РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 27 (18 липня 2014) 

  • Олег ЧАБАН: «Україна має унікальну духовну цінність та прекрасну перспективу»

    ІЗ ДОСЬЄ

    Олег Созонтович ЧАБАН - український вчений в області психіатрії та медичної психології, завідувач відділу пограничних станів та соматоформних розладів Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, професор кафедри психології та педагогіки медико-психологічного факультету Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, завідує психоневрологічним відділенням Дорожньої клінічної лікарні №1.

    Обіймає науково-громадські посади: серед них - член Асоціації психотерапевтів України, сертифікований психоаналітик Європейської асоціації психотерапії, член Всесвітньої Асоціації групового психоаналізу. Має понад 280 наукових робіт, у тому числі підручники з психіатрії та медичної психології, один компакт-диск із навчальними програмами, дві монографії та ін.

    Серед практичної діяльності - лікування депресивних розладів, розробка принципів та ефективних психотерапевтичних та психокорекційних технік та методик при роботі з постраждалими внаслідок терористих актів та техногенних катастроф (на досвіді власної роботи з постраждалими на летовищі у Скнилові (Львів, 2002), в театрі на Дубровці (Росія, Москва, 2002), в м. Беслан (Північна Осетія, Росія, 2004); розробка нових психотерапевтичних та психокорекційних технологій в клінічній практиці, побудованих на принципі конвеєрної психотерапії, розробка та участь у створенні психотерапевтичних технік роботи з пацієнтом в мережі інтернет.

    Про себе каже: «Я ПРОСТО ЛІКАР!»

    - Олеже Созонтовичу, що являє собою відділення, яким Ви керуєте?

    - Психоневрологічне відділення засновано як структурний підрозділ Дорожньої клінічної лікарні №1 ст. Київ в 2002 році і було розгорнуто на 15 ліжок. З 1 січня 2004 року психоневрологічне відділення ДКЛ №1 ст. Київ функціонує на 30 ліжок.

    На другому поверсі нашого відділення розташовані палати для пацієнтів, маніпуляційний кабінет, кабінет старшої медичної сестри, їдальня. На першому поверсі - лікувально-діагностичний блок (приміщення для проведення діагностичних, у тому числі психологічних досліджень, нейрофізіологічних, різних видів психотерапії та психологічної корекції).

    Для забезпечення ефективного функціонування відділення з обслуговування хворих проводиться за територіальним, відомчим та відкритим принципами. Застосовуємо диференційовані режими: від активного стаціонарного лікування - до лікування в режимі «часткової госпіталізації». Для обстеження і лікування хворих застосовуються загальнолікарняні служби: лабораторія, кабінети функціональної діагностики, фізіотерапевтичне відділення. Для надання невідкладної допомоги існує відділення невідкладної допомоги та реанімації.

    - Розкажіть, будь ласка, про особливості реабілітації саме залізничників?

    - Залізниця з її устроєм, специфікою роботи та рівнем безпеки нагадує військову організацію з її чітким та жорстким порядком. По-іншому неможливо, тому що залізниця - це швидкісний пасажирський рух плюс вантажні перевезення. І з психологічної точки зору така робота є доволі напруженою та стресовою. Працівники, особливо машиністи та їхні помічники, несуть колосальну відповідальність, постійно перебуваючи у зібраному, сконцентрованому стані. Адже поїзд можна порівняти з ракетою, яку раптово ніхто і ніколи зупинити не може. Так от, уявіть собі, це напруження колись має вистрелити, адже резерви людського мозку не безмежні. Добре, коли людина чимось може компенсувати даний стан. Наприклад, спілкуванням з друзями. Особливо важливо виплеснути вербально (у мовному режимі - ред.) свої проблеми, щоб потім не говорити з собою. Цю методику застосовують досить ефективно у релігії. Після сповіді часто наступає так званий етап катарсису - очищення. Допомагає «спілкування» із тваринами (собаками, особливо кішками і таке інше). Не завадить і активний відпочинок.

