РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 15 (18 квітня 2014) 

  • Приділяйте увагу повсякчас!

    «Каждый выбирает для себя… Выбираю тоже - как умею.
    Ни к кому претензий не имею. Каждый выбирает для себя…»

    Юрий ЛЕВИТАНСКИЙ

    Вже майже три десятка років минуло з того часу, як пішла на заслужений відпочинок колишня завідуюча лабораторією локомотивного депо Козятин Раїса ЗАБОЛОТНА. Ветеран праці була незмінним її керівником понад чверть століття. Раїса Георгіївна навчила та дала путівку у життя десяткам молодих спеціалістів, була для них турботливим наставником, а у повсякденному житті й доброю порадницею.


    Ветеран праці Раїса Георгіївна ЗАБОЛОТНА.

    - «Мої дівчата», - і досі говорить Рая Заболотна, розповідаючи про своїх колег, хоча чимало з цих «дівчат» сьогодні вже на пенсії, передавши багатий досвід молодим фахівцям, які прийшли їм на зміну.


    Родина Заболотних. 1960 р.

    Раїса Георгіївна прийшла працювати на залізницю ще у середині п’ятдесятих. Випускниця Київського інституту харчової промисловості за спеціальністю інженер-механік ніколи і не працювала за фахом. Просто так склалися обставини. Ще у студентські роки вона закохалася у майбутнього залізничника - студента Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту. Віктор був на декілька років старшим за неї. Фронтовик. Після закінчення навчання отримав призначення на роботу на одну із станцій Московської залізниці. Туди він і запросив молоду дружину одразу після того, як вона закінчила інститут. За перші п’ять років спільного життя вони змінили декілька місць проживання у трьох областях країни і кожного разу доводилося їй, як тій офіцерській дружині, залишати здавалося вже обжиті місця і переїздити до нового, куди призначали на роботу чоловіка. Й хоча це були не віддалені військові гарнізони, а залізничні станції, та молодий спеціаліст харчової промисловості не завжди могла знайти там роботу за фахом. Тож доводилося влаштовуватися працювати туди, де були вільні вакансії.


    70-ті роки.

    А от трудову біографію безпосередньо на залізниці Раїса Георгіївна розпочала на станції Фаянсова, що у Калузькій області (Росія). Це була посада нормувальника будівельної дільниці. Згодом працювала інженером технічного бюро у відділку залізниці. А коли чоловіка вчергове перевели на нове місце роботи, тепер вже до Козятина, вона влаштувалася у лабораторію локомотивного депо, яку згодом і очолила. Тоді, на початку шістдесятих, Р. Заболотна навіть й гадки не мала, що саме ця посада - завідуючої лабораторією локомотивного депо - і стане в її трудовій біографії останньою. Навіть й після того, коли чоловік вчергове отримав призначення на нову посаду у сусідньому Бердичеві, Раїса Георгіївна, хоча й змінила місце проживання з Козятина на Бердичів, продовжила працювати у локомотивному депо.

    - Надто вже дружній був у нас колектив, - говорить вона, - і працьовитий, і веселий. Завжди допомагали один одному. З роками ми наче поріднилися, і мені не хотілося зі всіма ними розлучатися.

    Так і їздила на роботу з Бердичева до Козятина щодня електричкою. Не рік, не два, а цілих двадцять.

    - Нашу маму труднощі лише загартовують, - говорить донька Людмила. - Вона у нас і війну пережила, і післявоєнний Київ відбудовувала. І спортом активно займалася. У студентські роки успішно захищала спортивну честь інституту. Школу закінчила лише з двома четвірками в атестаті. А інститут? Звідти в неї диплом з відзнакою. А ще - активно займалася громадською роботою. Її обирали делегатом IV з’їзду Всесоюзного товариства «Знання», що відбувся у Москві влітку 1964-го року. Часто друкувалася на сторінках нашої газети залізничників «Рабочее слово». Вона й досі цікавиться новинами на залізниці, життям рідного для неї локомотивного депо. І дуже радіє, що про неї там не забувають. Керівництво підрозділу, рада ветеранів завжди запрошують маму на урочистості, що проводяться у трудовому колективі, на зустрічі ветеранів. Часто провідують її тут, у Бердичеві. Такі дні для неї завжди як маленьке свято.

    Цими днями ветеранові локомотивного депо Раїсі Георгіївні Заболотній виповнилося 90 років. З ювілеєм її привітали рідні та друзі. Не забули про свою колишню колегу й у локомотивному депо. Були квіти, подарунки, теплі та щирі слова привітання, побажання здоров’я та довгих років життя. Та найкращим для ветерана, безперечно, були увага та турбота. Бо саме цього потребують люди поважного віку повсякчас.

    Анатолій САДОВЕНКО, Фото автора та з сімейного архіву
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05