РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 20 (30 травня 2014) 

  • Куди переїхав Тарас?

    Яка доля скульптури Тараса Шевченка? Тієї, яку напередодні 200-річчя від Дня народження Кобзаря створювала багатотисячна аудиторія київського Майдану.

    Телефоном знайомимось із автором. Володимир ЗАЄЦЬ понад два з половиною роки тому відшукав на дерев’яному складі підприємця із рідного села Затоки, що у Барському районі на Вінниччині, величезну колоду з осики. Порозумілися швидко: під габарити пилорами та колода не підходила. Тож Володимир Григорович вирішив, що найкраще з неї вийде Тарас, розповів скульптор. Цікава історія подорожі Пророка у дереві до київського Майдану. Спочатку В. Заєць працював над створенням майбутнього шедевру у м. Бар, згодом - перевіз до Києва, а саме до Музею української архітектури та побуту, що у Пироговому. Далі - ще один переїзд. Митцю дали прихисток у Меморіальному будинку-музеї Т. Шевченка, що поруч із Майданом Незалежності. Отже, до сцени, яка поруч із вулицею Небесної сотні, було рукою подати. Так і сталося згодом. Людне місце кликало до себе українців та гостей столиці нашої держави до осики, що на очах стає пам’ятником.

    «Цій осиці понад 200 років. Вона навіть за Шевченка старша», - розповідає Володимир Григорович. Біля нього юрбиться народ. А як же? Є бажання за допомогою дерев’яного молотка - киянки та долота попрацювати над нижньою частиною скульптури.

    За народними прикметами, осика є оберегом від нечистої сили. Можливо тому, багато з тих, хто брав участь у створенні скульптури, привласнювали тріски на пам’ять. Праві: Україні так потрібно зараз відчиститись від всякої нечисті.

    Скульптура, що, за планами представників Книги рекордів України, після її закінчення може стати справжньою гордістю Володимира Григоровича, тепер переїхала з Майдану до одного із приміщень Київської політехніки. Ректорат КПІ надав відповідну площу, щоб усі задумки митця було впроваджено у дереві. Тут у студентському середовищі Володимир Заєць бажає залучити якомога більше студентів до створення майбутнього шедевру. А те, що таке відбудеться особисто, ми не сумніваємось. У «Книзі рекордів України» зафіксовано найбільший предмет мистецтва Петриківського розпису - 5-метрову дерев’яну ложку. Ця новина облетіла світ минулого року. Автором цього дерев’яного артефакту також є В. Заєць.

    Виявляється, що до створення скульптури з дерева Володимир Заєць прилучив і власного сина Богдана. Йому вже вдалася скульптура козака. Богдан допомагав батькові і при створенні скульптури героїв мультфільму «Жив-був пес», що прикрашає вхід до вегетаріанського ресторану на вулиці Гончара у Києві.

    Скульптурна композиція представляє собою один з найвідоміших моментів мультфільму: вовк і пес сидять під святковим столом, між ними стоять пляшка самогону з написом «Многая літа» і окіст. Виконана композиція з липи.

    Ясна річ, у наші важкі часи скульптор має заробляти на кусень хліба. Тому й подібні скульптури, як вовк і пес, мають своїх покупців.

    - Що скажете про залізницю? - розпитую далі мого нового знайомого.

    - Якось перед останніми виборами до райради завітав до нас один з кандидатів. Пообіцяв, якщо його оберемо, то зробить залізничну платформу біля мого села Затоки та сусіднього Мирного. Навіть залізобетонні плити поруч із коліями поклав. Та програв він ті вибори. І що ви думаєте? Наступного ранку вже не було ні кандидата, ні його залізобетонних плит. Ось так і живемо, каже скульптор, проводжаючи поглядами приміські поїзди, що квапляться до Бару та у бік Жмеринки…

    Що ж до скульптури Тараса, то, як стверджує Володимир Григорович, це у першу чергу данина пам’яті про Кобзаря. Володимир Заєць вважає, що для завершення багатолітньої роботи йому знадобиться щось понад рік. Почекаємо?

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05