    Ще один аспект у роботі машиністів та їхніх помічників - люди, які залишились на залізничній колії. Будь-який наїзд - це надзвичайна подія (зрозуміло, не для великого організму залізниці вцілому, а для окремого машиніста, який безпосередньо отримує психотравму). Такі події у підсвідомості роблять певні «насічки», так би мовити, флеш-беки, які назавжди залишаються у пам’яті.

    - Як такі люди потрапляють до Вашого відділення?

    - Хочу наголосити, що наше відділення може бути зразком психотерапевтичного стаціонару європейського стандарту. У цьому нам пішло назустріч керівництво Південно-Західної. На базі нашого відділення працює психолого-реабілітаційний центр. Особливістю роботи нашого центру, як я вже згадував, є його відкритість (двері відкриті як для залізничників, так і для звичайних людей інших професій та соціальних категорій) та те, що наші пацієнти не мають ніякого тавра з лексемою «психо». Це не зазначається у жодних документах. Машиніст повертається до роботи здоровими й ніхто не вважає його таким, що був у «психушці». Ось і на сьогодні у нас перебувають на реабілітації машиніст і помічник машиніста після стресової ситуації. За власним бажанням.

    - А в домашніх умовах хіба не можливо вийти зі стресу?

    - Так. Після такого випадку (наїзду) машиніст та його помічник йдуть у короткотривалу відпустку і, як правило, «борються» вдома зі стресом за допомогою усім відомого та доступного транквілізатора. На початку створюється ситуація, що відбувається полегшення, та насправді - навпаки: у подальшому ситуація ускладнюється. Адже алкоголь ніколи не був добрим порадником. (Пригадався відомий анекдот: Алкоголь розчиняє все - дружбу, роботу, кохання, сім’ю, тільки не проблеми - авт.). Тож краще звернутись за консультацією до спеціалістів.

    - Олеже Созонтовичу, а які методи лікування використовуються у вашому відділенні?

    - Ми використовуємо стандартну терапію, поєднуючи і групову, й індивідуальну, арт-терапію, транквілізатори, адаптогени, неотропну методику впливу (для покращення пам’яті та розумової діяльності) та інші.

    Інколи буває досить однієї розмови, щоб визначитись з методикою лікування певного пацієнта. Трапляються і випадки, коли людина не може проговорити свої проблеми, озвучити свої відчуття. Є такий науковий термін - «алексія». Тоді ми даємо їй можливість «висловитися» через, наприклад, шматок пластиліну, малюнок і так далі.

    Це так звана арт-терапія.

    Також проводимо певні тести, аналізи. Та головне - створюємо партнерські відносини, які базуються на довірі. Створивши такі відносини, ми обумовлюємо перспективи для подальших відносин між лікарем та пацієнтом.

    - Що таке «стрес» з медичної точки зору?

    - Сьогодні слова «стрес», «тривога», «депресія» набули загальновживаного значення. З медичного терміну (а це слово фізіологів) вони перейшли в розряд загальновживаної лексики. Хто лише не вживає ці слова: і артисти, і політики, і військові, навіть діти.

    Стрес - фізіологічно закладена нормальна реакція організму. Він допомагає людині адаптуватися до викликів життя. Наприклад, чудовий ранок після дощу, ви одягли гарне плаття, зробили нову зачіску і вирушили на ділову зустріч. І ось раптом мимо проїздить на шаленій швидкості авто і все - ваш одяг мокрий та брудний, настрій зіпсовано. Весь лексичний запас направлено на адресу водія, дощу і Всесвіту. Та далі з вами відбуваються протягом дня 2-3 приємні події. І ви все те, що було вранці, згадуєте, як пригоду. Навіть розповідаєте про це зі сміхом.

