РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 18 (16 травня 2014) 

  • Улюблені кольори Ганни ПОЛЮШКО - жовтий та блакитний

    Останнім часом звикаю роздивлятися кожний пейзаж із стратегічної точки зору. Незадовго до того, як маршрутний автобус довіз до мальовничого прикордонного міста Щорс (Чернігівщина), на одному із дорожніх перехресть побачив бронетранспортер. Темно-зеленого кольору машину було, як прийнято говорити, припарковано у лісовій гущавині, за декілька кілометрів до в’їзду у місто. Неподалік - блок-пост. Прикмети неспокійного часу? На жаль, це - реалії.

    ГОСТРА ТЕМА ПОТРЕБУЄ КОМПЕТЕНТНИХ КОМЕНТАРІВ

    Згодом, спілкуючись із робітниками та інженерами місцевого локомотивного депо, з’ясую, що віднайти душевну рівновагу в умовах політичної кризи допомагають буденні клопоти. А їх у колективі, в якому трудяться 220 робітників та інженерно-технічних працівників, багато. Приміром, коли в середині квітня п.р. сталися перебої із постачанням дизельного пального, хвилюватись за забезпечення роботою цеху експлуатації прийшлося не лише заступнику начальника депо В’ячеславу БОРЩУ, а й черговому по депо Олександрові ПУСЮ. Телефонні дзвінки про складну ситуацію було спрямовано до галузевих служб в управлінні столичної магістралі, до Конотопської дирекції залізничних перевезень. Справа у тому, що кількох тонн солярки, які залишалися на господарстві того дня, аж ніяк не вистачало для повноцінної роботи магістральних та маневрових локомотивів на підпорядкованих деповцям дільницях.



    Слюсар механічного цеху Олександр ВОРУШИЛО


    Черговий по депо ст. Щорс Олександр Пусь


    Останні - з розряду відповідальних з транспортної точки зору. На обслуговуванні - рух пасажирських, вантажних і приміських поїздів на дільниці Гомель - Бахмач. Маневрова робота відбувається між дільничними станціями Щорс та Бахмач. Гостра тема потребує компетентних коментарів. Про об’єктивні причини затримки пального ми дізналися в Конотопській дирекції залізничних перевезень. Через важкі економічні умови, що спіткали у тому числі і транспортну галузь у квітні п.р., цистерни із світлими нафтопродуктами невчасно надійшли на столичну магістраль. Зокрема до Щорса. Проте вже трохи згодом система постачання запрацювала як належить.

    - Бентежить те, що маємо простої локомотивних бригад з нашого депо. Через означені перебої з пальним, роботу щорсівців із задоволенням виконують білоруські локомотивники, - наголошує заступник начальника депо з експлуатації В’ячеслав Борщ. - А у наших машиністів та помічників - недовиконання виробничих норм. Хіба не болітиме душа?! Хай ці перебої у роботі не увійдуть у систему.

    З ІНЖЕНЕРНОЇ ТОЧКИ ЗОРУ

    Відправляємося у коротку екскурсію слюсарно-механічними дільницями, де щорсівці ремонтують не лише залізничні локомотиви. Вміють тут давати раду снігоочисним машинам. На конвеєрі - будівництво малих архітектурних форм - пунктів для обігріву колійників. Для потреб локомотивного господарства залізниці освоєно випуск струмоприймачів для вантажних та пасажирських електровозів. На чималу славу серед колег із локомотивних депо всіх українських залізниць заслуговують і ті слюсарі та інженери, які вміють ремонтувати раритетну залізничну техніку.

    Роздивляємось надпис на табличці, зробленій із алюмінієвого сплаву, про те, що паровоз серії ЭР-787-46 збудовано у Познані (Польща) у 1954 р. Отже локомотиву «стукнуло» 60. Залізничникам в усі часи до душі були ці локомотиви. Зокрема машиністам. Техніка хоч і примхлива, проте цікава з інженерної точки зору. Цим паровикам не було ціни на другорядних дільницях та при здійсненні маневрів. Про це дізналися у деповському музеї. Достатня потужність при невеликому навантаженні на вісь, простота і надійність під час експлуатації дозволили, очевидно, і машині ЭР-787-46 дожити аж до чергової пенсії.

    Знайомство із слюсарями Станіславом ГОРБАТОВИЧЕМ, Сергієм ЗІНЧЕНКОМ відбувалося безпосередньо на локомотиві. Багатометрової довжини машина підвладна невтомним робітникам. Інакше і неможливо. Варто лише не перевірити стан парового котла, пароперегрівача, не поцікавитись «здоров’ям» циліндрів, ходом поршня, можна забути і про те, що 1320-міліметрові колеса колись рушать із ремонтного цеху.

