РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 28 (25 липня 2014) 

  • Дороги війни не забути ніколи

    Солдатам, що дивились в очі смерті,
    Що волю здобули, у пекло йшли,
    Вклонімося і будемо відверті -
    Без них і ми б сьогодні не жили...

    Квітучі, сонячні дні першого літнього місяця. Короткі теплі ночі… 22 червня. Напередодні відбулися випуски у школах, відтак юнаки й дівчата зустрічали схід сонця. А в цей час добірні дивізії фашистської Німеччини віроломно вдерлися на нашу территорію на всій західній лінії державного кордону тодішнього Радянського Союзу.

    Так почалася Велика Вітчизняна війна. Тих, хто її знає з власного досвіду, залишилося дуже мало. Ось чому їхні спогади про цю трагічну подію дуже цінні. Жахливий оскал війни відчув на собі Григорій Олександрович БГАНЦЕВ - учасник бойових дій, інвалід війни.

    - Я народився у Сталінградській області (тепер Волгоградській), тому про бомбардування наших міст, героїчну оборону Брестської фортеці ми спочатку знали тільки по радіо. Знали, що фашистська навала стрімко котиться на схід. У цей час я закінчив 7-й клас. І я, і всі мої друзі були охоплені патріотизмом, але про армію, про фронт ми могли тільки мріяти. Незабаром війна докотилась і до нас. Що довелося пережити мені - просто жах! Фашисти сіяли кров, сльози, смерть, залишаючи після себе спалену землю. «А битва за Сталінград увійшла в історію як одна з найкровопролитніших битв XX століття. І дійсно. Волжська вода була червоною від крові. Гуркіт стояв такий, що лопалися барабанні перетинки, з вух текла кров й очі випікав чорний ядучий дим…, - згадує Григорій Олександрович.

    І все таки у 1943 році він пішов у армію. Спочатку потрапив до польової ремонтної бригади, де ремонтували танки Т-34. А у лютому 1944 року направили у Північно-Кавказький військовий округ у м. Нальчик, де розташовувалась полкова школа. Як здібного до військової науки, Григорія після школи направляють в офіцерське училище, а потім у складі 115-го стрілецького полку до Іраку, на кордон з Турцією.

    - Я був кулеметником. І так складалася моя доля, що фашистів бачив у трьох «фазах»: самовпевнених, жорстоких, «непереможних», потім у ролі окупантів і, нарешті, полонених, брудних, у жіночих хустках, з втягнутими у плечі головами… Такий урок дає історія тим, хто приходить з загарбницькими цілями, - констатує фронтовик.

    Григорій Олександрович Бганцев з рядового дослужився до майора. Має багато нагород. У жовтні 1950 р. демобілізувався і почав здобувати освіту. Спочатку закінчив середню школу, потім інститут. У Котельниковому Сталінградської області зустрів свою майбутню дружину Галину. Одружився. Приїхали до нашого міста. Галина Петрівна стала працювати хірургом-анестезіологом у залізничній лікарні. Народилися діти: донька повторила професійну стежину матері. Стала лікарем. Син і внук - залізничники. Внук працює помічником машиніста у локомотивному депо Коростень. Все добре, як у людей. І зараз сім’я Бганцевих молить Бога, щоб війна не повторилась ніколи, щоб її страшенний оскал не знали ні нинішнє, ні прийдешні покоління.

    P.S. До речі, 14 серпня цього року ця чудова родина святкуватиме 55 років подружнього життя. Щирі побажання всього найкращого!

    Віолетта ЧУМЕЛЬ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05