РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 21 (6 червня 2014) 

  • Життєва нота для Андрія СКРИПНИКА

    Як висловити пошану людині, яка на це заслуговує? А якщо це 16-річний юнак? У нашому випадку - учень Київського вищого професійно-технічного залізничного училища (КВПЗТУ), який отримав диплом 2-го ступеня. Це - заслуга за завоювання одного з призових місць у Всеукраїнському конкурсі фахової майстерності серед учнів профтехучилищ. Очевидно, у цьому разі потрібно радо привітати цьогорічного лауреата престижного заходу, який влаштовує навесні Міністерство освіти та науки України.


    Викладач Володимир ГОЦАК та його вдячний учень Андрій СКРИПНИК.

    Представляємо вам Андрія СКРИПНИКА, цьогорічного випускника залізничної альма-матер, який під час означеного конкурсу з професійної майстерності за спеціальністю «Слюсар з ремонту рухомого складу» виявив неабиякі здібності в теорії та під час практичних іспитів.

    Ми зустрілися на учнівський перерві: журналіст і учень. Досвідчена людина і юнак. Про що будемо говорити? - побачив в очах мого нового знайомця зацікавленість.

    Вже за хвилину нашої розмови дізнаюся, що А. Скрипник уродженець Кіровограда. Після закінчення 9-річки вирішив поступати до залізничного училища. І не до того, що за №12 і розташоване у Знам’янці. До останнього, між іншим, з Кіровограда всього лише 42 км. А до столичного. Чому? Давно цікавився залізничною освітою. Мрія - стати помічником машиніста. Тож вчитися одночасно секретам водіння тепловоза та електровоза вартувало саме в Києві. Порадившись із батьками, вирішив, що все ж столичне вище професійно-технічне училище залізничного транспорту є більш престижним. До речі, середній рівень шкільного атестата Андрія дорівнював 9,3 бала. Непогано, як для вступника до профтехучилища, чи не так?

    Далі хлопцю пощастило із викладачами. Правилам технічної експлуатації його добре навчив Михайло АРТЮХ, будову тягового рухомого складу вивчав на уроках, які викладає Володимир ГОЦАК. Добрі слова говорить і про майстра виробничого навчання Феодосія Нестеренка: «Навчив любити слюсарну справу. Це на перший погляд здається, що обробка металів - діло нецікаве. Якби ті, хто у цьому впевнений, повчилися у мого майстра, відразу б зрозуміли: кожне практичне заняття - це майстер-клас, коли людина може переконувати… Мені пощастило із старшими, тепер я поправу можу називати їх колегами. Бо ми - залізничники!

    Він уміє поважати думки інших. Очевидно, Андрій сповідує традиції своєї родини. Батько - Андрій Олексійович - служить у правоохоронних органах, а мати - Оксана Миколаївна - працює продавцем. Ідеалом для молодшого Скрипника є його батьки, яких дуже любить і шанує. Це вони привчали до фізичної праці у приватній оселі. Хто ж допоможе батькові скопати грядки у садку? А матері - у квітнику? Звісно ж, син. Для душі у нього - читання технічної літератури. Ще любить слухати українські ліричні пісні. Веселі ноти також піднімають настрій.

    За плечима у молодого залізничника - практика в електроапаратному цеху, перші самостійні рейси як помічника машиніста електровоза у локомотивному депо ст. Дарниця. Туди й отримав розподіл після закінчення навчання. Значить, робота буде! Стабільність у наш незбагнений час йому гарантуватиме Південно-Західна залізниця.

    Дуже важливо у цьому віці відчувати надійне життєве підгрунтя. Психологи це називають момент тилу. Якщо людина не відчуває «миті тилу», то вона починає шукати його у випадкових людях. Ознайомити з азами майбутньої професії - це прерогатива викладачів та майстрів виробничого навчання, оволодіти вмінням долати життєві перешкоди - цьому також вчаться в училищі. А проживання у гуртожитку, з усіма його турботами про справи кухонні та господарчі - теж неабиякі життєві «університети».

    Про перший рейс до ст. Миронівка він розповідає охоче. Хвилювався через те, що раптом забуде параметри швидкостей на дільниці між Києвом та Трипіллям. Все обійшлося.

    - Хто був твоїм першим машиністом, Андрію?

    - Володимир ВОСКРЕСЕНСЬКИЙ, - із неповторною теплотою у голосі відповідає парубок. - Я був дублером у помічника машиніста Дмитра ІГУМЕНЦЕВА. Це чудова школа, - вважає Андрій.

    Про що мріє? Бажає поступати до Державного технічного університету економіки та технологій залізничного транспорту.

    - Не всі секрети локомотивного господарства мені поки що відомі, - так із усмішкою відповів мені майбутній абітурієнт.

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05