    ЗВІДКИ «БРАТСЬКИЙ» ВІРУС НЕНАВИСТІ?

    …У ковальському цеху тихо. Невже назавжди згасло горнило? Виявляється, місцевого умільця В’ячеслава БУЛДЕНКА мобілізовано через міський військкомат.

    - Усе може викувати, - говорить про нього В. Борщ. - І інструмент, яким комплектується ящик кожного локомотива, і різноманітні деталі та агрегати, і кільця, заглушки, приміром для кожуха зубчастих передач… Художня ковка - то також його ремесло. Без В’ячеслава Івановича важкувато…

    Часткова мобілізація. Подумалось, ось і в ці цехи завітав із сусідньої країни «братський» вірус ненависті. Тому висококваліфікований коваль змушений у власні 35 років брати до рук справжню зброю. У зв’язку із різким ускладненням внутрішньополітичної ситуації в південних і східних регіонах внаслідок подальшого втручання Російської Федерації у внутрішні справи нашої держави. Як так вийшло, що у сприйнятті переважної більшості росіян українці стали ворожою нацією? А деякі наші російськомовні співвітчизники щодобово потребують захисту від «кровожерливих бандерівців - фашистів»? Відповідь проста - в Російській Федерації впродовж останніх років відбувалося зомбування власного населення. Проти України тривалий час ведеться тотальна інформаційна війна.

    Яке ж у нас майбутнє? Очевидно, це питання турбує не лише коваля зі Щорса В’ячеслава Булденка. Тому й став до армійських лав. Як виявилося, не одного В. Булденка хвилює ідея-фікс у політиці величезної ядерної держави. Апетити агресорів невситимі. Проте життєва позиція багатьох мешканців Щорса - цього чистого і красивого міста на березі мальовничого Снова - є типовою навіть для нашого прагматичного часу.


    Ганна ПОЛЮШКО з улюбленою газетою


    Слюсарі з ремонту паровозів Станіслав ГорбатовиЧ та Сергій ЗІНЧЕНКО

    ІСТОРІЯ ЗНОВУ ВИПРОБОВУЄ

    У розмові із секретарем начальника локомотивного депо, членом місцевого профкому Ганною ПОЛЮШКО довелося поговорити на гостру тему - про події, які останнім часом відбуваються в нашій країні.

    - Агресія від учора ще, як нам здавалося, братньої Російської держави на нашу рідну країну виявилася не страшним сном, а дикою, нелюдською реальністю, - говорить ця тендітна жінка. - По-живому вирізали з нашого серця Крим, з яким у багатьох серед нас пов’язані приємні спогади про чудово проведені дні…

    Як не прикро констатувати, ворог на цьому не зупинився й продовжує тероризувати нашу країну через скупчення військ і військової техніки на українських кордонах. Мешканці нашого прикордонного району, як ніхто, відчувають на собі ці страшні події. Доводиться постійно жити під прицілом російських військових, розуміючи, що життя родини, дітей щомиті перебуває в небезпеці. Спочатку, коли в нашому місті та районі з’явилися блок-пости, це викликало, м’яко кажучи, непорозуміння у мирних жителів. Але, швидко заспокоївшись від емоцій, місцеві жителі усвідомили: необхідно надавати активну допомогу солдатам, які стоять на захисті нашої Батьківщини. Збір коштів для потреб української армії активно організовано у нашому прикордонному Щорському районі. Практично всі верстви населення так чи інакше беруть участь в акції. Навіть у школах учні збирають необхідне для солдатів, а пенсіонери часом віддають останнє.

    - Спокій, лише спокій, - закликає Ганна Олексіївна колег по роботі. - Але ж відомі випадки, коли доводиться спілкуватися із налаштованою вороже проти України та українців людиною. Не скажу, що це завжди жителі нашого міста, адже коло спілкування, зокрема під час авто-пробігу, про який розповім згодом, було доволі широке і з географічної точки зору. Особисто в мене такі, м’яко говорячи, недалекі люди викликають щиросердне здивування. Після короткого спілкування із подібним співбесідником стає нестерпно боляче за нашу рідну Україну. Чи не бачать прихильники сучасних загарбників факти російської агресії?! Але прикрі винятки тільки підтверджують правило: українці у переважній більшості налаштовані патріотично й готові стати на захист своєї Батьківщини. Підтвердженням тому стала акція, організована активістами нашого міста. На початку квітня п.р. відбувся автопробіг «Єдина країна». Його маршрут проліг по блок-постах Щорського й Городнянського районів. Акція об’єднала господарів майже півсотні автомобілів із національною символікою. Громадська атмосфера була неперевершеною. Важко передати на словах почуття гордості за мешканців нашого міста, які відклали всі справи для того, щоб у свій вихідний день взяти участь у цьому патріотичному заході. Приємно було бачити однодумців, щирих патріотів. В акції взяла участь і делегація із сусідньої Корюківки.

