РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 25 (4 липня 2014) 

  • Педагогічний стиль майстра

    «В житті доріг у них чимало
    З тих пір, як в світ вони прийшли,
    А на шляху всього бувало:
    І перемоги, і жалі.
    Куди б їх доля не кидала,
    «Здолати все!» - такий девіз.
    «Ви приклад нам» - таку похвалу
    Майстрам від учнів чути скрізь».

    Ці рядки із вірша-присвяти від одного із самодіяльних поетів, який закінчив Київське вище професійно-технічне залізничне училище (КВПУЗТ), я взяв за епіграф цього матеріалу. Вважаю це доречним для подальшої розповіді про місцевих майстрів та викладачів спеціальних предметів. Людей, які, обравши за життєвий шлях служіння сталевим коліям, встигли не лише зробити вдалу кар’єру, працюючи на локомотивах, у виробничих цехах депо. Останнім часом у бесідах з робітниками про їхній шлях до робітничих висот чув наступну думку: доброго наставника молоді в галузі не просто віднайти. Сьогодні намагатимусь спростувати цю думку.

    НЕ ПРИПУСТИМО У ПЕДАГОГІЦІ

    Феодосій НЕСТЕРЕНКО, про якого його учень, помічник машиніста тепловоза та електровоза локомотивного депо Дарниця Андрій СКРИПНИК, сказав, що кращої людини, крім власних батьків, не зустрічав - це перший мій сьогоднішній герой. Уродженець села Червоне, що на Чернігівщині, з вибором життєвого шляху після закінчення школи не задумувався. У далекі тепер 1950-ті залізничний транспорт потребував нових і нових кадрів. А у Феодосія Тарасовича була мрія - ще й закінчити залізничний технікум. Як здійснюються мрії, більшість знає: ставити реалістичні терміни виконання кожного етапу. Ф. Нестеренко в свої 30 років вирішив стати майстром виробничого навчання у київському профтехучилищі залізничного транспорту. З тих пір без учнів своє життя не уявляє. Прищепити любов до слюсарного інструменту вчорашнього школяра - в наш час явище не з легких. Не відкрию таємницю: не всім майстрам вдається. Проте, якщо підліткові підказувати: розраховуй сили об’єктивно, намагайся не переоцінювати себе, але й не применшуй власні можливості. Саме тоді, певен відмінник винахідництва і раціоналізації СРСР, кавалер медалі в ім’я А.С. Макаренка Феодосій Нестеренко, з неумілого вчора дев’ятикласника можна завтра виховати вправного слюсаря, а згодом і помічника машиніста локомотива. Досвід і практика - велика справа, говорять мудрі. А дипломант головного управління освіти і науки Київської міської держадміністрації, володар почесних грамот від Міністерства освіти та науки України та Укрзалізниці Ф. Нестеренко, який встиг попрацювати і старшим майстром виробничого навчання, додає: «Без любові до кожного підлітка, який переступає поріг нашого училища, неможливо працювати майстром зокрема, а у педагогіці це просто не припустимо». Йому віриш: 36 р., відданих педагогіці, - строк чималий.


    ЧИМ МРІЯ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД БАЖАННЯ?

