РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 28 (25 липня 2014) 

  • Чому Борис КУРГАН згадує про Дунай?

    Війну - велику, із гітлерівськими загарбниками, не забувають прийдешні покоління. Молодь, правнуки і праправнуки звитяжців у найщасливішу мить, у день, коли стають на рушник заради щастя і продовження роду, кладуть квіти до їхніх пам'ятників. Фронтовиків, яких залишилося так мало, запрошують до навчальних закладів і трудових колективі, щоб із вуст очевидців почути слово про війну. Діють громадські молодіжні патріотичні групи, які досліджують перебіг боїв у своїх місцевостях, шукають могили воїнів і намагаються, якщо є бодай найменший шанс, з'ясувати їхні імена. Травневими днями у селі Таранському Конотопського району - це поблизу залізничного оздоровчого табору «Зорька», було урочисто перепоховано тіла п'ятьох червоноармійців. Про них відомо лиш, що ці звитяжці загинули наприкінці літа сорок першого, захищаючи місто від фашистських танків. Могили солдатів знайшли члени громадської організації «Останній рубіж».

    Але не все припадає пилом років. Сучасні інформаційні технології дозволяють допитливим відкривати напівзабуті сторінки історії. Конотопчанин Сергій Крамаренко, член «Останнього рубежу» та його брат Олександр з електронної мережі отримали копії так званих «наградных листов» своїх дідів - Василя Михайловича і Якова Михайловича Карпенків, які пішли на фронт у сорок третьому. Тоді ж на прохання сина вони поцікавилися і бойовим шляхом Бориса Якимовича Кургана.

    Борис Якимович - відома в Конотопі людина. Фронтовик, він 39 років трудився шофером у Конотопській дистанції колії, додаючи до бойових залізничні нагороди, і чотири рази обирався депутатом міської ради.

    «Наградной лист» гвардії червоноармійця Бориса Кургана датований першим квітня 1945 р. Командир другого мотострілецького батальйону 6-ї гвардійської механізованої Волноваської Червонопрапорної ордена Суворова ІІ ступеня бригади 2-го механізованого Миколаївського корпусу написав: «Пулеметчик Курган в бою за переправу в районе хоз. двора Биллег беспрерывно поддерживал огнем свого пулемета действия пехоты. Умело выбирая огневые позиции и искусно маскируясь, тов. Курган со своим пулеметом выдвигался всегда на наиболее опасные участки. Несмотря на сильный минометный огонь, сумел сберечь матчасть в бою. В этом наступлении он подавил вражеский пулемет и уничтожил до 8 солдат противника».

    А 5 квітня датована віза командира бригади гвардії полковника Сафіуліна про нагородження бійця медаллю «За отвагу». Ще через вісімнадцять днів Бориса Кургана було важко поранено, і Перемогу він зустрів у шпиталі.

    - У тому «Наградному листі» є помилка, - скаже Борис Якимович, коли йому покажуть документ. - Не був я кулеметником - тільки автоматник. То вже у бою кулемет трапився. Тож і записали, що кулеметник.

    У Бориса Якимовича є ще одна нагорода, яку отримав тієї переможної весни - медаль «За взятие Будапешта». У ряду бойових відзнак Радянського Союзу вона займає не останнє місце. І зовсім не випадково у тексті трагічної пісні «Враги сожгли родную хату», до речі, створеної Михайлом Ісаковським та Матвієм Блантером у 1946 році, є рядки: «И на груди его светилась медаль за город Будапешт». Штурм угорської столиці належить до найкровопролитніших сторінок історії війни. І коли фронтовики чують цю пісню, на очах у них з’являються сльози. І в тих, хто звільняв місто на Дунаї, і в тих, хто боровся з ворогом на інших фронтах. Борис Якимович Курган був у самому Будапешті.

    Пам’ятні ветерану слова ще однієї пісні Оскара Фельцмана на слова Євгенія Долматовського «Вышла мадьярка на берег Дуная, бросила в воду цветы, утренней Венгрии дар принимая дальше понесся поток…». Ця мелодійна пісня нагадала у 1960-х Б. КУРГАНУ про захват плацдармів на правому березі Дунаю. За 108 діб наступу на Будапешт загинуло понад 320 тис. радянських воїнів. Про це важко згадувати Борису Якимовичу.

    Микола ПАЦАК
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05