РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 22 (13 червня 2014) 

  • «Ловці» вагонів

    Ми продовжуємо знайомити читачів нашої газети із кращими колективами Південно-Західної магістралі. Сьогодні розповідь про бригаду регулювальників швидкості руху вагонів непарної гірки станції Дарниця.

    «Основне завдання регулювальника - діяти чітко за інструкцією, аби не допустити схід вагона, забезпечити збереження вантажу, не забуваючи про охорону праці», - вводить нас у курс справи старший регулювальник швидкості руху вагонів Валерій РУДІЧ. І знайомить нас зі своєю бригадою: Олександр СІРИК, Володимир КОВАЛЕНКО, Руслан СУДОСА (на фото).

    «Як правило, на зміні нас п’ятеро. Юрій ОНУФРІЄВ, наш поважний ветеран, у відпустці. Робочий день починається з приймання зміни, перевірки інвентарю, зокрема, головного атрибуту регулювальників - гальмових башмаків. Башмаки повинні бути завжди у справному стані. Оглядаємо їх на наявність пошкоджень. Після цього доповідаємо черговому по гірці щодо прийому зміни. Пошкоджені замінюємо на нові. Узимку вони частіше виходять з ладу від перепадів температури», - каже Валерій Іванович.

    Залізничники розповідають про те, як хто прийшов у цю сферу. Всі вони - не один рік на станції. І кожний має свою історію працевлаштування. Когось покликав друг, хтось влаштувався самотужки, але жоден з них не шкодує з того, що працює в галузі. Приміром, Валерій Рудіч має двадцять років стажу на залізниці. На початку 90-х років, коли у місті Ніжин не стало прийнятної для нього роботи, він вирішив шукати її у столиці. На ст. Дарниця потрібні були працівники. Запропонували посаду регулювальника швидкості руху вагонів. І відтоді Валерій Іванович - залізничник. Має шостий розряд.

    «Навчитися правильно гальмувати вагони з першого дня не виходить. Для цього потрібно набратися досвіду, - підключається до розмови Олександр Сірик. - Сьогодні навіть правила навчання змінились, раніше був місяць для підготовки, нині вчаться протягом трьох. Регулювальник повинен правильно гальмувати вагони, щоб не пошкодити їх, і щоб вони, як мовиться, не втекли. Для цього на ходу визначаємо швидкість руху вагона, підкладаємо башмак так, щоб після його укладання вагон рухався зі швидкістю не більше 5 км/год».

    Нашу розмову перериває повідомлення чергового по гірці: «Регулювальники! Подача вагонів на 12-ту!». Регулювальники беруть спеціальні вилки для укладання гальмувальних башмаків і виходять на колії. Ми теж з фотокореспондентом прямуємо поруч. Валерій Іванович інструктує нас щодо порядку поводження на коліях.

    Та вже за кілька хвилин спостерігаємо, як підкладають башмаки під вагони. Навіть трішки боязно, коли на гірці відчіплюють відразу кілька вагонів, які прямують на різні колії. Що скажеш: такій вправній роботі можна позаздрити. Рівно покласти башмак, а його вага - майже 7 кг, на колію - це майстерність. У залізничників це виходить з першої спроби. Робота важка. Вони швидко переходять з колії на колію, щоб «ловити» вагони. «На перших двох позиціях гальмування вагона здійснюються автоматично за допомогою вагонних уповільнювачів, які встановлено на гірці, а ми, регулювальники, застосовуємо третю гальмівну позицію, - пояснює Валерій Рудіч. - Без регулювальників на станції не обійтися, адже навіть після сповільнювача рухомий склад йде з різною швидкістю, і, щоб його не пошкодити, необхідно правильно застосувати технологію гальмування. Наша робота має високий рівень небезпеки. Тут можна все життя вчитися, але до кожного вагона не звикнеш, тому що вони різні за конструкцією і за своїми габаритами. На роботу виходиш, як у перший день: максимально зосереджений, адже відповідальність на наших плечах лежить велика».

    Скориставшись хвилиною перепочинку, цікавлюся у Валерія Рудіча, як вдається справлятися з такими фізичними навантаженнями, пов’язаними з постійними переміщеннями в районі робочої зони.

    - Без цього не обійтися, - пояснює наш співрозмовник. - Окрім виконання своїх обов’язків додаються ще й додаткові навантаження - шум від поїздів, маневрових локомотивів. Працюємо на відкритому повітрі при різних погодних умовах. Режим - змінний, по 12 годин. На добу відчіпляємо до 780 вагонів, інколи буває більше. Взимку працювати важче, через те, що гальмівні позиції повинні завжди бути очищені від снігу та криги. Обледенілі башмаки нерідко вибиває з-під колеса, так що доводиться їх відігрівати в пункті обігріву.

    Повертаємося у пункт обігріву. Після короткого перепочинку черговий по гірці дає залізничникам нову команду. І вони - знову на колії. Принцип роботи регулювальника - слухати та «ловити», а ще завжди відчувати підтримку один одного. Бо вся бригада працює за однакових умов.

    Ольга ЛИХАЧОВА, Фото Валентини ЧЕЛЮСКІНОЇ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05