РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 25 (4 липня 2014) 

  • Закодована вічність у візерунках

    Ми живемо в надзвичайний час. Початок тисячоліття, століття, десятиліття. Людина піднялась до висот космосу і заглянула в середину мікросвіту. Роздивилась структуру мікрочастини, побачила те, що вважалося невидимим. Але, як і тисячу років тому, вона сьогодні безсила перед силами Природи. Хвороби, стихії, катастрофи, війни і сьогодні змушують людство усвідомлювати те, що кожен із нас - це пісчинка в космосі, складова частина Всесвіту.


    Любов ЯРОШЕНКО зі своєю ученицею Валерією ШАПКО працюють над новою вишивкою.


    У святковому танці гарно в вишиванці.

    Та все ж ми шукаємо захисту в Природи, у вищих силах, у народних оберегах. У вічних захисниках свого роду. І сьогодні на могутній патріотичній хвилі для нас, українців, таким захисником, своєрідним бронежилетом від російської інформаційної пропаганди стає вишита сорочка. Поряд із синьо-жовтим прапором та українським Славенем. Людина повертається до своїх витоків, бо в кожного народу є своє - те, що набуте віками, що має надзвичайну силу, відвертає небезпеку від людини, родини, нації. Такими надзвичайними магічними силами наділені наші обереги: сорочки, рушники, вінки.

    Одягнімо, друже, вишиванки -

    Наш чарівний український стрій.

    Не для когось, не для забаганки,

    А для себе, вірний друже мій.

    Одягнімо вишиванки, друже!

    Як одвічний предків талісман.

    Хай не буде серед нас байдужих

    І один в нас буде отаман!

    Одягнімо в свята і неділі,

    В будень, за потреби, одягнім

    І відчуєм - вороги безсилі

    Зруйнувати український дім!

    Одягнімо вишиванки, друже,

    Хай побачить українців світ -

    Молодих, відважних, дужих,

    У єднанні на багато літ.

    Василь ДЕРІЙ

    ПРО НАЙПЕРШІ ОБЕРЕГИ

    ОБЕРІГ. Красиве, наповнене магічною силою слово. Воно присутнє навколо - в побутових речах, у прикрасах, в одязі, в обрядах, у їжі, у господарюванні, у народних забавах. І яку б діяльність людини ми не обрали, вся вона націлена на захист результатів власної праці, на збереження і продовження роду, на гармонійне співіснування з оточуючим простором.


    Виглядаю тебе ще з весняних доріг...

    Людина завжди була частинкою такого гармонійного роздолля. І щоб вижити - користувалася різними методами захисту.

    Найпершими оберегами було розмальовування тіла, щоби бути непомітним серед природи. Розмальовування оберігало життя людини. Із льодовим періодом тіло людини від переохолодження оберігав одяг. Саме тоді пращури вперше взяли в руки голку, нитки та два шматки шкіри. Перша «сорочка» оберігала людину від холоду. Людство розвивалось, збагачувалось знаннями про природу, явища природи, з’явилось землеробство, скотарство. Одночасно з розвитком людства і розвивалось мистецтво прокладання стібів. Так, так, саме стіби - найдавніша українська техніка вишивання. Так як відомий нам хрестик та гладь - то наймолодші види стібів. З допомогою ниток, пофарбованих у природні барвники, полотна людина захищала себе, своє житло, результати власної праці.


    Полтавська жіноча сорочка.

    ЧЕРВОНИЙ - НЕ ЛЮБОВ, А ЧОРНИЙ - НЕ ЖУРБА

    Роздивляючись старовинні рушники та сорочки, дивуєшся тому, що люди не навчались у навчальних закладах, а візерунки настільки продумані, враховані: і число ниток, і стіб, і довершеність малюнку. «Збій в одну ниточку веде до збою у всьому малюнку. Певний узір і певний колір мали свою магічну силу в певному обряді, в певній ситуації, - допомагає нам глибше зрозуміти таємницю української вишивки наша співрозмовниця - керівник етнографічного гуртка Гнідинської середньої школи ім. Петра Яцика Любов ЯРОШЕНКО. - Здається, нема такого виду діяльності людини, де б не існувало захисту, створеного вишивкою: хрестини, весілля, похід у військо, новосілля... Достеменно доведено, що думки людей мають здатність матеріалізовуватися. Уявіть собі знак, зображений на клаптику родового полотна. Людина, яка зображувала цей знак, вишивала його, вірила в те, що він захистить її і її родину від злих сил. Передавала свої думки своїм близьким. І ця віра існує вже століття. І дійсно, вона «матеріалізувалась» і має оберегову силу».


