РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 17 (8 травня 2014) 

  • Пам’ятник Кобзареві або Народження громади

    Народження нового пам’ятника Кобзареві у рік його 200-річчя, слава Богові, не дивина. Встановлюють його великі міста і невеличкі села. Та справжнім дивом стає сьогодні народження громади - згуртованість українців, вірних синів Тараса.

    У травні минулого року на звернення Олексія Черняхівського до мешканців Гнідина (Бориспільщина, Київська обл.) про встановлення пам’ятника Кобзареві за добровільні пожертвування селян відгукнулося щире товариство.

    Все почалося з 200 гривень від місцевого пенсіонера. Згодом список прізвищ жертводавців друкувала місцева газета. Від хати до хати ходили волонтери. Кожна гривня була великою радістю. Вагомий внесок з вдячністю прийняли від благодійних фондів - «За майбутнє Черкащини», «Велика родина», Спілки ветеранів Дарницького району м. Києва. Не відмовляли й керівники будівельних організацій: бруківка, асфальтове покриття, бетон, рулонна трава, бордюри, ковані лави та інші матеріали надавали майже безкоштовно.

    Виготовити постамент оргкомітет довірив підприємцю-каменотесу із Житомира Віктору Єршову, а його земляк, художник Олександр Арбатський зробив необхідні написи. Скульпторів знайшли у Полтаві. Авторами «гнідинського» Тараса стали Валерій Голуб та Дмитро Коршунов, а відливали бронзове погруддя ливарники з Харкова Максим та Олександр Демченки і Сергій Шауліс. Проект облаштування прилеглої до пам’ятника території безкоштовно розробили місцеві спеціалісти - архітектор Євген Царук та інженер-дизайнер Тетяна Онищенко.

    «Водночас наші дорослі та юні односельці, члени організаційного комітету, депутати та працівники сільської ради з пилками, лопатами, граблями, молотками, віниками, візками та іншим знаряддям щоденно працювали біля пам’ятника, - розповідає нам активна учасниця цієї акції у Гнідині, директор ЗОШ I-III ступенів імені Петра Яцика Ніна КУДЬКО. - Праворуч від Тараса буде «раз у раз» скрипіти ясен. А ліворуч шумітиме своїми вітами праправнучка його мангишлацької верби. У далекому 1850 р. рядовий Т. Шевченко Новопетровського гарнізону посадив вербову галузку. Поливав та доглядав її. Тій вербі вже 164 роки. Гілочку від неї у свої рідні Любарці, а звідти у Гнідин, привіз наш земляк, - продовжує свою розповідь Ніна Григорівна, - відомий український поет Петро ЗАСЕНКО.

    Велелюдна громада, що зібралась цієї березневої днини, тримала руку на серці, коли в небо здіймались слова українського Славеня, разом з духовенством та хористами з Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря, які освятили пам’ятник.

    А Тарасові слова з вуст неперевершеного народного артиста України Анатолія ПАЛАМАРЕНКА лунали мов грім й пересторога:

    Не ховайте, не топчіте

    Святого закона,

    Не зовіте преподобним

    Лютого Нерона.

    Не славтеся царевою

    Святою войною.

    Бо ви й самі не знаєте,

    Що царики коять.

    А кричите, що несете

    І душу, і шкуру

    За отечество!.. Єй-богу,

    Овеча натура;

    Дурний шию підставляє

    І не знає за що!

    Та ще й Ґонту зневажає,

    Ледаче ледащо!

    «Гайдамаки не воины,-

    Разбойники, воры.

    Пятно в нашей истории...»

    Брешеш, людоморе!

    За святую правду-волю

    Розбойник не стане,

    Не розкує закований

    У ваші кайдани

    Народ темний, не заріже

    Лукавого сина,

    Не розіб’є живе серце

    За свою країну.

    Ви - розбойники неситі,

    Голодні ворони.

    По якому правдивому,

    Святому закону

    І землею, всім даною,

    І сердешним людом

    Торгуєте? Стережіться ж,

    Бо лихо вам буде,

    Тяжке лихо!.. Дуріть дітей

    І брата сліпого,

    Дуріть себе, чужих людей,

    Та не дуріть бога.

    Бо в день радості над вами

    Розпадеться кара.

    І повіє огонь новий

    З Холодного Яру.

    А таки повіє, запевняє нас Ніна Григорівна. Та із поволокою від непереборного суму на очах розповідає історію донедавна зовсім невідомої широкому загалу людини - львів’янина Юрія ВЕРБИЦЬКОГО, тіло якого 22 січня п.р. лісники знайшли у Гнідинському лісі. Гнідинці спорудили хрест, означили це місце. Можливо, згодом тут з’явиться пам’ятник Герою Небесної сотні.

    Як відомо, Юрій Вербицький був кандидатом фізико-математичних наук, захоплювався альпінізмом, підкорював 4500-метрові вершини Кавказу та трохи нижчі Уралу. Це для того, якщо спитають, а ви знаєте, хто стояв на Майдані? Сильні, сміливі, непоборні були в тій сотні. Таких не можливо було зламати. Вбити після жорстоких катувань - вчинок?! Для кого?..

    З таких людей писали ікони, про таких героїв писав Пророк… Такі люди об’єднують громади, консолідують у собі якийсь неймовірний дух. Дух боротьби за волю та добро у своєму краї. А не проти волелюбців, як це роблять наші північно-східні сусіди. І у Гнідині це добре знають. І підтвердженням цього стало відкриття пам’ятника! Читай - народження громади!


    Хрест, встановлений на місці загибелі Юрія Вербицького
    Валентина КОЛЯДА, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05