    РАЗОМ МИ - СИЛА!

    - Думаю, ми ніколи в житті не забудемо цей день, - ділиться спогадами Ганна Полюшко. - Нас радо зустрічали люди в прикордонних селах, виходячи назустріч, із жовто-блакитними прапорцями в руках. В акції разом із батьками брали участь навіть маленькі діти. А який це урок патріотизму для підлітків, які у зв’язку з військовими подіями швидко подорослішали й переживають за Україну нарівні з дорослими?!

    Захисникам Вітчизни також було приємно бачити підтримку з боку мирного населення. Навіть природа в цей день була з нами заодно: яскраво світило сонце, у блакитному небі літали лелеки. Уперше за останній час я піймала себе на думці, що щиро, від душі посміхаюся. Коли автопробіг закінчився, всі учасники були втомленими від довгої дороги, але щасливими від зустрічей з однодумцями. Разом ми - сила! Існує гарний вираз: «Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими». Отож ми обов’язково станемо сильними! Ми повинні бути сміливими й берегти свою країну!... Так, ми стали іншими: страшні події останнього часу розділили наше життя на до й після. До анексії Криму, до сепаратистських викликів у Луганській, Донецькій та Одеській областях особисто я ніколи не думала, що буду радіти, дивлячись на українські прапори, розміщені на будинках і машинах, і що моїми улюбленими кольорами стануть жовтий та блакитний. Але саме таких, як ми зараз, неможливо перемогти й зламати. Ми не зрадимо своїй країні! - наголосила Г. Полюшко.

    «МАЄМО ВИСТОЯТИ І ПЕРЕМОГТИ!»

    Скільки випробувань випало на долю щорсівців із впровадженням в експлуатацію 25 липня 1874 р. залізничної дільниці Гомель - Бахмач. Почав стрімко розвиватися хутір Коржівка. Так виникло залізничне селище з назвою Сновськ, перейменоване в 1935 р. на місто Щорс на честь легендарного полководця громадянської війни Миколи Щорса.

    Про це можна дізнатися у місцевому Краєзнавчому музеї та Музеї імені М. Щорса, куди нас радо запросила Ганна Полюшко. На 140-му році від дня виникнення залізничного вузла, коли над країною постала загроза військового конфлікту, збройні сили України виявилися неготовими. Тож завдяки підтримці з боку небайдужих людей, серед яких є працівники локомотивного депо ст. Щорс, військові, які охороняють кордони Чернігівщини, мають все необхідне для несення служби, стверджує інтернет-сайт Чернігівської облдержадміністрації.

    Під час відзначення 69-ої річниці Великої Перемоги біля Стелли, яку розміщено перед входом до локомотивного депо, з’явилися квіти. Це данина пам’яті тим, хто не повернувся із фронтів Великої Вітчизняної. Історики акцентують увагу на війні як на гуманітарній катастрофі, що вартувала життя десяткам мільйонів людей. Ми пам’ятаємо, якою ціною дісталася попереднім поколінням українських визволителів радість із сльозами на очах.

    Схиляємо голови перед подвигом переможців! Але історія знову випробовує нас. Славимо сучасних воїнів-охоронців та прикордонників, які протистояли ціною власного життя «зеленим чоловічкам» з Росії та їхнім посіпакам з Донбасу та Криму.

    - Маємо вистояти і перемогти! - сказала на останок Ганна Полюшко.

    ВІД РЕДАКЦІЇ

    Людина перед екраном телевізора чи комп’ютера отримує токсичну інформацію, при цьому важко не відчувати обурення, страху чи гніву. Це руйнує душу й тіло. Тому фахівці рекомендують тверезо оцінювати власні можливості, а інформацію фільтрувати. Так, як це робить Ганна Полюшко. Спокій, лише спокій. Якщо відчуваєте, що самотужки подолати кризовий стан не вдається, зверніться до спеціалістів - психологів.


    Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА

    Віктор ЗАДВОРНОВ
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05