    Українські народні забави - відродження традиції.

    - Любове Василівно, розкажіть, будь ласка, на прикладі про дію таких оберегів?

    - На рівні родини такими є родові знаки. На рівні держави - герб і прапор держави. І кожен із таких символів має магічну силу для тієї групи людей, яка вірить в неї. Тому і несуть їх на чолі війська, на чолі родового торжества, на урочистості, в час небезпеки. Такими символами для України є жовто-синій прапор і герб у вигляді трьох зубців. За радянських часів прапор читався як символ золотого поля пшениці і голубого неба. А існує й інше трактування символів держави Україна: герб - єднання двох дає початок третьому. Новому життю. А поєднання жовтого (сонця, тепла, світла) і синього (води) дає зелений колір. А зелений колір - це життя. Як бачимо, що ці символи були священними для народу, який вів мирний спосіб господарювання на землі. І за тлумаченням - синій колір є жіночим началом. Це стосується і вишивок.

    - А як стосовно того, що «червоний - то любов, а чорний - то журба»?

    - Так, слова Павличка зіграли з нами жарт. Кольорова статистика вишивки на Україні має своє прадавнє тлумачення. Доступ до цієї інформації за часів Союзу заборонявся або спотворювався. Чорний колір - то колір Землі, він обов’язково мав бути на рушнику, а червоний - колір Сонця. Ми починаємо свій день з червоного, далі працюємо на землі (чорний), закінчуємо червоним. Саме такий орнамент притаманний багатьом українським рушникам.


    Поліська чоловіча сорочка.

    - У нашій родині є теж бабусин рушник…

    - Так, саме в родинах зберігалися традиції, культурна спадщина, світогляд нашого народу протягом століть, коли на нашій землі намагались встановити своє панування і монголи, і татари, і поляки, і литовці, і росіяни. Особливе місце тут відведено жінці - матері і бабусі. Вони приносили і зберігали кращі риси свого буття від покоління до покоління, передаючи їх у своїх колисанках, вишиванках, у побутових речах. Саме жінка шила одяг, доглядала дітей, вправлялася у турботах про велике господарство тоді, коди приходила лиха година в край. Дякуючи жінці, ми маємо неповторної краси національний одяг, речі повсякденного вжитку, прикрашені вишивкою - то найкращий дарунок. А в цьому всьому існує своя магія. Магічна сила шматочка полотна в тому, що з конопляних чи лляних волоконець - через пальці жінки роду в’ється ниточка. Коли жінка пряла нитку, вона вже уявляла, що буде з цих ниток ткатися: утирач, рушник, сорочка. Для кого воно буде призначене, хто буде користуватися, які люди будуть милуватися її виробом. Виконувалися пісні довгі, в яких оспівувалася доля знайомих і незнайомих людей. У традиціях нашого народу - прясти, вишивати і співати. А вже вишивався любий виріб для конкретної людини, для певного обряду, для певної оселі. І всі думки і бажання, мотиви були спрямовані для досягнення наміченого. А ще там на тканому полі були вишиті певні символи, що означали удачу в даній справі і мали магічну силу багатьох поколінь. Ось чому такі дорогі сьогодні ті речі, що лежать в бабусиних скринях. Від них віє теплом і затишком, спокоєм: живе дух роду, дух пращурів, бо все, що було в думках, зашите у шматочку полотна.

    - Вишиванка несе в собі не лише оберегове призначення, а й інформативне? Що можна дізнатися за вишивкою?

    - За вбранням можна було дізнатися, з якого села, з якої родини людина. За вишиванкою на рукаві можна було дізнатися про молоду людину чи заміжня вона, чи вдовиця, чи хоче мати дітей, чи ні. Скільки років заміжжя (до семи). По рушнику в оселі можна було знати, чи є тут в родині чоловіки, які не повернулися з поля бою.

    СИЛА ГОЛКИ, АБО ПРО ЩО РОЗКАЖЕ ОДЯГ

    За весільним одягом знали, чи зберегла дівчина свою незайманість до шлюбу. Про все це розповідав візерунок, колір вишиванки.

