РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 27 (18 липня 2014) 

  • Гуртом, де потрібніше

    Липень, розмай квіту. Під ноги стеляться пирій і полин, конюшина, берізка, деревій та ще десятки трав, яких і назв не знаю. Сріблиться на них роса, а сонце висить над густою стіною дерев. Тихо, тільки бджоли гудуть, і коли викинути з голови думки про суєту суєт - рай та й годі. Утнути би щось на зразок «Травы, травы, травы не успели от росы серебреной согнуться...», так не поет. Тому на всю незайману красу дивлюся спокійно й абсолютно прагматично - треба косити. Від шпал і до лісосмуги косити. Бо зело, говорять, псує естетичний вигляд, хоч що може бути прекраснішим за первозданну природу. Бо зів’яле і сухе, воно становить пожежну небезпеку. Це вже точно - горить, як порох.


    Лісоруби Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень Микола БОРСАЙ, Ігор МАКСИМЕНКО та Анатолій БІЛИЧЕНКО.


    Лісоруб Микола ЛИТВИНОВ.

    ТЯЖКА ДОЛЯ У ВИРОБІВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

    Прагматично налаштований не один я. На п’ятому кілометрі дільниці Конотоп - Ворожба дзижчать кущорізи. Уже викошено… Багато зроблено. Тож косарі стають перепочити. Їх троє - лісоруби Ворожбянської дільниці Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень Анатолій Біличенко, Микола Борсай та Ігор Максименко. Четвертого члена бригади, робітницю Аллу Федорцову, дізнаюся швидко, послали по бензин до електрички - із Конотопа передаватимуть. Залізничники розповідають, що виїхали з Ворожби о четвертій тридцять, розпочали роботу о сьомій - того й результат такий.


    Трактористи Віктор МУСІЯЧЕНКО, Олександр ПОКРОВЕНКО і майстер Анатолій ШТИК (у центрі).

    Кущорізів два. Обидва іноземного виробництва. Що ж, всесвітньовідомий бренд, якість, надійність.

    Це ті, перші? - запитую, бо бачу, що за кущорізами не гектар скошено трави.

    - Перших давно немає, - відповідає Анатолій Біличенко. - Уже й назва їх забулася.

    - І як вам «STIHL»? Ламаються?

    - Нормально. Берегти тільки треба.

    Справді, немає нічого вічного - робочий ресурс кущорізів теж обмежений. Але в дбайливих руках німецька техніка служить довго. Та й в обслуговуванні не вибаглива - лісоруби їх ремонтують власноруч.


    Тракторами косити швидше.


    Косарі, шофер і косар Сергій ПИЛИПЕНКО попереду.

    Від Ворожби до смуги відведення між платформами «Залізобетонний» та «5-й кілометр» відстань солідна. Цікавлюся, де обідають, де вода і де ховатимуться, коли дощ піде. Усе розказали, везуть із собою. І я вже сумую вагу кущоріза - понад сім кілограмів, бензину, оливи, інструменту, торби з харчами, води, аптечки… У дорозі й голка важка, а тут виходить… Тут багато голок буде. Та лісоруби не скаржаться - мовляв, працюємо під Конотопом, а це майже вдома. Нарікають лише на стан чоботів і плащів. Довго не витримують вироби легкої промисловості.

    А тим часом на переїзді зупиняються гружчани. Бригаду лісорубів очолює майстер Анатолій Штик. Тут теж два кущорізи. Та ще дві дідівські коси. Коса, як пояснює всезнаюча Вікіпедія, універсальне ручне знаряддя для скошування хлібних злаків та інших трав’янистих рослин. Любить вона, щоб її клепали, гострили. І силу в руках. Про найвищий рівень чоловічої зрілості говорили колись так: «Уже косар!». В Україні коса з’явилася за князівського часу і з тих пір залишається незмінною - полотно, довжину якого вимірюють долонями («ручками»), кісся, хомут... Один із монтерів колії в Конотопі написав на дерев’яному кіссі «STIHL», але це аж ніяк не допомогло перетворити древнє хліборобське знаряддя на агрегат.

