РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 16 (25 квітня 2014) 

  • У переддень Великодня. На схилах київських Карпат та на столичному Закарпатті

    Ми - на екскурсії, яку присвячено святкуванню Пасхи у Закарпатському краї. Точні дані: експозиція «Соціалістичне село» - справжній мікрорайон, де розміщено оселі, збудовані згідно із архітектурними та народними традиціями, що застосовані зодчими з усіх областей України. На порозі будинку із с. Барвінкове (Барвінок - ред.), що в Ужгородському районі Закарпатської області (перевезено у 70-х рр. минулого віку), що відтворений за первозданною архітектурою, нас радо зустрічає у по-святковому прибраній оселі кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Національного музею народної архітектури та побуту України Олег АНУФРІЄВ.

    За порогом нас зустрічає прекрасна пісня на слова Дмитра ПАВЛИЧКА:

    «Два кольори мої, два кольори,

    Оба на полотні, в душі моїй оба,

    Два кольори мої, два кольори:

    Червоне - то любов, а чорне - то журба».

    Це неповторний голос Квітки ЦИСИК - знаменитої американської українки.

    Годі журитися. Адже за мить звучить автентична музика веселих гуцулів. Вона панувала й заповнювала всі кімнати у невеличкому будиночку, який розміщено у Музеї під відкритим небом у столичному Пирогові.

    Під музичні акорди, що звучать з аудіодиску, слухаємо про звичаї та традиції мешканців Закарпаття біля стрімких притоків Ужа та Латориці.

    Про історію писанок як символу весняного свята Олег Миколайович розповідає найбільш цікаво. Саме з весною в оселях слов’ян готувалися до Великодня. Ранок року працелюбне жіноцтво Закарпаття присвячувало розпису писанок. Нині вважається, що створення цього родинного оберегу є суто великодньою традицією. Насправді це не так. У народі їх писали від Водохреща аж до Трійці.

    ЯКЩО ПРИДИВИТИСЯ ДО ОРНАМЕНТІВ, можна здогадатись, що тут в основі - різні символи. Усі вони мають свій час і місце у річному циклі. Разом з тим Великдень - один із енергетично найпотужніших періодів у календарі. Саме цей час жіноцтво максимально використовувало для написання писанок, в яких закодовували молитви за свій рід. Уявіть, молиться берегиня роду, згадує про секрети кожного орнаменту, переносить його на поверхню яйця-райця. Мета - захистити власну домівку, покращити здоров’я рідних, потурбуватися про добрий врожай і добробут родини.

    Придивляємося до інтер’єру веранди. Тут на вікнах - безліч оберегів, де поруч із віттям квітучих дерев пристосовано писанки. Отже, це не просто великодній сувенір. Могутній оберіг, а древні символи на ньому - ієрогліфи. Жінки, які розписують ними яйця, вірують, що таким чином можна достукатися до небес. Щодо тих писанок, які приготовано для подарунків, - вони чекають на гостей у красивих кошиках. Подарувати яйце - подарувати надію! Перетворювати звичайне куряче яйце (аж ніяк не магазинне, дієтичне, не запліднене - ред.) на чарівну писанку за старих часів уміла кожна слов’янська жінка. Хранителька домашнього вогнища повинна була з року в рік «оновлювати світ». Для цієї святої справи їй, окрім яєць, потрібні були: непочата вода, непочатий вогонь, нові горщики, нова полотняна серветка, бджолиний віск, свічка, фарби. Дослідники мистецтв Закарпаття стверджують: непочатий вогонь добував господар сім’ї, непочату воду господиня брала опівночі з семи джерел. Фарби добували з пелюсток квітів, кори, коріння і листя дерев.

    ЯК СТВЕРДЖУЮТЬ ДОСЛІДНИКИ, візерунки майстрині не вигадували, а списували з торішніх писанок - з року в рік, традиційно - від бабусь-прабабусь. А до предметів, причетних до приготування писанок, ніхто, окрім самої господині, не смів навіть торкатися. Кожному народу Бог відкривав свій символ, бо процес створення писанки мав певний магічний ритуал. До речі, як і рецепти та технологія приготування паски. Між іншим, великодній святковий хліб за звичаєм господиня випікала у чистий четвер або у передвеликодню суботу. У страсну п’ятницю цим ніколи не займались, бо гріх.