    На скільки обереговим є одяг, його особливості з покрою, вишивки можна проспостерігати за вишиванками, наприклад, полісянок і полтавчанок. Полтавські вишиванки спокійних тонів, широкий рукав не стримує рухів, плахта, що захищає тазобедрений пояс від холоду і зубчики на подолі… Клімат спокійний, край не зазнає природних катаклізмів.

    Полісся (Житомирщина, частина Київщини). Вишиванка - сорочка, щільно облягає шию, сустав, щільні манжети. Спідницю прикрашає три (п’ять) стрічок яскравих у боці на подолі. Обов’язково - фартух, зубцями. Всі зубці, частокіл навколо поселення - від хижаків, зубчики у вишиванці - оберіг від невидимих злих сил природи.

    І у всьому така довершеність, таке багатство, така магічна сила.

    - Любов Василівно, а з якого віку дівчата могли вчитись вишивати?

    - Коли дівчинці виповнювалось 7 (5) років, на повному місяці мама брала вуглинку і полотнинку, малювала на клаптику візерунок, показувала як прокладати стіби… Бабуся давала родову голку. Коли роботу було завершено, необхідно точно відтворювати те, що показувала мама, родову голку забирали, а для вишивальниці купляли її голку. Дід з онучкою йшли в сад з вишиванкою, майстриня прикладала руки до стовбура яблуні, а дідусь читав певну молитву: просив, щоб роботи були багаті, красиві, а руки невтомні. З цього часу починали готувати посаг для майбутньої нареченої.

    Ця «родова» голка мала магічну силу, бо несла в собі інформацію про родові обереги. Перші стіби прокладали цією голкою жінки роду. Дуже поганий знак, коли голка ламалась. Переривалась майстерність в роду. (Таку силу мали й інші інструменти в родині).

    Існував магічний день, коли починали навчання, купувалась голка для роботи. Це четвер. Це той день, коли починались великі роботи: весілля, навчання, вишивки, що стосувались весільних обрядів, оберегові речі.

    Крім оберегів, вишивка мала й іншу магічну силу - зцілення.

    Голку виготовлено зі сплаву, що має високу провідність. Читались відповідні молитви на нитку, на візерунок.

    Нитки вишивальні - це лляні, конопляні нитки, які проходили обробку вибілюванням і запіканням в тісті. Після проходження очищення вогнем, ці нитки вбирали в себе і добру, і погану інформацію від особи, яка вишиває.

    Тому іноді жінки, в сім’ї яких було горе, вишивали рушник і продавали його дешево на ринку. Такі рушники не неслись по хаті, а вішались на «фігурах» - хрестах на роздоріжжі, або на могилах. За повір’ям, лихо відійде разом з рушником і розвіється.

    Виходячи з магії вишивки, то кожна наречена повинна була сама собі вишити рушник, на якому брала шлюб. Бо рушник - то доля. А вона в кожного своя. А крім цього ще понад чотири десятки рушників повинна мати дівчина.

    Рушник на весіллі - це і початок шлюбного життя на продовження роду, це і шлях нареченої в нову родину (вішає власні рушники в хаті судженого), це і шлях до нових родичів (і свекрухи у тому числі). Коли будували хату, то сволоки також підіймалися на рушниках. Якщо цього не робили, то у хаті виникали проблеми. Наприклад, холод… Перехід в інший світ теж тече за рушником.

    - Уявляю, яка сила оберігала такі родини!?

    - Особливою силою наділена сорочка. Мамина сорочка, за легендою, рятує дитині життя. Першу сорочку у житті дитини шили із крижми, а потім зберігали і передавали меншим, щоб між дітьми була злагода. Наречена вишиває сорочку своєму судженому і одягає її на своє тіло перед шлюбуванням, щоб чоловік на інших не задивлявся.

    Перші штани шили, коли у хлопця з’являлися вуса. До цього він ходив у сорочці. Чоловіча сорочка була широкою від пояса, щоб він зміг сісти на коня. До речі, перші штани мати шила сину за один присіст, ні на що не відволікаючись, щоб не бігав по жінках…

    - Щиро дякую за цікаву розмову.

    Особливого значення набувають речі з бабусиних скринь у наші дні. Ми повинні знати їх походження і призначення, щоб усвідомлювати себе причетними до самодостатнього народу із своєю історією і культурою, а не бути «малоросами» - придатком, молодшим братом.

    Валентина КОЛЯДА, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05