РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 23 (20 червня 2014) 

  • Маршрут визначено вірно

    Схід сонця спостерігати через локомотивне вікно. Таке далеко не кожному вдається. А от Олександр ТУМАЧОК за 22 роки роботи помічником машиніста, машиністом, машиністом-інструктором бачив сотні разів. І, за його словами, щоразу це були абсолютно нові пейзажі. Причому, завжди - чудові, не залежно від пори року чи погоди. Та довго милуватись цими явищами природи не приходилось. Робота вимагала пильно вести контроль за показниками приладів, слідкувати за сигналами світлофорів, знаками, колією… Прогавиш щось - біди не оберешся. Не прогавив, тому усі поїздки проходили без зауважень.


    Олександр ТУМАЧОК

    - Яка поїздка була найцікавішою? - перепитує Олександр Миколайович і, після недовгих роздумів, відповідає, - напевне найперша, неофіційна. Коли мій батько, а він працював машиністом, взяв мене, тоді ще хлопчиком, із собою. Я вперше бачив залізничну колію через вікно локомотива. А вона пролягала чудовою місцевістю нашого Подільського краю.

    Ця поїздка, хоч і була нелегальною, та все ж стала доброю справою. Вона відіграла визначальну роль для юнака при виборі майбутньої професії. Уже далекого 1989 р. Олександр поступив на навчання до Жмеринського профтехучилища, звичайно ж - учитись на помічника машиніста. Його рішення схвалили і батько, і мати. На той час Олена Григорівна також працювала на залізниці - лаборантом у локомотивному депо. До цього структурного підрозділу, після завершення навчання, прийняли на роботу й Тумачка-молодшого.

    Робота помічника машиніста тепловоза, електровоза не відноситься до категорії простих. Щоб успішно виконувати такі обов’язки, потрібні не лише хороші знання, а й високі морально-психологічні якості - витривалість, відповідальність, швидка реакція, розвинута увага та й інші. Усе це на сьогодні є в Олександра Миколайовича. Щось йому дісталось у спадок від батьків. А багато чого довелось й набувати під час повсякденної клопіткої роботи. Причому й роботи над собою, яка включала удосконалення професійних навичок, «шліфування» майстерності, поповнення знань.

    Щодо останніх, то їх залізничник не лише поповнював самотужки, вивчаючи спеціальну літературу, а й продовжував навчання. Спочатку це була Київська технічна школа машиністів, на курсах в якій Олександр Тумачок пройшов підготовку за фахом машиніста електровоза. Згодом було й навчання у Київському університеті економіки та технологій транспорту, де він 2005 р. здобув кваліфікацію інженера-механіка локомотивного господарства. Щоправда, ще тривалий час працював машиністом. Але при цьому постійно підвищував свою кваліфікацію, аж до машиніста електровоза першого класу.

    Майже шість останніх років Олександр Миколайович на посаді машиніста-інструктора очолює колону локомотивних бригад у Жмеринці. Ці обов’язки не назвеш простими, адже доводиться відповідати не лише за себе, як бувало, за свої дії у кабіні локомотива, а за десятки своїх підлеглих. А вони щодоби, за будь-яких погодних умов, вдень і вночі потужними локомотивами доправляють до станцій призначення тисячотонні вантажні чи із сотнями людей пасажирські потяги. І перед тим, як відправити в рейс кожного машиніста чи його помічника, очільник колони повинен бути впевненим, що його підлеглий справиться із поставленим завданням. А щоб така впевненість була, необхідно регулярно проводити технічні навчання, здійснювати перевірки, виконувати контрольні поїздки, передавати свій досвід.

    Досвід. Звідки він у Олександра Миколайовича?

    - Багато чого я перейняв від свого батька, - зізнається мій співрозмовник. - Але у мене було й чимало інших наставників. Із вдячністю сьогодні я згадую машиніста-інструктора Миколу Володимировича КАБЗЮКА, який передавав мені усе, чому сам навчився за багато років роботи у нашому локомотивному депо. Певні знання і навички перейняв я й від Юрія Миколайовича СОКОЛОВА, який працює викладачем у Центрі розвитку персоналу (у колишній школі машиністів). Можна називати й багато інших старших колег, в яких я вчився секретам керування локомотивами, переймав уміння працювати з людьми.

    Залізничні династії - явище не рідкісне у нашій галузі. Однак і у цій публікації варто наголосити на тому, що наш герой відноситься саме до такої категорії людей. Втім, не лише він, а й його брат продовжив родинну справу. Сергій Миколайович трудиться на Жмеринському вагоноремонтному заводі. А дружина - Тетяна Володимирівна - хоч не відноситься до категорії залізничників, однак працює для неї. Вона, як викладач, навчає майбутніх машиністів, колійників у Жмеринському вищому професійно-технічному училищі №1. Їхній п’ятнадцятирічний син Сергій мріє стати лікарем. Та, можливо, ще змінить свої наміри. Втім, і лікарі працюють на залізниці. Тому династія Тумачків-залізничників знайде своє продовження.

    Кажуть, не хлібом єдиним живе людина, та й не лише своєю роботою. Олександр з дитинства захоплювався спортом. Не полишав він цього заняття й у старшому віці. При цьому має неабиякі досягнення. Він успішно виступав за футбольну команду локомотивного депо. А у складі волейбольної команди двічі ставав чемпіоном Вінницької області. На сьогодні, у сорокарічному віці, він зберіг спортивний азарт, однак він проявляється у інших, дещо спокійніших захопленнях. Серед них - рибалка та збирання грибів. Своїми успіхами у цих справах мій співрозмовник не хвалився. Однак запевнив, що з пустими руками а ні від річки, а ні з лісу не повертався.

    Напевне це тому, що Олександр Миколайович з молодих років привчився чітко і виважено ставити перед собою цілі, визначати маршрути, будь то робота чи відпочинок. А головне: він вірно визначив перед собою головний життєвий маршрут, який проліг залізницею, і яким він упевнено йде сьогодні. Та прямуватиме й у майбутньому.

    Від редакції

    Нещодавно Олександр ТУМАЧОК відмітив власне 40-річчя. Із чим його і поздоровляємо!

    Никифор ЛИСИЦЯ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05