    А вже після відвідування церкви на Великдень свяченій пасці завжди раділи. Вживання освячених пасок у Світлу Седмицю у православних християн можна уподібнити вживанню старозавітної паски. Це на виконання канонів Нового Завіту. Сама форма паски несе великий одухотворений зміст. Так торжествує віра: апостоли, які звикли їсти трапезу разом з Господом, і після вознесіння Його на небо, відкладали частину хліба для Нього – і так представляли Його наче присутнім серед них. Той же сенс має і випечена віруючими паска. Освячуючи і куштуючи паски, прочани приймають Господа у власну оселю і серце кожного її мешканця.

    ЗА СЛОВ'ЯНСЬКИМИ ЗВИЧАЯМИ, від Великодня чекали на відродження природи. Так і у «нашій» оселі. У майже кожному приміщенні будинку із с. Барвінкове ви зустрінете букети із заквітчаним віттям. З далекого минулого зберігається ритуал весняного відродження на землі.

    На по-святковому прибраному столі у світлій веранді будинку панує букет з гілочок дерев, що вже квітнуть. Слов’яни вважали вербу символом родинного вогнища. Молодих обов’язково водили навколо куща лози. Верба, як обов’язкова складова квіткової композиції, - поруч із гілочками вишні, ялини, явору. Це символ того, що наступний рік має бути врожайним.

    Над вікном - дбалий господар розмістив цвіт калини, що прикрашений блакитно-жовтою стрічкою та писанками. Цей оберіг добре доповнює святкову композицію. З подібними прикрасами ми зустрінемося і у вітальні, і у спальні, і в дитячій кімнаті.

    Стилізовані меблі виробництва закарпатських червонодеревників зразка 70-х рр. минулого століття доповнюють сувенірні вироби та побутові предмети з липи, лози, соломи, кукурудзяного лика. Аби часу вистачило роздивитися все це багатство! Від мальованих мисок, тарелей, дзбанів, свічників-трійця ока не відвести.

    ЯКЩО СПРАВЖНІ ГОСПОДАРІ готувались до святкового розговіння, то на стіл подавався коштовний посуд, що визначається вишуканістю форм, цікавим орнаментним оздобленням. Розпис та блискуча емаль (полива) грає барвами у проміннях весняного сонця, що заглядає через мережені закарпатськими візерунками штори. Про природу візерунків на писанках розповісти сьогодні не вистачить газетних шпальт. Погляд чіпляється за дідуха - український оберіг, символ затишку та тепла, миру й злагоди у будь-якій українській родині.

    Килими, накривки, рушники, ліжники (ковдра - ред.). Кажуть, що у справжнього ліжника особлива енергетика. Вона передає силу гір і тепло рук майстра, а чергування природних кольорів позитивно впливає на зір. Крім цього, це чудове карпатське покривало відоме своїми цілющими властивостями при лікуванні радикуліту та простудних захворювань. Сила живої овечої вовни зробить свою справу - хворобу як рукою зніме, кажуть бувалі у бувальцях.

    НАШ ЕКСКУРСОВОД Олег Ануфрієв вкторе наголошує: «Саме в художніх народних виробах відтворювалась уява народу про красу і місце людини в природі, втілювалась одвічна ідея і прагнення зберегти для прийдешнього покоління традиції та народні промисли в побуті. Колекція, про яку ведемо мову, формувалася впродовж багатьох років чисельними науково-етнографічними експедиціями, працівниками музею.

    Перед тим, як сказати дбайливому господарю - кандидатові історичних наук О. Ануфрієву «До побачення», поцікавились, що варто складати у великодній кошик перед тим, як йти до храму. Як виявилось, крім паски, ковбаски й усілякої смакоти не варто до кошика вкладати алкоголь. Навіть славнозвісний кагор. Чому? У закарпатців похід із спиртним до храму не прийнятний.

    ВЕЛИКДЕНЬ. Цього дня православні християни святкують визволення через Христа Спасителя всього людства від рабства диявола і дарування життя і вічного блаженства. Як хресною Христовою смертю скоєно спокутування, так Його Воскресінням дароване всім віруючим вічне життя.

    На другий день Великодня разом із фотокореспондентом ми побували знов у Пироговому. Полив’яний понеділок тут празникували (слівце що раз по раз застосовувалось священиками та прочанами - авт.) весело, не зважаючи на чималенький дощ. Почули про таку прикмету: «Якщо на другий день Великодня буде ясна погода - літо буде дощове, якщо похмуро - сухе». Про те, як святкувалось під рясний київський дощ та про весняні кольори у Карпатах, що розташувались на території Національного музею народної архітектури та побуту України - у наступних номерах «Рабочего слова».

    Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05