    КОСИ КОСА…

    За ручні коси беруться Віктор Коваленко і Микола Хоменко, німецьку бензокосу припасовує Микола Литвинов. Сергій Покровенко ж заводить кущоріз невідомої марки - це вже свій. Лісоруби, як і монтери дистанції колії, аби не бити руки, часто беруть на роботу домашній механізований інструмент. Ручну косу лаштує й водій Сергій Пилипенко. Він у гружчанській бригаді і за лісоруба, і за шофера. Завдання лісорубів - докосити там, де не змогли зрізати траву і кущі тракторні роторні косарки.

    А Анатолій Петрович розповідає:

    - Улітку роботи багато. Бур’яни ростуть швидко. У минулому році ми косили тут тричі. Цього літа доведеться більше - вологість висока.

    Колектив, який очолює Анатолій Штик, має на озброєнні два кущорізи, одну бензопилу, трактор, автомобіль. Та сто кілометрів лісосмуги і смуги відведення - від самого Конотопа і до Путивля. Малопотужний ресурс? Не сказав би. За словами майстра, у тринадцятому з викошуванням бур’янів справилися. Багато допомогла роторна косарка на тракторі.

    ПРОБЛЕМ ВИСТАЧАЄ

    Сьогодні на восьмому кілометрі під непарною колією дільниці Конотоп - Ворожба працює два трактори - із Грузького та з Ворожби. Знайомлюся і з водіями. Це досвідчені Олександр Покровенко й Віктор Мусіяченко. Проблем, як «похвалилися», вистачає. Наприклад, траншейки, викопані і не засипані зв’язківцями-сигналістами. Із кабіни їх, зарослих травою, не видно, ускочиш - ремонт трактора чи косарки гарантований. А «запчастин не дають, солярки мало», спецодяг нікудишній - два комплекти треба б…

    Цілий день трястися у старому тракторі - приємного мало. А їм доводиться працювати у смузі відведення, поміж опорами, по горбах і долинках. Я вже розумію, чому вся увага трактористів прикута до коліс - щоб не ускочити в яму, не зачепити пеньок чи залізобетонну «забуту» шпалу. Але взимку характер роботи міняється - підвезти, розчистити тощо. Тому в літній період переводили трактористів на шостий розряд. Це була компенсація за літню інтенсивність. Нині - не практикується. Розумію, що економія, що не від легкого життя, але це якраз той випадок, коли треба. Роторні косарки на тракторах «тягнуть» основний відсоток процесу боротьби із бур’янами попід коліями.

    Скошування бур’янів, кущів під лініями електропередач, якщо говорити про гроші, затратна справа. Кущоріз, наприклад, за день роботи спалює до п’яти літрів бензину, старому тракторові, а в дистанції, якщо не помиляюся, вони всі такі, тільки давай солярку… Але не косити не можна - заросте, що й рейок не побачиш. Раніше виручали жителі навколишніх сіл. Вони мали зі смуг відведення непогане сіно для худоби. Розказують, до бійок доходило, коли ділили, хто і де коситиме. Нині величезні площі заростають, точніше, скошена трава там же й залишається. Просто гниє, перепріває, правда, удобрює грунт. Але… Але тонну лугового тюкованого сіна в Україні продають за півтори тисячі гривень. Нехай тут не лугове, але за поживністю не гірше. Екологічний бік? Який там бік, коли три поїзди і дві електрички - та й ціну можна спустити. Або переробляти на зелене борошно. Японці давно б переробляли. І чому ми не японці? Га?

    P.S.

    Розчищення просік під лініями електропередач виконується для того, щоб за несприятливих погодних умов: при сильному шквальному вітрі, надзвичайних опадах, ожеледиці, які спостерігаються восени та взимку. Ось і стараються робітники провести планову розчистку території до осінньої негоди, найдовший термін - перші заморозки. Але розчистка просік - небезпечний вид робіт. І вона має проводитись лише навченими фахівцями та після отримання дозволу на проведення таких робіт у суворому дотриманні нормативних документів.

    Микола ПАЦАК,
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05