РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 28 (25 липня 2014) 

  • Скарб народний

    Для багатьох є нерозгаданою таємницею, що примушує слухачів концертів хору ім. Г. Верьовки, Черкаського народного хору чи інших під час виконання пісень «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Ще не вмерла України» підводитися з крісел, завмирати в якомусь святому благоговінні? Цей феномен впливу пісень, що давно стали народними, бентежить і хвилює кожне українське серце, спонукає до роздумів філософів, педагогів і просто слухачів.


    Особливо вражаючою є таємниця впливу на слухачів пісні «Ще не вмерла України», про яку багато літ поширювались вервечки вигадок, нісенітниць, політичних інсинуацій, на яку навішувались ярлики націоналізму і яка офіційно повернулась і Україну влітку 1990 р. у виконанні чоловічих українських хорів із Польщі - «Журавлі», з Торонто (Канада) - «Бурлака», а вже по тому ввійшла до репертуару хорових колективів Києва, Львова, Івано-Франківська та інших міст України.

    То що ж хвилює у цій пісні? Мажорні піднесені інтонації музики? А може, слова? Напевно, і те, і інше. Маємо природний сплав тексту з музичним супроводом, який значно посилює емоційний вплив на слухачів, піднявши значущість твору до рівня Гімну незалежності суверенної України.


    Як здавна кажуть у наших краях, на роду українців написано любити творчий спадок своїх пращурів: пісні - безмежні, як український стяг, як Чумацький шлях, чарівні, як бузкова травнева ніч, і солов’їні, як материнська колискова.

    Як у кожної людини власна доля, так і у будь-якої пісні є власна історія, життя. І тривалість його неоднакова: одна пісня раз і навік спалахує, квітне, а інша, немов одноденний метелик - змахне крильцями, спломеніє і згасне. А є пісні, навколо яких десятиліттями не стихають пристрасті. До них належить «Ще не вмерла України», яку протягом багатьох літ одні обожнювали, вважали Гімном України, хоч такого статусу пісня набула лише з проголошенням Незалежності і суверенності України як держави; інші ганьбили як націоналістичний вибрик, дехто докладав неймовірних зусиль, аби заборонити, знищити, піддати анафемі цей дивовижний вогник класики національної культури, як нині ставляться до пісні в усіх усюдах сонячної держави України і в будь-якому куточку світу, де б’ється бодай одне гаряче серце.

    За часів царату, як і в радянські часи, пісня була заборонена, то ж лише останніми роками з’явились публікації пісні і коментарі до неї в газетах і журналах.

    Цікаво, що в тому гроні публікацій трапляються різні текстові варіанти пісні «Ще не вмерла Україна».

    Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,

    В ріднім краю панувати не дамо нікому.

    Чорне море нам всміхнеться,

    Дід Дніпро зрадіє,

    Ще й на нашій Україні доленька доспіє.

    Також різночитання існує і у рядку: «ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА, НІ СЛАВА, НІ ВОЛЯ, АБО ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНИ НІ СЛАВА, НІ ВОЛЯ».

    Народився Павло Чубинський біля Борисполя 1839 р. в родині небагатих дворян. І вже цього було досить, щоб упродовж багатьох років безпідставно звинувачувати вченого-етнографа в буржуазному націоналізмі, замовчувати його творчий доробок, примусово «забувати» безцінну фольклорно-етнографічну діяльність звитяжця.

    Як свідчить відомий літературознавець Л. Білецький, пісню «Ще не вмерла Україна» П. Чубинський створив експромтом. Трапилося це 1862 р., хоч дехто і нині твердить, ніби на рік пізніше.

    Члени прогресивної групи «Громада» на квартирі П. Чубинського співали сербську хорову пісню, яка дуже сподобалася і схвилювала гостей та господаря, тут же 23-річний патріот, випускник юридичного факультету Петербурзького університету, написав текст пісні «Ще не вмерла Україна», яку одразу ж розучили і виконали друзі поета.

    Зверніть увагу: перший рядок пісні тематично, поетичними розмірами і внутрішньою ритмомелодикою вочевидь навіяний початком тодішнього польського національного гімну «Еще Польська не згінела». Пісня враз була примічена царською охороною, а через рік поет потрапляє на заслання до Архангельська, а відтак - до Сибіру.

    Відкриваємо завісу ще над однією таємницею: тривалий час текст пісні «Ще не вмерла Україна» народним поголосом приписувався Т.Г. Шевченку. Випадково? Зовсім ні! У галицькому журналі «Мета» 6 грудня 1863 р. вперше опубліковано текст «Ще не вмерла Україна» без автора, але поряд із поезіями «Мені однаково...», «Н. Костомарову», «Заповіт», під якими стояв підпис «Т. Шевченко». От аж де ховається першопричина великої хвилі нагромаджень і непорозумінь, що супроводжували пісню багато років.

    Музику до вірша «Ще не вмерла Україна» П. Чубинського створив Михайло Вербицький - відомий український композитор і диригент, автор симфоній, солоспівів, хорових пісень, у яких продовжено традиції історичних хорових пісень рідного народу, традиції козацьких, бурлацьких та рекрутських мелодій, сповнених туги, горя, оптимізму.

    А завзяття, щира праця, свого не докаже,

    Ще ся воля Україні піснь гучна розляже.

    За Карпати відіб’ється, згомонить степами,

    України слава стане поміж ворогами.

    Душу, тіло ми положим

    За свою свободу.

    І покажем, що ми, браття,

    Козацького роду!

    ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

    Коли готувала цей матеріал до друку, у моїх думка і сліду не було від страшних слів «окупація», «заручники», «війна». А сьогодні чітко й однозначно зрозуміло: для багатьох наших солдат, студентів, найсильнішою зброєю і, на жаль, єдиною став наш Український гімн. Зброєю, яка завжди буде у нашому серці!

    ЗАХИЩАЙМОСЯ! БО МИ НАРОД, ЯКОГО ПРАВДИ СИЛА НІКИМ ЗВОЙОВАНА ЩЕ НЕ БУЛА!
     

    Підготувала Валентина КОЛЯДА, Фото з інтернету
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05