    Але є таке поняття як дистрес, тобто надмірний стрес. Це настільки потужні переживання в житті людини, що не відреагувати якоюсь психічною адаптацією просто неможливо. Наприклад, людина не може впоратися самотужки після переживання землетрусу чи терористичного акту. У нас немає досвіду та відповідної реакції, тому у таких випадках обов’язково потрібна допомога лікарів.

    - Ситуація в країні сьогодні теж вимагає відповідної реакції, викликає тривогу?

    - Так, в найближчий час спостерігатиметься так званий посттравматичний стрес. Після Майдану на Сході України знову настав час втрат - близькі, рідні, просто смерть молодих людей, військових, дітей. Звичайно, ці події підіймають у суспільстві високий рівень тривоги. До того ж інформація…

    - Перепрошую, дуже багато наших читачів часто запитують як правильно реагувати на різного роду інформацію?

    - Скажу відверто. Неодноразово мені доводилось брати участь у різного роду телепрограмах. І навіть з екрану телевізора я звертаюсь до людей з проханням не дивитися телебачення.

    Пояснюю, чому. В будь-яку інформацію закладається емоційність. Абсолютно «безпристрасного» бачення у нас, на мою думку, не має. Далі - більшість пересічних українців розуміє, що їх (або їхніх родичів, друзів) демонстративно, явно обманюють. Все це викликає тривогу. А тривога - це потік, який вимагає «опредметитися». Це відчуття того, що щось має трапитися, це хвилювання у майбутньому. Тривога намагається зібрати побільше інформації, щоб стати страхом. Тож, повірте, саме банальна порада - не дивитися телевізор - має велику силу. Все одно основна інформація, хочете ви цього чи ні, просочиться, потрапить до вас; почуєте краєм вуха, за заголовками з газет, чи з рядка з інтернету. Не влазьте в деталізацію, де, приміром, буле показано як витікають мізки. Це не потрібно. Намагайтесь позбавитись ситуації, яка вас негативно «заряджає».

    - Олеже Созонтовичу, а можна допомогти собі у якійсь психотравматичній ситуації самотужки.

    - Це, звичайно, залежить від випадку та міри впливу. Але скажу так: сам собі психолог - це як сам собі стоматолог: боляче, незручно і неефективно.

    Сьогодні можна прочитати безліч «розумних» книжок, та є речі, в які ти, говорячи простою мовою, залізеш, розгубишся і потонеш. Хочу зауважити, що з такою інтимною річчю, як душа, потрібно, щоб працював незаангажований, нейтральний фахівець.

    - Інтимна річ? Можливо, Ви обмовились?

    - Ні. Саме так. Це досить інтимно, втаємничено. Це навіть інтимніше, ніж похід до гінеколога, якщо хочете. Відкрити свою душу - розкласти себе по полицях, розібратися свідомо у підсвідомому.

    Можливо, не так багато людей і з власної ініціативи звертається за допомогою психолога.

    - Олеже Созонтовичу, щоб Ви сьогодні побажали нашим читачам?

    - Беззаперечно - найактуальніше побажання сьогодні - це побажання миру! Здоров’я, розуму та миру.

    Я патріот своєї країни, тому вірю що все буде добре. Адже Україна має унікальну духовну цінність і прекрасну перспективу. Саме наша унікальність і має стати запорукою нашого розвитку і власного шляху у світі. Ми маємо те, чого не має на Заході. Той неповторний пласт, що об’єднує наші родини, не має аналогів у світі. Західна модель сім’ї, родини не підходить для українців (це коли діти рано відходять від батьків і зв’язки між ними стають не такими близькими, як у нас).

    У нас, наприклад, бабуся завжди впливає на внука. Згадайте, як ви готуєтесь до приходу бабусі, яка все одно знайде, за що вас виховувати. З м’яким гумором та теплотою.

    Тому цінуйте ці відносини, родинні зв’язки і оберігайте їх!

    - Дякую за цікаву розмову.

    Валентина КОЛЯДА, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05