    З Володимиром МОСТИЦЬКИМ знайомий особисто. Навчаючись у тогочасному залізничному училищі №17 у групі майстра, почесного залізничника Василя ГОНЧАРОВА, був знайомий із учнями, яких на шлях істинний вдало спрямовував молодий майстер виробничого навчання Володимир Олександрович Мостицький. Майбутні слюсарі з ремонту електротехнічних машин та апаратів ділилися власними враженнями про те, що саме їхній «мастак» знає досконально електротехніку, вміє добре роз’яснити секрети ремонту електродвигунів, контакторів і так далі. Згодом, коли доводилося спілкуватися із В. Мостицьким, як кажуть тет-а-тет, зрозумів: це грамотний інженер. Ще б пак, за плечима - робота помічником машиніста тепловоза у локомотивних депо Дарниця та Київ-Пасажирський, навчання без відриву від виробництва у столичному електромеханічному технікумі залізничного транспорту. Отже, коли прийшов найматися майстром виробничого навчання до рідного училища, ці факти з його біографії колишнє керівництво відомого в Україні навчального закладу прийняло до уваги. Без власних інженерних знань навчити підлітків основам електротехніки, сонму правил охорони праці на виробництві - марна справа. «Мрія відрізняється від бажання масштабом і кількістю. Бажань може бути багато, а мрія повинна бути одна!» - раз по раз повторює власним учням ветеран столичної профтехосвіти В. Мостицький. - Але навіть з найкрасивішою і райдужною мрією доводиться розлучатися - як тільки ви втілите її у життя», - почули слова від Володимира Олександровича під час весняної «Педагогічної хвилі». Остання також проходила у КВПУЗТ під орудою його директора Олександра МЕЛЬНИКА.

    «А годы летят, наши годы, как птицы, летят», - прийшли на згадку слова з відомої ліричної пісні, що так доречні саме зараз. Посивів ветеран педагогічної праці Володимир Мостицький. І не дивина. Вже вкриваються сірувато-білим кольором скроні в його учнів. Однак не втрачає, як завжди, оптимізму тепер уже відмінник освіти України, володар Грамоти Верховної Ради України, кавалер медалі в ім’я Антона Макаренка Володимир Олександрович Мостицький. По роботі і шана.

    МИ З ВАМИ ЗУСТРІЧАЛИСЯ?

    Це запитання можуть задавати одне одному всі машиністи та їхні помічники. З усіх локомотивних депо. Як не парадоксально це звучить. Адже, перебуваючи у рейсі, кожний шанований залізничник, який перебуває у кабіні, приміром, електровоза, привітає зустрічний дизель- або електропоїзд гучним сигналом з тифона. Це традиція.

    Працюючи у минулому помічником машиніста електропоїздів, і мені доводилось сигналізувати тоді машиністу електровоза першого класу, а теперішньому майстру виробничого навчання училища Віктору ПОЛІЩУКУ. Річ у тім, що Віктор Іванович майже три десятиліття віддав роботі на сталевих коліях. Володар значка «1000000 кілометрів безаварійного пробігу» навіть і гадки не мав, що після виходу на пенсію йому запропонують посаду майстра виробничого навчання. Ясна річ, на В. Поліщука працювало його знане на всій Південно-Західній ім’я як професіонала. Став у нагоді і диплом Київського залізничного технікуму. Зайвий раз не потрібно наголошувати на тому, що досвід справжнього виробничника, який за всю робітничу біографію проїхав не одну тисячу км українськими коліями, дуже нагодився педагогічному колективові КВПУЗТ. Значить - і учням, які вивчають будову електрорухомого складу. Хто краще розповість про раціональне використання паливно-енергетичних матеріалів? Про секрети розшифрування швидкостемірних стрічок? Ну і що з того, якщо хтось із учнів поцікавиться, приміром, роботою гальмівного обладнання? Про все це Віктор Іванович розповість. Докладно і змістовно.

    «ПОГАНИХ УЧНІВ НЕ БУВАЄ!»

    Якось став свідком цікавої розмови одного з молодих колег директора училища Олександра Мельника із старшим майстром училища Олександром ПРИХОДЬКОМ. Викладач заявив перед величезною аудиторією шкільних завучів, які завітали до КВПУЗТ для ознайомлення з роботою училища, про те, що, бувають серед випускників середніх шкіл «екземпляри», які погано підготовлені не лише з математики. Мовляв, навіть власне прізвище правильно написати не вміють. На це Олександр Іванович - колишній локомотивник, який має майже 45-річний стаж роботи майстром виробничого навчання, лаконічно остудив «гарячу голову». «Поганих учнів не буває!» - таким була відповідь відмінника освіти України О. Приходька. Точніше й не скажеш.

