів із першої десятки і чотирьох із другої по союзній класифікації.

    1982 рік: жіноча збірна України з настільного тенісу, до складу якої входили киянки Оксана Чиченьова і Раїса Дьяченко, а також Олена Вечерок з Херсону, стає чемпіоном Радянського Союзу в командній першості, здолавши у фіналі змагань збірну Вірменії. До речі, всі спортсменки цієї республіки тоді входили до збірної Союзу. Наступною підкореною висотою для представниці залізничного клубу стає завоювання звання майстра спорту міжнародного класу. Для цього, за існуючими правилами, необхідно було виграти у чотирьох спортсменок, що входили до класифікаційного списку 25-ти найсильніших у Європі. В 1983 р. в багатьох міжнародних змаганнях Оксані вдалося досягти такого результату. В 1982 і 1984 р.р. двічі виборювала звання чемпіонки світу серед залізничників.

    За біографією спортсменки можна вчити основи географії. Якийсь час Оксана мешкала в Москві, брала участь у чемпіонатах Росії. Потім уклала контракт з польським клубом «Семпульно Краєвськи», що неподалік Познані, і два роки виступала за цей клуб. Далі був контракт з португальським клубом «Мирандела» з однойменного міста, за який виступала чотири роки. Причому двічі ставала чемпіонкою Португалії - і двічі володаркою кубку. Проживши в Португалії два роки, отримала право виступати за збірну цієї країни. В складі збірної Португалії брала участь у чемпіонаті Європи у Братиславі.

    Після Португалії знову - Москва, виступи в змаганнях і робота тренером. У 1987 р. Оксана Миколаївна стає мамою. У неї народився син Віктор, який зараз мешкає у Білокам`яній і навчається там в одному з вузів.

    У 2000 р. Оксана Миколаївна повернулась до Києва і влаштувалася інструктором у рідному клубі «Локомотив», де працює до сьогодні. Спорт, цілком зрозуміло, був і залишається справою її життя. Його теперішній стан і проблеми не можуть не зачіпати її. Так, зараз доводиться чути достатньо гучних слів про значення спорту для народу, про його соціальні, культурні, економічні, навіть, політичні аспекти. Це, мовляв, «здоров`я нації, ділова активність, сила та краса». Не знайдеться такої людини, яка б заперечувала цим прописним істинам. Проте в житті, бачимо, що багато чого робиться, як кажуть, «з точністю до навпаки». Взяти хоча б стан справ у спортивному житті на залізниці. Відверто кажучи, він не дуже райдужний. Магістраль останнім часом втратила багато своїх спортивних об`єктів. Наприклад, басейн «Дельфін» та стадіон «Локомотив» у Козятині. В цьому році, як відомо, проходила спартакіада Південно-Західної залізниці в Жмеринці. Так для проведення форуму довелося орендувати свій же колишній стадіон у міста. Отакі парадокси часу! Згідно з колективним договором на крупних підприємствах, в яких нараховується понад 500 працівників, у штаті має бути посада інструктора із спорту. Проте, серед залізничних підприємств лише на Київській вагонній дільниці працює інструктор із спорту - срібний призер Олімпіади-80 у Москві з веслування Тетяна Стеценко. Навіть не на всіх дирекціях є інструктори із спорту.

    В такій ситуації чи не єдина надія покладається на ентузіастів фізкультури та спорту. Таких, як Андрій Мочарський із Фастівського моторвагонного депо, завідувач сектором спортивної роботи будинку науки і техніки у Конотопі Андрій Анюта. Є керівники, які не байдужі до спортивного життя колективу. Серед таких можна назвати начальників моторвагонного депо Фастів Анатолія Шелудька та локомотивного депо Київ-Пасажирський Дмитра Нестеренка. До речі, у цьому депо завдяки клопотам начальника і зусиллям колективу побудовано чудовий спортивний майданчик зі штучним покриттям.

    Не можна ігнорувати матеріальний бік проблеми. Визначні досягнення у спорті, як і на виробництві, мусять бути заохочувані. Та, на жаль, таке не завжди трапляється. Хоча вже є позитивні приклади: цьогорічні переможці спартакіади Укрзалізниці - спортсмени з Львівської магістралі отримали стипендії. Хоч не дуже великі, а все ж....

    Спорт можна порівняти із садом. Коли він занедбаний, позбавлений догляду і турбот, ви навряд чи скористаєтесь його плодами. А докладете певних зусиль, не поскупитеся на добрива, на садове знаряддя - можете не сумніватися, він віддячить вас багатим врожаєм.

    Хочеться побажати нашій славній спортсменці: хай Вам завжди буде радісно й сонячно у Вашому саду!

    Анатолій РОМАНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05