    Колишній машиніст тепловоза, заступник начальника моторвагонного депо Фастів з експлуатації Михайло КЕБКАЛ, який викладає складний предмет «Будова та експлуатація тягового рухомого складу», такої ж думки.

    Про знаного на Південно-Західній заслуженого працівника транспорту України машиніста електровоза першого класу Михайла АРТЮХА у локомотивному депо Київ-Пасажирський відгукуються, як про професіонала. І хоча ось уже понад два роки Михайло Тимофійович на заслуженому відпочинку, лідерства не здає. Тепер свій досвід щиросердно віддає майбутнім залізничникам.

    У майстра виробничого навчання КВПУЗТ Петра ЧИЖЕВСЬКОГО також славна залізнична біографія. Спочатку доля випробувала його як помічника машиніста електровоза у локомотивних депо Стрий, Туапсе. Згодом - робота у Козятинському та Фастівському депо. Вищу залізничну освіту отримував у Київському філіалі ХІІТа. Диплом і досвід згодилися, коли йому запропонували роботу старшим ревізором вагового господарства у вантажній службі. Але «кабінетно-оперативна» робота не для Петра Андрійовича. Працював і машиністом електропоїзда, і машиністом-інструктором. Довіряли і значно відповідальніші посади заступника начальника депо з експлуатації, і начальника цеху з ремонту контейнерів Українського державного центру транспортного сервісу «Ліски».

    - Першого квітня 2009 року, саме у День сміху, я в якості майстра виробничого навчання провів свій перший урок. Знаєте, відразу зрозумів, що це нелегка справа - вчити уму-розуму юнаків. Хоч на зубок знаю електросхему електропоїзда, як кажуть, від «а» до «я», а от допомогти стати підлітку професіоналом у викладача чимало перепон. Проте рук не покладаю. Зажди нагадую учням: «Через нестачу знань, які за неуважності та власних лінощів не доотримуєш за партою, на лінії обернуться величезними неприємностями». Уявіть, допомагає. Вчаться!

    Колишній першокласний машиніст паровоза, тепловоза, електровоза депо Дарниця Іван ФЕЩЕНКО - засновник залізничної династії. Дружина, син, невістка віддали роботі у різних підрозділах Південно-Західної чимало років наполегливої праці. З усмішкою, яка притаманна лише Івану Миколайовичу, він відгукується про власних вихованців: «Добра зміна зростає. Кожен, кого навчаю слюсарній справі, знає: робота на залізниці - гарантія стабільного заробітку». Тож нехай намагаються взяти від мене все те, що я вмію».

    А його колега Іван МАЛЯРЧУК, крім «прищеплення» любові до професії, вчить учнів прекрасному. Маючи чудовий тенор, на всі свята, які відбуваються в училищі, дарує пісні на музику багатьох композиторів.

    «Кожний майстер має, як кажуть, власний «педагогічний почерк», адже по-своєму організує роботу, намагається здійснювати цілі навчання й виховання за допомогою власно розробленої системи, проявляючи властивий йому педагогічний стиль. Від стилю роботи майстра багато в чому залежить темп навчальної діяльності учнів, її результативність, уміння застосовувати отримані знання й засвоєні способи дії в різних навчальних й виробничих ситуаціях. Притаманний особі педагога стиль як педагогічна майстерність у цілому не є вродженою якістю майстра, а формується в процесі практичної діяльності», - наголосив директор училища Олександр Мельник, який має величезний досвід наставника робітничої молоді.

    На фото Олексія ЧУМАЧЕНКА: майстри виробничого навчання Володимир ГОЦАК, Олександр ПРИХОДЬКО, Іван НЕСТЕРЕНКО, Іван ФЕЩЕНКО, Петро ЧИЖЕВСЬКИЙ, Іван МАЛЯРЧУК, Віктор ПОЛІЩУК та учні Артем ФЕЩУК, Андрій СКРИПНИК, Андрій РОМАНЕВИЧ, Михайло АЛЕКСАНДРОВСЬКИЙ, Максим КУЦЬ.

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05